- •Доказування у кримінальному провадженні
- •Тема 10. Доказування у судовому провадженні
- •Тема 11. Особливості доказування у кримінальному провадженні щодо окремих категорій справ.
- •Тема 1: Поняття та зміст теорії доказування у кримінальному провадженні.
- •1.1. Поняття доказового права
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. Поняття доказового права.
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. 3. Історичні етапи розвитку доказового права.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •Тема 2 : Кримінальні процесуальні джерела доказів
- •2.1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні.
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •2) Предмет доказування;
- •Тема 3. Поняття та ознаки доказів. Класифікація доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •3.1. Поняття і значення доказування. Поняття доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •Тема 4 : Предмет, межі та суб’єкти доказування в кримінальному процесі
- •1. Предмет доказування в кримінальному процесі.
- •4. 2. Межі доказування у кримінальному процесі
- •4. 3. Суб’єкти доказування
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •5.2. Порядок перевірки та оцінки доказів.
- •6.2. Класифікація версій.
- •6.3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •Межі доказування;
- •7.2. Службові та посадові особи, які ведуть чи здійснюють кримінальне процесуальне доказування.
- •7.3. Особи, які захищають у доказуванні власні інтереси чи представляють інтереси інших осіб.
- •7.4. Особи, які сприяють доказуванню і здійсненню правосуддя.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •8. 2. Напрями захисту доказової інформації.
- •10.2. Поняття, порядок та межі доказування в судовому провадженні з перегляду судових рішень.
- •Глосарій
- •Нормативно-правові акти
- •Спеціальна література
4. 2. Межі доказування у кримінальному процесі
З предметом доказування тісно пов’язане поняття меж доказування (дослідження) обставин кримінальної справи. Межі доказування визначають глибину, ступінь дослідження обставин справи, коло, обсяг тих доказів, які необхідні для вирішення справи і постановлення вироку.
Під межами доказування розуміють такий обсяг доказового матеріалу, який забезпечить повне, достовірне встановлення всіх обставин, які входять до предмета доказування, правильне вирішення справи – по суті.
Неправильне визначення меж доказування у справі може потягнути за собою їх звуження чи безпідставне розширення.
Звуження меж доказування призводить до того, що деякі обставини, які входять до предмета доказування, будуть недостатньо досліджені, залишаться поза увагою слідства і суду.
Безпідставне розширення меж доказування веде до нагромадження надмірності зібраної інформації, яка безпосередньо не стосується справи або підтверджує обставини, що вже доведені.
Не є тотожними поняття “межі доказування” і “межі судового розгляду” (ст. 337 КПК), оскільки під останнім розуміють те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.
4. 3. Суб’єкти доказування
Обов'язок доказування покладається на:
1) на сторону обвинувачення (слідчого та прокурора) шляхом безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (ст. 25 КПК), проведення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, витребування речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та інших процесуальних дій;
2) в окремих випадках на сторону захисту, коли сам потерпілий (його представник та законний представник) здійснює збирання доказів шляхом витребування речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій; ініціювання проведення слідчих дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (наприклад, згідно зі ст. 477 КПК лише на підставі заяви потерпілого розпочинається кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення щодо такого правопорушення як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК) – потрібен відповідний медичний висновок, наданий потерпілим);
3) обов'язок доказування даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (стаття 92 КПК).
Сторона захисту (обвинувачений, його захисник, законний представник) не зобов'язані спростовувати обвинувачення. Вони мають право брати активну участь у доказуванні, надаючи докази про свою непричетність, заявляти клопотання про провадження слідчих дій, висловлюють своє ставлення до наявних у справі доказів тощо, але це не є їхнім обов'язком.
Збирати і подавати суду докази – право підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 42);
Разом з тим, стаття 47 КПК зобов'язує захисника використовувати передбачені засоби захисту. Але це не означає, що він повинен доводити невинуватість через обов'язкове подання доказів. Захисник може обмежитися обґрунтованим твердженням, що не встановлено обставини предмета доказування. Активність або пасивність захисника в процесі доказування — питання тактики та його професійної підготовки.