1.4. Метод і методика фінансового аналізу

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До них відносяться: методи експертних оцінок, метод сценаріїв, психологічні методи; морфологічні методи, методи порівняння, метод побудови систем показників; метод побудови систем аналітичних таблиць

До формалізованих відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. До них відносять:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки.

3. Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод об’єкто-періодів, кластерний аналіз і ін.

4. Економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування й ін.

6. Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, методи байєсовського аналізу, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування.

1.5. Системи фінансового аналізу. Основні типи моделей, що використовуються в процесі аналізу

1. Трендовий (горизонтальний) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників і визначаються загальні тенденції їхньої зміни (або тренд). У фінансовому менеджменті найбільше поширення одержали наступні форми трендового (горизонтального) аналізу:

а) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду

б) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року

в) порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів.

2. Структурний (вертикальний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються питомі ваги окремих структурних складових фінансових показників. У фінансовому менеджменті найбільше поширення одержали наступні форми структурного (вертикального) аналізу:

а) структурний аналіз активів.

б) структурний аналіз капіталу.

в) структурний аналіз грошових потоків.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників:

а) порівняння із середньогалузевими фінансовими показниками.

б) порівняння з фінансовими показниками конкурентів.

в) порівняння фінансових показників внутрішніх структурних одиниць підприємства.

г) порівняння звітних і планових (нормативних) фінансових показників.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі аспекти фінансової діяльності.

а) аналіз фінансової стійкості.

б) аналіз платоспроможності.

в) аналіз оборотності активів.

г) аналіз рентабельності.

5. Інтегральний фінансовий аналіз (“Дюпонівська система фінансового аналізу”) базується на системі взаємозалежного використання окремих фінансових коефіцієнтів.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структуризувати і ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками.

1. Дескриптивні моделі, відомі також, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності.

2. Предикативні моделі — це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресійні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

3. Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня сутність зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності і т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значній мірі базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Для кількісного оцінювання впливу окремих факторів на зміну результативного показника використовується детерміноване моделювання. Види моделей детермінованого аналізу:

1. Адитивні факторні моделі. Їх використовують у тих випадках, коли результативний показник визначається як алгебраїчна сума факторних ознак:

Y_ЗАГ = Y_А + Y_B + Y_C

де Y_ЗАГ - результативна ознака, Y_А, Y_B, Y_C – факторні ознаки.

2. Мультиплікативна модель існує тоді, коли результативний показник визначається як добуток факторних ознак:

Y_ЗАГ = Y_А * Y_B * Y_C

3. Кратні моделі використовуються тоді, коли результативний показник визначається шляхом співвідношення факторів:

Y_ЗАГ = Y_А : Y_B

4. Змішані моделі представляють собою різні комбінації попередніх факторних зв’язків:

Y_ЗАГ = (Y_А : Y_B) * Y_C