- •Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра товарознавства та експертизи непродовольчих товарів
- •Редактор___________
- •1. Мета завдання та результати вивчення (компетенції) дисципліни, її місце у навчальному процесі
- •2. Структура дисципліни та розподіл годин за темами (тематичний план)
- •Тематика та зміст лабораторного заняття
- •Методичні рекомендації до лабораторних робіт
- •Вивчення будови, топографії та властивостей шкіряної сировини і готових шкір
- •Зміст роботи
- •Вивчення мікроструктури різних видів шкіряної сировини та натуральних шкір
- •Вивчення топографічних ділянок та конфігурації шкіри
- •Характеристика хімічного складу шкіряної сировини та натуральних шкір
- •Вивчення методів визначення хімічного складу та проведення випробувань щодо вмісту вологи в шкірах
- •Характеристика фізико-механічних властивостей натуральних шкір
- •Вивчення методів визначення фізико-механічних властивостей та проведення випробувань щодо оцінення показ-ників міцності та видовження шкір різного цільового призначення
- •Висновки за результатами лабораторної роботи
- •Вивчення асортименту та особливостей сортування шкір
- •Зміст роботи
- •Вивчення асортименту натуральних шкір
- •Невимірювані дефекти натуральних шкір
- •Сортність шкір для верху та підкладки взуття
- •Вивчення видів та деталей взуття, складності та особливостей конструкції
- •Зміст роботи
- •Вивчення видів та деталей взуття
- •Вивчення особливостей конструкції взуття та методів оздоблення
- •Визначення розміру та повноти взуття
- •Висновки за результатами лабораторної роботи
- •Вивчення методів кріплення підошви взуття. Оцінювання якості взуття
- •Зміст роботи
- •Вивчення методів кріплення підошви взуття
- •Вивчення номенклатури показників якості взуття
- •Визначення якості взуття
- •Товарознавча оцінка взуття
- •Висновки за результатами лабораторної роботи
- •Властивості та принципи сортування хутрового напівфабрикату
- •Зміст роботи
- •Вивчення споживних властивостей хутрового напівфабрикату
- •Розподіл хутрового напівфабрикату за довжиною волосяного покриву (покривного волоса)
- •Розподіл хутрового напівфабрикату за густотою волосяного покриву
- •Розподіл хутрового напівфабрикату за остистістю волосяного покриву
- •Розподіл хутрового напівфабрикату за товщиною шкірної тканини
- •Розподіл хутрового напівфабрикату за масою
- •Фізико-механічні показники хутрового напівфабрикату
- •Вивчення асортименту хутрового напівфабрикату
- •Вивчення принципів сортування хутрового напівфабрикату
- •Принципи сортування та оцінка якості хутряних виробів
- •Зміст роботи
- •6.1. Вивчення асортименту хутряних і кожушкових виробів
- •Список рекомендованих джерел
- •Періодичні видання
Вивчення топографічних ділянок та конфігурації шкіри
Теоретична частина
Структура та властивості різних ділянок шкури неоднакові. Ділянки шкури, які відповідають певним частинам тіла тварин і характеризуються певною сукупністю властивостей (товщиною, щільністю, характером переплетення волокон, особливостями волосяного покрову та ін.) називаються топографічними.
В шкурах та шкірах великої рогатої худоби виділяють такі топографічні ділянки: чепрак, вороток, поли, головну ділянку, огузок. При розрізуванні шкіри чи її елеменів по хребтовій лінії отримують такі конфігурації: напівшкіри, напівчепраки тощо. Площа чепрака становить до 55 % всієї площі шкури (шкіри).
В шкурах коней виділяють передину (верхню частину шкури) і хаз (нижню частину шкури). Особливістю топографії кінських шкур є дві овальні щільні ділянки у зоні хазу, які носять назву "шпігель".
Експериментальна частина
Хід роботи
Замалювати топографічні ділянки шкур великої рогатої худоби та коней.
Користуючись ДСТУ 2341-94 «Шкіра. Терміни та визначення» дати визначення кожній топографічній ділянці Результати оформити у вигляді табл. 3.
