4.2. Екологічні задачі проектування з формування та поліпшення міського середовища Захист геологічного середовища та ґрунтів урбанізованих територій

Крім екологічних аспектів, при плануванні захисних заходів враховують технологічні і економічні можливості їх реалізації.

Захист від зсувів, обвалів може бути активним і пасивним.

Активний захист включає інженерні і управлінські рішення.

До інженерних рішень належать:

1. зміна рельєфу схилу з метою підвищення його стійкості;

2. регулювання стоку поверхневих вод за допомогою системи поверхневого водовідводу; запобігання інфільтрації води в ґрунт і підстильні породи, протиерозійні заходи;

3. штучне пониження рівня підземних вод;

4. агролісомеліорація;

5. закріплення пухких і тріщинуватих порід на схилах;

6. будівництво споруд, що утримують схил.

Управлінськими рішеннями є:

1. встановлення охоронних зон:

2. обмеження чи заборона руху транспорту тощо.

Пасивний захист це:

1. пристосування будівель до обтікання їх зсувами;

2. улаштування вловлюючих споруд.

Існують також протисуфозійні засоби, а саме:

1. улаштування водонепроникних порід у місці виходу фільтраційного потоку;

2. дренажі для пониження рівня ґрунтових вод;

3. зворотні фільтри між шарами крупно- та дрібнозернистого матеріалу;

4. фільтраційні завіси для збільшення шляху фільтрації.

До протикарстових заходів належать:

1. заповнення карстових порожнин;

2. створення штучного водоупору і протифільтраційних завіс, водопониження і регулювання режиму підземних вод;

3. організація відводу поверхневого стоку;

4. улаштування основ будівель і споруд нижче зони небезпеки карстових проявів.

Захист протиселевий – це побудова гребель, каналів, селеспусків, мостів.

Захист проти підтоплення – це організація рельєфу, водостоків, дренажів, які на підтоплених територіях часто застосовуються в сукупності з підвищенням території за рахунок штучного насипного чи намивного рельєфу.

Головні причини порушення цілісності верхніх шарів літосфери і ґрунтового покриву – відчуження земель під забудову, порушення території гірськими виробітками, ерозійні процеси, дефляція, переущільнення ґрунтів, забруднення ґрунтів пестицидами та іншими отрутохімікатами, солями важких металів, твердими побутовими і промисловими відходами, «психологічне» забруднення ландшафту, причинами якого є безлика структура забудови, збільшення в ландшафті непридатних земель тощо.

Основний прийом скорочення площі територій, що відводяться під міську забудову, – це раціональне їх використання. Наразі питома вага територій, що не використовуються для міських цілей в сучасних кордонах міських поселень, становить близько 50%. Така щільність забудови вказує на необхідність переходу до більш інтенсивного використання міських територій, прискореного освоєння незручних і непридатних земель, надзвичайно жорсткого ущільнення промислової і складської забудови.

При виконанні різних земельних робіт верхні родючі шари, що містять гумус, знімаються і в подальшому використовуються на малопридатних землях. Глибина знімання родючих шарів регламентується нормативами й в залежності від типу ґрунту становить 0,2–1,2м.

Порушені землі підлягають рекультивації, яка являє собою комплекс робіт, спрямованих на відновлення їх продуктивності і народногосподарської цінності, а також покращення стану довкілля.

Захист ґрунтів від ерозії та дефляції включає цілий комплекс організаційних, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів.

Агротехнічні заходи боротьби з водною ерозією спрямовані насамперед на регулювання поверхневого стоку талих і дощових вод. У районах із частими зливами облаштовують зливовідвідні борозни під невеликим кутом схилу.

Для боротьби з вітровою ерозією здійснюють заходи для накопичення вологи в ґрунті, забезпечують постійний захист ґрунту рослинним покривом від видування.