Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

куленко - основи графіячного дизайнує

.pdf
Скачиваний:
224
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
17.99 Mб
Скачать

Графіка шрифту

Рис. 8. Грецьке капітельне письмо ІІІ ст. до н.е.

Рис. 9. Найдавніший зразок грецького унчіалу IV ст.

У давньогрецькому, як і у фінікійському письмі, напрямок пись% ма був справа наліво. У процесі еволюції письма в Греції існував особ% ливий вид письма, що мав назву “бустрофедон”, що означає в пере% кладі “хода волів на пашні”. Це письмо позначалося особливим роз% ташуванням літер і напрямком читання (рис. 10).

Рис. 10. Метод письма “бустрофедон”. Зліва –направо, справа – наліво

201

Куленко М.Я. Основи графічного дизайну

Бустрофедонів спосіб проіснував недовго, греки почали знову писати лише зліва направо.

Найважливішим етапом наступної еволюції давньогрецького письма був його поділ на два основні види: східногрецький та захід% ногрецький. На основі східногрецького виник грецький класичний алфавіт з 24 літер, який витіснив усі регіональні форми і став націо% нальним шрифтом греків, незалежно від місця їхнього проживання.

На основі західногрецького письма виникло письмо латинсь% ких народів Італії негрецького походження, це переважно етруски – найдавніший народ Італії, які жили в І тисячолітті до н.е.

Пізніше було послаблення етрусків, завоювання і асиміляція їх римлянами.

Крім цих, загальноприйнятих досліджень і висновків про

приорітет у винаході письменності, є інші дослідження.

Історик і дослідник письменності Я.Б.Шніцер у книзі “Илюст% рированная всеобщая история письменности”, С.%Петербург, 1903 г. изд. А.Ф. Маркса, 264 с., доводить наступне:

Найдавніші пам’ятки писемності, про які дійшли до нас дос% товірні відомості сягають глибини віків, часів Мойсея і всі без винят% ку належать євреям. Напис моабітського царя Меши на камені, знай% деному на схід від Мертвого моря в 1869 р., де жили моабіти* (древні євреї), зберіг нам літери, якими користувались євреї за 900 років до н.е. і таким чином є самим древнім пам’ятником алфавітного письма (рис. 11).

Рис. 11. Верхня частина моабітського каменя IX ст. до н.е.

* Старійшиною моабітян, за Біблією, був Моаб, син Лота.

202

Графіка шрифту

Другим пам’ятником древньо%єврейського письма після моа% бітського каменю є так званий „силаамський напис” знайдений в Єрусалимі в 1860 р. Цей напис висвітлює події проведення Сило% амського каналу при царюванні іудейського царя Єзекії в VIII ст. до н.е. (рис.12).

До речі, у древнеєврейському письмі є цікава особливість, яка зовсім відсутня в фінікійському письмі, це — крапки для розділу одного слова від іншого. Цей знак (розділові крапки) могли з’яви% тись лише впродовж дуже великого історичного періоду в розвитку письма. Якщо цей, знак існує вже в таких архаїчних пам’ятках, як Моабітський камінь та „силоамський напис”, то це свідчить про те, що в ті часи, до яких належать ці пам’ятки, алфавітне письмо дійсно стояло у євреїв на високому рівні історичного розвитку.

Здається ймовірним, що греки приписали фінікіям винахід ал% фавіту лише на той факт (основі), що від них вони вперше дізнались про існування алфавітної системи, і в них вони вперше навчились фіксувати свої думки за допомогою літер.

Фінікійці як торговий люд, котрі відвідували майже всі відомі на той час країни, дійсно могли занести семітський алфавіт в Європу і, таким чином, стати піонерами поширення алфавіту, а не його вина% ходу.

Вчені припускають думку про те, що алфавітне письмо було відо% ме євреям набагато раніше Моісея і було створене єврейськими жер% цями під безпосереднім впливом єгипетських ієрогліфів під небом Єгипту на базі його іерогліфічної системи і звідси був перенесений на ханаанську землю, де вдосконалювався, і разом із фінікійським то% варом поширився світом.

Рис. 12.Силоамський напис VIII ст. до н.е.

203

Куленко М.Я. Основи графічного дизайну

Рис. 13 а. Напис на колоні Трояна в Римі 114;117 р. н.е.

Латиниця

Латинський алфавіт – еволюція історичного розвитку на італійській основі грецького письма в римське.

Латинці (жителі Риму і його околиць) запозичили етруський алфавіт, який склався на основі грецького. Закінчений вигляд ла% тинський алфавіт мав лише в І ст. н.е., він складався з 21 знака (рис. 13 а, б).

204

Графіка шрифту

Рис. 13 б. Шрифт колони Трояна в Римі 114;117 р. н.е.

205

Куленко М.Я. Основи графічного дизайну

Одним з найважливіших удосконалень, епохальним зламом у розвитку писемності було розмежування в написанні літер: заголов% кових прописних і рядкових, стало два основні типи латинського письма, а саме: маюскульне (від лат. majusculus – великий) – це таке письмо, літери якого перебувають у межах двох паралельних ліній, і не мають виносних елементів угору або вниз. Це прописні заголов% кові літери урочистих текстів. Маюскульне письмо не мало інтер% валів між словами, геометрична складність форм ускладнювала їхнє написання та прочитання.

Мінускульне (від лат. minusculus – маленький) – поширилося переважно в період раннього середньовіччя, характеризується наяв% ністю чотирьох паралельних направляючих ліній: середньої пари ліній, в які вписуються корпус літери і двох зовнішніх ліній, що ви%

значають межі виносних верхніх та нижніх елементів. Це рядкові літе% ри.