Таблиця 3
Топографічні ділянки та конфігурація шкур і шкір
Топографічна ділянка чи конфігурація |
Вид сировини чи шкіри |
Визначення |
Чепрак |
|
|
Пола |
|
|
….. |
|
|
Кулат |
|
|
Рибка |
|
|
Враховуючи, що шкіра характеризується різними властивостями залежно від топографічної ділянки, стандартами на готові шкіри встановлені конкретні місця для відбору проб для визначення показників якості.
Характеристика хімічного складу шкіряної сировини та натуральних шкір
Теоретична частина
Шкура, як зовнішній шкіряний покров тіла тварин, захищає організм від зовнішніх впливів (механічних, хімічних і бактеріологічних), регулює теплообмін, є органом чуття, а також слугує для виділення організмом відпрацьованих речовин (жиру, поту).
Шкура тварин складається з води, білків, мінеральних речовин, вуглеводів, жирів та жироподібних речовин. Найбільшу долю у хімічному складі шкурі займає вода (65-75 %), вміст білків становить 28-30 %. Основний білок дерми шкури – колаген, його вміст становить у складі всіх білків – 93-97 % загальної їх кількості в шкурі. До інших відносять такі білки як ретикулін та еластин, а також водорозчинні глобулярні білки – альбуміни, глобуліни, мукоїди, муцини тощо.
За діючою класифікацією такі білки шкури, як колаген, еластин, ретикулін та кератин відносяться до фібрилярних (волокнистих, структурних) білків. Особливістю цих білків є їх високо еластичні властивості, що пов’язано із властивістю довгих та гнучких макромолекул гнутися, скручуватися та знову розтягуватися.
На відміну від шкіряної сировини, хімічний склад шкіри залежить від виду сировини, а також речовин, які введені в дерму у процесах виробництва в залежності від призначення. Державним стандартами України для шкір різного призначення нормованими показниками є, мас. час. %,: вологи, оксиду хрому, речовин, екстрагованих органічними розчинниками (РЕОР) тощо.
Крім нормованих стандартами показників визначають також кількість мінеральних і білкових речовин (голинна речовина). Для шкір комбінованих методів дублення (юхти, шкір для низу взуття) визначається вміст водовимивних речовин, число продубу та рН хлоркалієвої витяжки.
Волога. Вологість шкіри залежить від методу дублення, виду та кількості наповнювачів та жирувальних речовин. Вміст вологи у шкірі суттєво впливає на площу, масу, теплопровідність, міцність, тягучість та інші властивості. Так встановлено, що волога шкір хромового дублення вище за вологість шкір хромтанідного метода дублення; із збільшенням місткості оксиду хрому і жирувальних речовин – вологість шкір зменшується; із збільшенням вологи у шкірах – теплозахистні властивості зменшуються; із підвищенням вологи – збільшується площа на 6–10 %, товщина на 5–7 %; збільшення вологи шкір зменшує їх опір до стирання, але збільшує розривне навантаження і розтягування шкір. Місткість вологи в шкірах повинна бути в межах 10–16 % при нормальних умовах з відносною вологістю в межах 16–І8 %.
Вміст дубильних речовин. У шкірах хромового методу дублення вміст дубильних речовин характеризується вмістом оксиду хрому. В шкірах, видублених комбінованими методами з використанням танідів і синтетичних дубителів, зв’язані дубильні речовини визначають як різницю між 100 % і сумарним вмістом жирувальних, водовимивних, мінеральних та білкових речовин у відсотках від маси абсолютно сухої шкіри. Стандартами регламентується допустима нижня границя вмісту оксиду хрому.
В стандартах на шкіри комбінованих методів дублення (юхта, шкіра для низу взуття, лимарно-сідельні тощо) регламентується верхня границя вмісту оксиду хрому (для юхти взуттєвої – не більше 0,9 %, сандальної – не більше 2 %, підошовні шкіри – не більше 6,9 %, для устілкової не більше 0,8 %).
