Аерація житлової забудови
Сутність розглядуваного процесу полягає у взаємодії рухомого потоку повітря (вітру) і нерухомих перепон у вигляді будинків, елементів благоустрою, озеленення – забудови в цілому. Забудова впливає на повітряний потік, деформує його напрямок і змінює швидкість. У деяких випадках забудова сама є причиною виникнення повітряних потоків або так званих штучних бризів (при виникненні різниці температур, наприклад, між зеленим масивом і прилеглою територією забудови та ін.).
Вітер, залежно від поєднання з іншими мікрокліматичними чинниками (температура повітря, температура випромінюючих поверхонь, вологість повітря) впливає на формування мікроклімату просторів житлової забудови (простори між будівлями), що має істотне значення при розміщенні окремих елементів житлової території (дитячих майданчиків, пішохідних трас, стоянок автомобільного транспорту, що забруднює атмосферу шкідливими викидами тощо). Сильний вітер впливає на утворення снігових заметів і пилових відкладень на житловій території.
Таким чином, питання аерації нерозривно пов’язані з прийомами планування та забудови, принципами озеленення та благоустрою, типами і конструкціями будівель.
Найактуальнішою є проблема вітро- та снігозахисту житлової забудови для районів Півночі. Для масового будівництва на Півночі житлові комплекси доцільно вирішувати за «закрито – відкритим» принципом, що забезпечує як захист від суворого клімату в холодний період, так і зв’язок із зовнішнім середовищем (але з вирішенням питання захисту від вітру).
Одним з найефективніших прийомів вітрозахисту житлової території є створення спеціальних вітрозахисних екранів, що розміщуються на навітряних межах забудованої території. Такі екрани, тобто спеціальні житлові будинки, повинні мати достатню протяжність, підвищену поверховість, специфічну об’ємно-планувальну структуру.
Через порівняно невеликі розміри «вітрової тіні» на житлових територіях необхідно застосовувати багатократну постановку вітрозахисних екранів по глибині забудови, створюючи так звані аеродинамічні групи (рис. 4.13). Під аеродинамічною групою слід розуміти групу будівель, об’єднаних зоною аеродинамічного впливу основної вітрозахисної будівлі. Аеродинамічна група обумовлює задану організацію на її території вітрового режиму, завдані зменшення швидкості вітру та відкладення снігу. Аеродинамічні групи при необхідності можуть об’єднуватися в аеродинамічні комплекси, до складу яких входять всі заклади повсякденного обслуговування, школа, дитячий садок-ясла. Для вітрозахисту пішохідних напрямів можуть бути використані додаткові локальні засоби: спеціальні пішохідні галереї, декоративні стінки, стенди тощо. Для районів з вкрай суворим кліматом може передбачатися об’єднання житлових будинків теплими переходами із закладами первинного обслуговування.
У заметільних і вітряних районах крім захисту забудови від вітру мають застосовуватися прийоми снігозахисту. Тут особливу увагу слід приділяти раціональній орієнтації вулиць і доріг (під кутом 20 – 450 до переважаючого напрямку заметілей – оптимальний варіант, шириною понад 3 висоти будівель, незначні розриви між будинками, будинки розташовувати під кутом до напрямку заметілей).
Вітер в умовах піщаної пустелі, як правило, влітку гарячий, сухий і пильний, а взимку – холодний. Тому однією з основних вимог при архітектурно-планувальній організації міст пустелі є вітрозахист. Завдання при цьому – максимально запобігти проникненню в місто зовнішніх запилених потоків (приміськими лісозахисними системами, правильно обраною аерогеліотермічною орієнтацією міста тощо) [7].
Рис. 4.13. Аеродинамічні групи з житлових будинків
В умовах перегріву в поєднанні зі слабкими швидкостями вітру (штильовими умовами) виникає проблема інтенсифікації провітрювання – «вловлювання вітру». За таких умов планувальна організація забудови повинна забезпечувати оптимальні умови провітрювання житлової території шляхом раціональної організації системи вулиць і пішохідних трас (орієнтація, профіль), співвідношення забудованих, озеленених і обводнених територій.
Всі зміни напрямку та швидкості домінуючих вітрів під впливом рельєфу конкретної території є одним з важливіших вихідних даних при розробці архітектурно-планувальних рішень житлової забудови та виборі типів будинків.