7.4. Особи, які сприяють доказуванню і здійсненню правосуддя.

Потерпілим визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Такий правовий статус виникає або з моменту подання:

а) заяви про вчинення щодо особи правопорушення (якщо сам потерпілий є заявником або якщо це провадження у формі приватного обвинувачення);

б) вже після початку провадження - заяви про залучення до провадження як потерпілого. Таку ж заяву можуть подати близькі родичі чи члени сім'ї (п. 1 ст. 3 КПК), (напр., коли особа перебуває у лікарні).

Потерпілий має право: на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення; отримати пам'ятку про процесуальні права та обов'язки від особи, яка прийняла заяву; бути повідомленим про хід справи (обраний запобіжний захід, закінчення розслідування тощо); подавати докази, заявляти відводи та клопотання; на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів; знайомитися з матеріалами провадження, брати участь у судовому провадженні; підтримувати обвинувачення в суді коли прокурор відмовляється від цього; оскаржувати судові рішення та інші права (ст. 56 КПК).

Потерпілий може мати свого представника – це особа, яка має право бути захисником або є керівником чи працівником юридичної особи за довіреністю юридичної особи, яка є потерпілою (ст. 58), а якщо потерпілим є недієздатна чи обмежено дієздатна особа або неповнолітній - законного представника (ст. 58 – 59 КПК).

Особа може бути викликана для давання показань у якості свідка, якщо їй відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. Ч. 2 ст. 65 КПК подає перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, зокрема, адвокати, нотаріуси, медичні працівники, священнослужителі та інші - про відомості, які становлять відповідну таємницю (напр., сповіді). Закон не визначає вікового цензу для свідка, але якщо він досяг віку кримінальної відповідальності, то за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду - свідок несе кримінальну відповідальність (ст. 384 – 385 КК).

Експерт (Закон України "Про судову експертизу", стаття 69 – 70 КПК) – особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів для отримання відомості про обставини справи. За результатами складає висновок, який є доказом у справі. До експерта вправі звернутися сторони провадження або за дорученням слідчого судді чи суду. Ч.2 ст. 242 КПК визначає випадки, коли слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) встановлення віку, якщо це необхідно для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності;

5) встановлення статевої зрілості у злочинах проти статевої свободи;

6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

На відміну від експерта, який складає висновок, спеціаліст може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з якихось вузькоспеціалізованих питань, може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) (ст. 71 КПК).

Представником юридичної особи щодо якої здійснюється провадження може бути особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником або керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами або працівник юридичної особи. Процесуальний статус представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження передбачено ст. 64-1 КПК України.