Вміст органічних дубильних речовин (танідів, синтетичних дубителів), які характеризують число продубу, стандарти на ці види шкір встановлюють нижню границю (для взуттєвої юхти не менше 34 %, підошовної не менше 55–58 %, устілкової не менше 53–55 %), тому що їх збільшення підвищує водостійкість і стійкість до стирання шкір комбінованих методів дублення.
Вміст речовин, що екстрагуються органічними розчинниками (РЕОР) пов'язаний з вмістом незв’язаних жирувальних речовин, що вводять у шкіру на стадії її жирування для підвищення м’якості, тягучості, водостійкості. Кількість РЕОР у шкірі в основному залежить від її призначення. Так у шкірах хромового метода дублення для верху взуття вміст РЕОР повинно бути 3,7–10,0 %, для юхти 22–28 %, для шкірах для низу взуття – І,5–4,6 %. Кількість жиру у шкірах суттєво впливає не тільки на споживні, а й на технологічні властивості шкір (наприклад: на здатність до склеювання, фарбування тощо).
Вміст мінеральних речовин (золи). Вміст мінеральних речовин обумовлений особливостями технології виробництва шкір щодо виконання ряду технологічних процесів, а саме: зоління, знезолювання, пікелювання, дублення тощо. Вміст золи у шкірах хромового дублення складає 4–12 %, в шкірах комбінованого дублення – до 5 %. На властивості шкір кількість мінеральних речовин не впливає, однак виявлено, що чим більше у шкірах мінеральних речовин (солей), тим більша ймовірність появи на лицьовій поверхні сольових плям або тріщин, які погіршують зовнішній вигляд шкір.
Голинна речовина – важлива частина шкіри, яка складається з білків, які перейшли зі шкури у шкіру. В шкірах для низу взуття вміст голинної речовини становить 30–50 % маси, у шкірах для верху взуття – 50–70 %. Високий вміст голинної речовини (білкових речовин) у шкірі, як правило, забезпечує підвищену зносостійкість шкір для низу та верху взуття. Однак даний показник не нормується вимогами стандартів.
Водовимивні речовини. У шкірах для низу взуття водовимивні речовини становлять І8–26 %, юхти 5–6 %. Збільшення кількості водовимивних речовин погіршує зносостійкість та водостійкість цих шкір у процесі експлуатації взуття.
Різниця в мікроструктурі шкіри відповідно до топографічних ділянок призводить до нерівномірного розподілу жирувальних, дубильних, мінеральних та інших речовин. Для чепрака спостерігається більший вміст голинної речовини і вологи, а для пол – жирувальних, мінеральних, зв’язаних дубильних і водовимивних речовин.
Експериментальна частина
Хід роботи
Ознайомитись з показниками хімічного складу та визначити їх вплив на експлуатаційні властивості натуральної шкіри.
Коротко занотувати характеристику хімічного складу шкіряної сировини та готових натуральних шкір та пояснити відмінності у кількісному співвідношенні.
Вивчити вимоги стандартів для шкіри хромової для верху взуття, юхтових шкір для верху взуття та шкір для низу взуття.
Користуючись ДСТУ 2726-94 «Шкіра для верху взуття. Технічні умови»; ГОСТ 485 «Юфть для верха обуви. Технические условия»; ГОСТ 29277-92 «Кожа для низа обуви. Технические условия» проаналізувати показники хімічного складу шкір різного цільового призначення. Обґрунтувати хімічний склад шкір відповідного цільового призначення та порівняти значення хімічного складу для різних шкір. Результати записати у табл. 4.
Таблиця 4
Хімічний склад шкір різного цільового призначення
(за вимогами стандартів)
Назва показника та одиниці виміру |
Числове значення показника |
||
Шкіра для верху взуття ДСТУ 2726-94 |
Юхта взуттєва ГОСТ 485 |
Шкіра для низу взуття ГОСТ 29277-92 |
|
Вміст вологи, % |
|
|
|
…… |
|
|
|
Зробити висновок за представленими результатами.
