5.4. Оцінка фінансового важеля

До показників оцінки ефективності використання позикового капіталу належить ефект фінансового важеля:

,

де: ЕФВ — ефект фінансового важеля;

ЕР — економна рентабельність інвестованого капіталу до сплати процентів або коефіцієнт прибутковості як відношення суми прибутку до середньої вартості інвестованого капіталу;

— коефіцієнт оподаткування як відношення суми податків до суми прибутку;

СП — ставка позикового процента;

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшилася рентабельність власного капіталу (РВК) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає тоді, коли економічна рентабельність капіталу вище позикового процента.

Ефект фінансового важеля складається з двох елементів:

1. різниці між коефіцієнтом прибутковості (рентабельності) інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою за кредити ;

2. плеча фінансового важеля, тобто співвідношення ПК/ВК [26, с. 310]. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли .

Якщо , то створюється негативний ЕФВ, в результаті цього відбувається «проїдання» власного капіталу.

Становище дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при обчисленні оподаткованого прибутку врахувати фінансові витрати з обслуговування боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка процента за кредити зменшується і дорів­нює . Ефект фінансового важеля можна розрахувати за формулою

(10.5)

За умов інфляції ЕФВ залежить від таких факторів:

• різниці між ставкою дохідності всього інвестованого капіталу і ставкою позикового процента;

• рівня оподаткування;

• суми боргових зобов’язань;

• темпів інфляції.

Таким чином, зовнішня заборгованість (позиковий капітал) виступає, з одного боку, джерелом подальшого розвитку діяльності підприємства, з іншого — фактором підвищення фінансового ризику. Залучаючи позиковий капітал, господарюючий суб’єкт може швидше досягти поставленої мети. А для того, щоб зменшити зростаючий у зв’язку з цим фінансовий ризик, необхідно робити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставки банківського процента та рівня інфляції.

Тема 6. Аналіз грошових потоків

6.1. Особливості аналізу грошових активів та грошових потоків.

6.2. Ретроспективних аналіз грошових потоків.

6.3. Перспективний аналіз. Короткострокове фінансове планування

6.4. Визначення та оцінка оптимального залишку грошових коштів

6.1. Особливості аналізу грошових активів та грошових потоків

Грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв’язку з виконанням договірних зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями).

Виникнення та формування грошового потоку при здійсненні господарських операцій у рамках реалізації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є результатом прояву сукупності фінансово-економічних відносин, а отже, має певні ознаки, серед яких необхідно виділити такі.

По-перше, рух грошових коштів здійснюється у зв’язку із виконанням договірних зобов’язань між суб’єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод.

По-друге, функціонально-організаційні особливості господарських операцій підприємства дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грошових потоків відповідно до встановлених критеріїв групування. Так, залежно від виду фінансово-господарської діяльності підприємства розрізняють: грошовий потік від операційної діяльності; грошовий потік від інвестиційної діяльності та грошовий потік від фінансової діяльності.

По-третє, грошові потоки, що генеруються суб’єктом господарювання, мають виключно фінансовий характер.

До основних (базових) функціонально-організаційних характеристик грошових потоків слід віднести такі:

• причину та джерело формування грошового потоку, що відповідає господарській операції суб’єкта господарювання (або їх сукупності), виконання якої і передбачає генерування руху грошових коштів – формування грошового потоку;

• фактори формування абсолютної величини грошового потоку;

• вплив грошового потоку на майно підприємства в частині зміни (збільшення або зменшення) абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що перебувають у розпорядженні цього підприємства, - формування його резерву ліквідності;

• кількісне оцінювання грошового потоку – розрахунок на основі узгодження грошових потоків абсолютної величини, узагальнюючих показників руху грошових коштів.

Для підприємств, які функціонують у ринкових умовах, здійснення безперервного руху грошових коштів стає головним завданням, успішне вирішення якого зможе забезпечити функціонування основної діяльності, погашення зобов’язань та реаліза­цію питань соціальної програми розвитку підприємництва. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над виплатами і, отже, зробити висновок про можливості внутрішнього фінансування.

Грошові кошти самі по собі, тобто не вкладені у виробництво, з одного боку, не можуть приносити дохід, а з другого боку, підприємство завжди повинно мати певну суму вільних коштів, необхідних у разі виникнення додаткових потреб у коштах, а також несподіваних можливостей їх вигідного вкладення. Саме цим визначається необхідність певної систематизації підходів до управління цими активами.

У цілому система ефективного управління грошовими коштами передбачає виділення трьох блоків аналітичних процедур:

1. Розрахунок тривалості фінансового циклу;

2. Аналіз руху грошових коштів;

3. Оцінка оптимального рівня грошових коштів;

4. Визначення вартості грошей у часі.