Відомо, що в текстах на камені, у кодексах, у сувоях письмо існу% вало в двох варіантах: капітальне квадратне (capitalis guadrata), або красиве (elegans) (рис. 14), і капітальне рустичне (capitalis rustika), або “селянське” більше просте (рис. 15).

Рис. 14. Римський капітально;квадратовий шрифт, IV ст.

Рис. 15. Римське капітально;рустичне письмо, IV;Vст.

206

Графіка шрифту

Капітальне квадратне письмо – письмо, літери якого разом із засічками вписуються в квадрат, вони ставляться вільно, відстаней між словами немає, рядки розміщені на відстані, рівній висоті рядка, кут письма – 25%30; знаряддя письма – калам або очеретяне перо, пташині чи бронзові пера.

Капітальне рустичне письмо – письмо, літери якого видовже% них пропорцій (5:3), дуже тонкі вертикалі та насичені (жирні) гори% зонтальні штрихи. Це пояснюється великим кутом нахилу пера – не менше 60°.

Письмо суцільне, відстаней між словами нема, пізніше між сло% вами іноді ставиться крапка, відстань між рядками дорівнює поло% вині висоти літери.

Унціальне письмо – ушляхетнена каліграфічна форма римсько%

го курсиву (рис. 16, 17). Вирізняється округлістю форм.

Рис. 16. Унціальне письмо, 700 р.

Каліграфічний варіант унціалу має помітні виносні елементи літер. Пропорції літер близькі до квадрата, деякі літери по ширині більші ніж по висоті. Вертикальні та округлі штрихи виведені жирно. Відстань між рядками не менше висоти рядка. Письмо суцільне, кут письма незначний, або рівний 0°. Письмо раннього середньовіччя вирізняється великим розмаїттям. Центрами письма стають монас% тирські скрипторії (майстерні письма). Основним видом письма цього періоду є розвиток мінускульного письма, яке було привілеєм мо% нахів%скрипторів, які надавали особливого значення красивому пись% му. Каліграфічні варіанти набули великого розмаїття. Унціал набув більш мінускульного характеру.

207

Куленко М.Я. Основи графічного дизайну

Рис. 17. Римський напівунціал початку VI ст.

На початку VIII ст. мінускул через кілька проміжних форм (рис. 18) стає закінченою формою витонченого шляхетного письма – каролінгського мінускула (рис. 19). Каролінгський мінускул з книж% кового письма перетворюється в досконале світське письмо.

Велике значення для інтелектуальної централізації Європи мала діяльність короля Каролінгської імперії (франкської держави) Кар% ла Великого (768%814 рр.) до культурного центру якого прибували вчені та митці з багатьох країн.

Рис. 18. Меровінзький мінускул VIII ст.

208

Графіка шрифту

Рис. 19. Каролінгський мінускул VIII;IX ст.

З території каролінгської імперії (теперішньої Франції) цей шрифт потрапляє у Рим, Іспанію, Англію. На кінець XI ст. він запо% лонив майже всю західну Європу. Створення каролінгського мінус% кула стало значним етапом у розвитку Європейської писемності.

Рис. 20. Готичний маюскул ХІІ;ХІV ст. (Заголовні літери для Каролінгського мінустулу)

209

Куленко М.Я. Основи графічного дизайну

У порівнянні з унціалом каролінгський мінускул більш доско% налий пластичністю, пропорційністю, вишуканістю. Літери стали більш прямими, кут письма збільшився до 15°. Виносні елементи, як правило, не менше висоти літери, відстань між рядками не менша двох виносних елементів. Написання цього шрифту було можливе спеціально загостреним пташиним пером, яке давало плавне надав% лювання, плавний перехід від тонкого до товстого штриха.

200 років було потрібно для створення маюскульного варіанту Каролінгського мінускула (рис. 20).

Каролінгський мінускул – був найбільш досконалим і раціо% нальним письмом з усіх видів латинського середньовічного письма.

Тому пізніше, відроджений гуманістами і дещо вдосконалений, він став основою відомих нам рядкових шрифтів антикви.

Готичне письмо XI XIV століть

У другій половині XI ст. в каролінгському мінускулі спостері% гається перетворення округлих елементів літер у вузькі зламані. За% роджується готичне письмо.

Готика – від італійського gotico. Цей термін ввели італійські гуманісти в XV ст., намагаючись поєднати варварську, на їх думку, культуру середньовіччя з германською культурою племен готів. Го% тичне письмо виникло за 100 років до відповідного стилю в архітек% турі. Відомо, що середньовічні каліграфи не знали терміна “готичне письмо”. Цей термін з’явився в епоху Відродження в XV ст.

За період існування готичного письма відомі такі його основні типи: текстура, ротунда, бастарада, швабське письмо, фрактура, кан% цлей.

Текстура – від лат. textura (тканина). Особливістю текстурних мінускулів є письмо, яке щільно і рівномірно покриває полосу сто% рінки книги, гармонійна відстань між вертикальними штрихами, внутрішній простір приблизно дорівнює товщині основного штриха. Текстура добре відображена в першодруках Іоганна Гуттенберга: ка% лендарі (1447 р.), “Біблії” (1455 р.).

Готичний курсив у XIII – XIV ст. був улюбленим почерком кан% целярій багатьох західноєвропейських країн (рис. 21).

Ротунда – від лат. rotundus (заокруглений). Цей шрифт з’явив% ся в XIII ст. в Італії, й був значно ширший від текстури, у ньому збе% рігаються приємні заокруглення від каролінгського мінускула, він

210