2. Основні художні течії хіх століття

Культурний процес зазнав значних змін. Епоха породила різні літературно-мистецькі течії.

Романтизм (І третина ХІХ ст.) – безмежна свобода особистості, твори наповнені почуттями захоплення і розчарування, піднесення і відчаю, інтерес до фольклору.

Представники романтизму:

Англія – Джордж Байрон («Дон Жуан», «Мазепа»);Вальтер Скотт (започаткував жанр історичного роману);

Франція – Віктор Гюго («Собор Паризької богоматері», поема «Мазепа»); Жюль Верн - творець жанру науково-фантастичного роману «Діти капітана Гранта»;

Німеччина – казкарі брати Грімм – Якоб і Вільгельм.

Особливе місце в мистецтві займала музика. Музику вважали найвищим мистецтвом. Найвідоміші композитори-романтики: австрієць Франц Шуберт, німець Роберт Шуман, поляк Фредерік Шопен, чех Бедржих Сметана.

«Новоромантичною трійцею» називають французького композитора Гектора Берліоза, угорського піаніста Ференца Ліста і німецького композитора Ріхарда Вагнера.

Реалізм ( ІІ половина ХІХ ст.) – напрям у літературі та мистецтві, який ставив за мету найправдивіше відтворювати дійсність.

Представники реалізму:

Німеччина – Генріх Гейне («Книга пісень») - один із найвидатніших людей Німеччини. Гейну належить вислів «Молодість –це не вік, а стан душі».

Франція - Оноре де Бальзак – («Людська комедія», яка складається із 100 творів, 2 тисяч персонажів. Бальзак кілька років жив на Житомирщині, обвінчався в Бердичеві); Стендаль «Червоне і чорне».

Англія - Чарльз Діккенс «Пригоди Олівера Твіста», «Домбі і син».

Риси реалізму знайшли відображення в музиці. Одним з найбільших оперних композиторів був італієць Джузеппе Верді- «Отелло» (опера), «Бал-маскарад».

Француз Жорж Бізе –автор опери «Кармен» - одна з найпопулярніших у світовому оперному мистецтві.

Середина ХІХ ст. – зародження оперети (опера, яка включала танець і діалог). Йоганн Штраус – австрійський основоположник, «король вальсів» (віденські вальси).

Поп-арт (з англ. популярне, загальнодоступне мистецтво, яке справляє шокуючий вплив). Його складовими можуть виступати манекени, опудала, афіші.

10. Культура хх століття

ХХ ст. – відбулися дві світові війни, Жовтнева революція 1917 р., розвал тоталітарних режимів, поділ світу на 2 ворогуючих табори, самовбивче озброєння, екологічна катастрофа, тероризм.

Кіно

Основні напрями:

- Вестерни - пригодницькі фільми, дія яких розгортається у ІІ пол. ХХ ст. у США і героями яких є ковбої;

-фільми про Джеймса Бонда і суперменів (написав Флемінг). Супермени: Шварцнегер («Термінатор», «Людина, що біжить»), Сталлоне, Ж-К. Ван Дам;

-фільми про катастрофи, фільми жахів, триллери: космічні катастрофи («Зоряна війна»), фільм – катастрофа - «Титанік» (режисер Джеймс Камерон) – тріумф, Оскар – найвища нагорода Американської академії кіномистецтва, 12 Оскарів, Каннський кінофестиваль у Франції;

-фільми про злочини і злочинців, мафію, про жорстокість і насильство, як норму життя, приклад для наслідування;

-політичні фільми;

-розважальні комедії, мелодрами.

Телебачення

Здійснює величезний вплив на людину: різноманітність програм, США експортує 200 годин телевізійної програми за рік. Зручність користування, постійне технічне вдосконалення, можливість повторного перегляду передач забезпечило популярність.

Модернізм

Модернізм (фр. - новітній, сучасний) - узагальнююча назва ряду художніх течій ХХ ст. Охоплює період від початку ХХ ст. до кінця1960-х років.

Представники:

-Франц Кафка;

- В. Маяковський;

-Еріх Марія Ремарк;

- Ярослав Гашек.

Течії модернізму:

- Авангардизм.

- Екзистенціалізм (Ернест Хемінгуей, Томас Манн, Альберт Камю).

- Кубізм (іспанський художник Пікассо «Авіньйонські дівчата»).

- Абстракціонізм (рос. художники К.Малевич («Чорний квадрат», В.Кандинський).

- Футуризм.

- Експресіонізм.

- Дадаїзм.

- Сюрреалізм (іспанський художник Сальвадор Далі, поет А.Рембо, італійський архітектор Антоніо Гауді).

Постмодернізм

В 1968 р. в європейській культурі на зміну модернізму прийшов постмодернізм - стан духовної культури і мистецтва, в якому перебуває західне людство до сьогоднішнього дня.

Характерні риси:

-орієнтація і на «масу» і на «еліту» суспільства;

-вплив мистецтва на політику, релігію;

- цитування в своїх творах творів мистецтва попередніх епох;

- іронізування над художньою традицією минулих культур.