куленко - основи графіячного дизайнує
.pdf
Графіка шрифту
Історична довідка розвитку писемності
Уява людини про Слово Творця збереглася у багатьох народів Стародавніх віків, зокрема, найперших вавілонських записах, у пись менах стародавнього Єгипту, країни Урарту тощо.
Пройшли тисячоліття, поки людина навчилася передавати свої слова, почуття і думки за допомогою умовних знаків, закріплювати їх у часі. Виникненню та розвитку писемності передувала дуже три вала еволюція первісної людини.
З появою писемності в додаток до звукового спілкування люд ство збагатилося ще й писемною мовою, яка виражена тепер літерами алфавіту. Отже, звукова мова сприймається на слух (акустично), пи семна – зором (оптично). Фактично почався період документальної історії людства, стало можливим не тільки передавати інформацію на відстань, але й закріплювати її в часі.
Графічні образи, завдяки яким людина сприймає зміст написа ного, пройшли дуже довгий, трагічний і тернистий шлях, удоскона лювались багатьма народами світу.
Писемність є частиною загальної культури певного народу, ча стиною історії світової писемності та світової культури.
Найважливішою умовою для розвитку писемності є її алфавіт. Слово “алфавіт” походить від назви двох перших давньогрецьких слів: альфа і бета. В Україні користуємося словом “азбука”, яке похо дить від двох перших літер слов’янського алфавіту: аз (а) і буки (б).
Знаки алфавіту, що графічно відрізняються один від одного в своїй найпростішій умовній схемі, є графемами.
Сучасний алфавіт давно втратив ілюстративну суть образних
уявлень і став умовною графічною схемою.
Алфавіт, літери якого мають загальну закономірність форм і накреслення, називається шрифтом.
Як і кожний вид мистецтва, мистецтво шрифту відтворює сти льові особливості епохи, в яку створено той чи інший шрифт.
193
Куленко М.Я. Основи графічного дизайну
Готичні шрифти XII XIV ст. і шрифти антиква XV ХV І ст. відтворюють одну систему латинського письма, але різною графіч ною формою: в епоху середньовіччя – готичними шрифтами, в епоху Відродження – гуманістичним шрифтом антиква.
УXVIII ст. в епоху утвердження класицизму і, зокрема, класич ної антикви на єдиний з латинським шрифтом шлях стають і шрифти слов’янських народів, що у своїх формах походили від грецького і мали назву “кирилиця” та “глаголиця”.
УXX ст. на основі стародавніх розроблено цілу сім’ю гротеско вих шрифтів, які стали шрифтами століття, витіснивши багато інших.
Досвід свідчить, що без знання історії і теорії шрифту, без гли бокого, вдумливого вивчення і практичного засвоєння шрифтового мистецтва неможливо уявити сучасного художника шрифту, здатно
го вільно працювати на високому професійному рівні.
Писемність, графічні образи, завдяки яким читач сприймає зміст написаного, довго і важко вдосконалювались багатьма народами, але сформувались вони в Єгипті і майже одночасово в Шумері в кінці IV тис. до н.е.
Тобто спочатку було слово, але передавати свої слова, думки і почуття за допомогою умовних знаків, закріплювати їх у часі люди змогли через багато тисячоліть.
Виникненню і розвитку письма передувала еволюція первісної людини.
Ієрогліфічне письмо (священне письмо з грецької), що виникло
вЄгипті, було привілеєю жреців. В ієрогліфах видимі предмети по значалися відповідними зображеннями (рука, нога, рот, палець тощо) або символічними знаками (сонце, місяць, птахи, тварини) (рис. 1). Для дієслів вживали зображення близьких символів: ноги – ходити, вуха –слухати.
Рис. 1. Єгипетські ієрогліфи
194
Графіка шрифту
Пізніше виникла більш зручна скорописна форма ієрогліфічно го письма – ієратичне письмо, яке мало силабічний, тобто складовий характер (рис. 2).
Рис. 2. Ієратичне письмо
Виникнення ієратичного письма пов’язують із застосуванням папірусу як матеріалу для письма.
Письмо, першоджерелом якого є ієрогліфічне, якісно нове, із сферою його застосування у всіх аспектах суспільного життя. Згодом з’являється алфавіт, в якому, крім сотень відомих ієрогліфів, вияви лось 24 справжні приголосні літери.
На кам’яних стінах єгипетських храмів уживаються поруч ієрог ліфи різного значення: це знаки, які означають цілі слова, окремі склади або справжні літери.
У VII ст. до н.е. в північному Єгипті виробилась друга скоропис на форма єгипетського письма – демотична (термін увів Геродот), яка, в свою чергу, перетворюється на абетково фонетичне, але без голосних звуків письмо (рис 3).
Коли Єгипет утратив незалежність, письмо, мова і культура по чали швидко занепадати, потрапивши під грецький і латинський
вплив. Від III ст. н.е. письмо, мова, культура Єгипту були повністю забуті, витіснені грецькою і латинською мовами, які базувались на грецькій абетці коптською писемністю.
Розшифрувати, прочитати, скласти граматику давньоєгипетсь кої мови пощастило французькому вченому Ж.Ф. Щампольйону (1790 1832 рр.) лише в XIX столітті.
195
Куленко М.Я. Основи графічного дизайну
Ключем до розкриття таємниці ієрогліфів стала білінгва (дво мовний напис), висічений на відомому розетському камені, що тепер зберігається в Британському музеї в Лондоні.
