4. Література середньовіччя

У ХІІ-ХІІІ ст. в містах Західної Європи розвинулась література на церковні і світські сюжети. Це були вірші з описами природи і викривальні твори, що засуджували вади духовенства. Основними напрямками у літературі середньовіччя була поезія вагантів, трубадурів, куртуазна поезія, героїчний епос.

Латинська поезія вагантів з’явилась в Німеччині, Франції, Англії та Північній Італії. Її носіями були мандрівники, «вічні» студенти, школярі. Писали сатиричні, любовні пісні та дотепні пародії на церковні тексти. Ваганти різко викривали римсько-католицьку церкву.

Куртуазна поезія оспівувала високі почуття, прославляла військові подвиги, служіння дамі, відображала ритуал рицарської честі. Першими куртуазними ліриками Європи були трубадури, до складу яких входили рицарі, феодали, герцоги, королі, городяни, прості люди.

У ХІ-ХІІ ст. остаточно сформувався, був записаний й став літературним жанром героїчний епос. Один з найвідоміших його творів - «Пісня про Роланда»- французький епічний твір. Вершиною іспанського народного епосу є «Пісня про мого Сіда». Найвизначнішою пам яткою німецького героїчного епосу є «Пісня про Нібелунгів». Важливою пам’яткою англійської літератури 13 ст. є знамениті балади про Робін Гуда – легендарного розбійника, улюбленого героя англійського народу.

5. Художні стилі

Середньовіччя – епоха величезного злету будівельного мистецтва. Тоді було створено визначні пам’ятки архітектури – сотні величних соборів. В архітектурі та мистецтві панівними були романський і готичний стилі. Романський стиль проявлявся в архітектурі, де він домінував у 10-12 ст. Сам термін «романський» вказує на спадкоємність від Риму і означає «в манері римлян». Цей стиль найбільш яскраво представлений у Франції, Італії, Німеччині. Характерними спорудами того часу стали похмурі храми з укріпленими стінами, що нагадували фортецю, захисні споруди численних монастирів. Романські собори захищали місто і його населення від ворогів, тому мали товсті стіни, вузькі, як бійниці, вікна.

На зміну романському стилю приходить готичний стиль. Назва походить від назви німецького племені готів. У цьому стилі стали виконуватись в Європі церковні та світські приміщення, скульптура, твори образотворчого мистецтва. Основним представником і виразником готичного стилю була архітектура.

На відміну від романських храмів, готичні собори стали власне культовими спорудами. Вони – стрункі, спрямовані у височінь, прикрашені декором (різьбою, великою кількістю скульптур). Тут немає масивних веж, характерних для романської церкви. Глухі, товсті, гладенькі стіни романських храмів були замінені стінами з великими вікнами, внаслідок чого інтер’єри одержали освітлення. Важливу роль відігравали і вітражі, які робилися з прозорого кольорового скла і створювали неповторну гру світла всередині готичного собору. Епоха готики – це час розквіту книжкової мініатюри, різьби по каменю, дереву і кості.

Одним із шедеврів ранньоготичної архітектури можна вважати собор Паризької богоматері (Нотр-Дам де Парі ), збудований в 1163-1208 рр. Його краса і величність оспівані класиком французької літератури В. Гюго в романі «Собор Паризької богоматері».

Величними спорудами готичного стилю є Рейнський і Кельнський собори.

В цілому для середньовічної культури характерні дві риси. Перша – це її глибокий зв'язок із релігією. Друга полягає в тому, що культура в рамках релігійного світобачення, не вступаючи з ним у відкриту суперечність, прагнула реалізувати уяву широких верств народу.