Основні, найактуальніші проблеми охорони і поліпшення довкілля на урбанізованих територіях Зміни геологічного середовища і порушення територій

На територіях міст формується величезна кількість антропогенних геологічних процесів і явищ. Підземний простір міст, що являє собою нагромадження численних систем транспортних комунікацій, трубопроводів та інженерних споруд, впливає на всі елементи поверхневої та підземної гідросфери, рельєф, рослинний і ґрунтовий покрив, що, в свою чергу, відбивається на стані навколишнього середовища міст в цілому. Сильніших змін набуває гідрографічна мережа і підземні води: змінюються умови стоку та інфільтрації опадів. Внаслідок забудови значної частини території і влаштування водонепроникних покриттів, спорудження водостічних систем, прибирання снігу різко скорочується коефіцієнт інфільтрації. У результаті порушення природних умов стоку, а також інтенсивного водовикористання з підземних водоносних горизонтів (бювети) знижується рівень і утворюються дисперсійні вирви підземних вод, і, як наслідок, мульди осідання.

Зникають малі річки (р. Почайна) і струмки, перетворюються на стічні канави ріки Либідь, Нивка, Дарниця тощо.

Дуже актуальна проблема раціонального і ефективного використання територій у зв’язку з розвитком процесів урбанізації і величезною споживацькою цінністю земель (боротьба з повенями – намив території. У Києві шляхом гідронамиву підняли відмітку території на 2,5м, що дало можливість побудувати всі лівобережні масиви на одержаних землях).

З 1960 р. рівень ґрунтових вод у Києві піднявся на 1,5 – 2 м (2006 р.). Це призвело до просідання рейок на коліях метрополітену на 10 – 15см, і довелося зменшити швидкість руху потягів метрополітену з 60 до 40 км/г. Ліквідувати це відомо як, але потрібні великі кошти – близько 8 млн. грн. щорічно.

Забруднення атмосфери

Це є наслідком стрімкого зросту виробництв з багатовідхідною технологією. Атмосферне забруднення спричиняють тверді часточки (попіл та пил) та різноманітні газоподібні речовини. У забруднення атмосфери найбільший внесок надає промисловість.

Забруднення атмосфери метаном, аміаком, пилом створює сільськогосподарське виробництво. Загальні обсяги промислових викидів у повітряний простір міст і міських агломерацій колосальні. Найбільш небезпечними забруднювачами атмосфери є кислототвірні окисли – окисли азоту, сірки, а також вуглекислий газ, чадний газ, аміак, фтор, хлор та промисловий пил. Їхнє надходження у повітря помітно змінило склад сучасної атмосфери.

Сірчаний газ SO₂ утворюється як побічний продукт при металургійному виробництві та спалюванні кам’яного вугілля або нафти, що вміщують домішки сірки. Обсяги викидів сірчаного газу залишаються великими в промислово розвинених країнах, де введений жорсткий державний контроль та економічні санкції на наднормативні викиди окислів сірки.

У країнах, що розвиваються, промислові підприємства обладнані установками, які вловлюють такі окисли, в меншій мірі.

В утворенні окислів азоту велику роль відіграють теплові електроцентралі та інші енергетичні установки. На їхню долю припадає більше 50% викидів цих окислів.

До сумарних викидів вуглекислого газу чималий внесок робить автотранспорт – 45 – 70%. Навіть така невелика країна, як Японія, створює викиди вуглекислого газу завдяки автомобілям в 14,410⁷ тонн/рік.

На другому місці за розмірами викидів антропогенного вуглекислого газу знаходиться паливне енергоустаткування. У цілому розвинуті країни давали 54% антропогенного вуглекислого газу, а країни, що розвиваються, – 46%.

У сукупності антропогенні викиди вуглекислого газу призвели до того, що за останні 100 років його кількість в атмосфері зросла на 20%, а за іншими оцінками, навіть на 30%. Так або інакше, на початку нашого століття вміст вуглекислого газу в атмосфері склав 0,03% за обсягом, а зараз він становить 0,035%.

Викидається в атмосферу й метан. За даними Дж. Голдена (1992) за останні 100 років його кількість в атмосфері збільшилася у 100 разів.

Стала зростати кількість в повітрі тропосферного озону (О₃). Його утворення пов’язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та природного газу. На відміну від атмосферного озону, що формує озоновий екран планети, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це – сильний фотоокисник. Проте в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостерігається в денні години. Вже при концентрації 360 – 400 мкг/м³ тропосферний озон дуже подразнює слизові оболонки, а на території ФРН в останні роки реєструвалася його концентрація до 600 та більше мкг/м³.

У цілому за рахунок промислових та сільськогосподарських викидів газовий склад атмосфери до кінця ХХ ст. почав змінюватися. У ній у все більшій кількості почали накопичуватися небажані речовини. Під загрозою опинився і кисень атмосфери – його кількість падає.

Зміна хімічного складу повітря несприятливо впливає на більшість біосферних процесів. Забруднення повітря токсичними хімічними речовинами навіть при малій їхній концентрації веде до зниження неспецифічної стійкості організму та сприяє розвитку багатьох захворювань людини; несприятливо впливає на стан тварин та рослин – спричиняє захворювання та отруєння людей, генетичні наслідки, зниження продуктивності та плодючості свійських і диких тварин, птахів; знищення рослинності при потраплянні забруднення в ґрунт; руйнування будівель і споруд, пам’яток історії, архітектури, культури і мистецтва.