Рис. 3. Демотичні написи на камені, знайденому в Розетті
Іншим осередком найдавнішої цивілізації була територія Месо
потамії, яку в IV тис. до н.е. заселили народи, що прийшли зі сходу, звані шумерами, вони ж стали творцями писемності, культури, на
уки. Шумери виробили свою власну систему письма, яка пошири
лась на великій території, саме їх вважають винахідниками клинчас
того письма (рис. 4).
Клинопис, як свідчить назва, складався з клинів, розташованих у різних напрямках. “Писалися” ці пам’ятки на м’якій глині вдавлю ванням металевою, дерев’яною або з іншого матеріалу тригранною
паличкою. Отже, вибір клинястої форми писемних знаків не довіль
ний акт писця, а зумовлений матеріалом, на якому писали, та фор
мою знаряддя для письма: трикутна паличка надавала письму клиня стого характеру.
Рис. 4. Шумерське письмо та вавілонський клинопис
196
Графіка шрифту
1Найдавніші пам’ятки клинопису на глині відносять до кінця IV тис. до н.е.
Клинопис під загальною назвою шумеро вавілонсько асірійсь кого клинопису був поширений у країнах Передньої Азії серед п’ят надцяти народів Месопотамії, Ірану та ін. Клинописом користувався народ держави Урарту у ІХ VІ ст. до н.е. на території сучасної Вірменії.
Китайське письмо
Китайські ієрогліфи утворились внаслідок розвитку первісно го китайського піктографічного письма. На території повіту Хенянь, де була наприкінці епохи Шань Інь столиця династії Шан, знайдено кілька десятків написів, датованих 1400 1000 рр. до н.е., накресле
них на кістках жертовних тварин і черепаших панцирах (рис. 5).
Рис. 5. Основні типи китайської писемності:
1)чжуань; 2) шан фан та чжуань; 3) лі шу; 4) цао шу; 5) сун пан;
6)сін шу
197
Куленко М.Я. Основи графічного дизайну
Виконані досить розвиненими, стилізованими знаками, вони розповідають про знаменні події, називають імена визначних людей. Найдавнішою пам’яткою китайського письма є написи, зроблені на десятьох кам’яних барабанах біля головної брами пекінського храму Конфуція (1100 р. до н.е.).
Китайськими писемними пам’ятками були також вузькі дере% в’яні або бамбукові планки з ієрогліфічними текстами, виконані різцем або природними барвниками – тушшю або чорним лаком, які скріплювались мотузкою в кілька паралельних рядків. Така “книж% ка” мала назву “це”.
З VIII ст. до н.е. матеріалом для книжок у Китаї був шовк, що, в свою чергу, зумовило перехід до волосяного пензля, писали на ньому тушшю. Легку і еластичну книжку звивали у сувої, і називалась вона
“цзюань” (сувій). Більш досконалим матеріалом для книжок був папір, який в 105 р. приготував Цай Лунь зі старих рибальських сіток. Ранні зразки паперу були виготовлені з коконів шовкопряда.
Китайці пишуть зверху вниз вертикальними стовпчиками справа наліво, проте буває і горизонтальне письмо.
Сучасне письмо Китаю, яке увібрало в себе історичні традиції письма Ван Сі%джі (321%379 рр.), використовується до тепер.
198
Графіка шрифту
Алфавітні системи писемності
Фінікійське фонетичне письмо
Відомо, що єгипетська культура, наука, писемність були домі% нуючими серед народів інших країн. Зокрема, фінікійське мистецт% во перебувало в залежності від єгипетського та грецького.
Фінікійці оцінили переваги, які принесла писемність єгиптя% нам. Запозичуючи й удосконалюючи їхні письмена, вони створили власну абетку фонетичного письма. Вона складалась з 22 приголос% них літер. Перші спроби створити суто фонетичний (вокалізований) алфавіт пов’язують із завойовниками Єгипту – гіксосами. Десь у середині XIII ст. до н.е. вони й створили вперше згадане письмо. Ба% гато документів, пов’язаних з ранніми зразками фінікійського фо% нетичного письма, виявили в околицях стародавнього міста Бібл, з якого греки вивозили папірус. Звідси пішла грецька назва біблос і терміни біблія, бібліотека. Фінікійський алфавіт наведено на рис. 6.
Рис. 6. Алфавіт фінікійців (ІХ ст. до н.е.)
199
Куленко М.Я. Основи графічного дизайну
Очевидно, що на фінікійському фонетичному алфавіті позна% чився вплив єгипетського письма. Від нього фінікійці запозичили звукову систему і форму літер, а греки від фінікійського – пряме накреслення ліній. За тисячолітню історію фінікійське письмо набу% ло великого розвитку. Фінікійське фонетичне письмо лягло в основу сучасних форм письма переважної більшості людства.
Грецьке письмо
Греки, запозичивши фінікійську писемність, внесли у фонетич% не письмо принципові зміни ще на початку І тисячоліття до н.е. Всі фонетичні системи того часу в своїй основі були переважно консо% нантними, тобто основні їхні знаки слугували для позначення приго%
лосних звуків. Вперше остаточно саме греки почали позначати літе% рами голосні звуки в своєму письмі, які забезпечували точнішу пере% дачу на письмі звуків мови, тому грецький алфавіт відносимо до групи вокалізованих. Найдавніше грецьке вокалізоване письмо відносить% ся до VIII%VII ст. до н.е. (рис. 7%9).
Рис. 7. Найдавніші грецькі написи, знайдені на о. Санторін, VIIст. до н.е. Напрям письма справа наліво
200