Зміст роботи

1. Вивчення мікроструктури різних видів шкіряної сировини та натуральних шкір.

2. Вивчення топографічних ділянок та конфігурацій шкіри.

3. Характеристика хімічного складу шкіряної сировини та натуральних шкір.

4. Вивчення методів визначення хімічного складу та проведення випробувань щодо визначення вмісту вологи в шкірах різного цільового призначення.

5. Характеристика фізико-механічних властивостей натуральних шкір.

6. Вивчення методів визначення фізико-механічних властивостей та проведення випробувань щодо оцінення показників міцності та видовження шкір різного цільового призначення.

7. Вивчення та визначення фізичних властивостей натуральних шкір різного цільового призначення.

8. Висновки за результатами лабораторної роботи.

Матеріальне забезпечення:

Мікрозрізи шкіряної сировини різних видів, зразки натуральних шкір різного цільового призначення, мікроскопи, лінійка, товщиномір, електронні ваги з точністю зважування до 0,001 г, бюкси алюмінієві з кришкою, сушильна шафа, розривна машина типу РТ-250.

Нормативні документи:

ДСТУ 2433-94. Виробництво шкіряне. Терміни та визначення;

ДСТУ 2341-94. Шкіра. Терміни та визначення;

ДСТУ 3177-95. Шкіра. Номенклатура показників якості;

ДСТУ 2726-94. Шкіра для верху взуття. Технічні умови;

ГОСТ 485. Юфть для верха обуви. Технические условия;

ГОСТ 29277-92. Кожа для низа обуви.Технические условия.

Питання для самоперевірки:

1. Визначення та функції шкури тварини.

2. Класифікація шкіряної сировини.

3. Характеристика дрібної сировини великої рогатої худоби.

4. Характеристика крупної сировини великої рогатої худоби.

5. Характеристика шкур свиней.

6. Характеристика основних шарів шкури.

7. Які шари шкури використовують у шкіряному виробництві?

8. Що таке «мережівка» та «бахтармяна поверхня»?

9. Характеристика та будова епідермісу.

10. Будова сосочкового та сітчастого шарів дерми.

11. Відмінність будови дерми шкур різних тварин.

12. Характеристика підшкірної тканини.

13. Хімічний склад шкури.

14. Характеристика основних білків і амінокислот шкури.

15. Визначення топографічних ділянок шкури.

16. Топографічна будова шкур великої рогатої худоби, кінських, свинячих.

17. Цінність різних топографічних ділянок шкур.

18. Номенклатура показників якості натуральних шкір.

19. Вимоги нормативних документів щодо оцінки якості натуральних шкір різного цільового призначення.

20. Показники хімічного складу та фізико-механічних властивостей шкір для верху взуття, в тому числі хромових та юхтових, та для низу взуття.

1. Вивчення мікроструктури різних видів шкіряної сировини та натуральних шкір

Теоретична частина

Основою шкіряної сировини є колаген дерми з ієрархічною будовою та відповідною капілярно-пористою структурою, що визначає комплекс експлуатаційних та функціональних властивостей натуральних шкір. Для вивчення мікроструктури шкіряної сировини різних видів готових шкір використовують мікроскопічні дослідження, які дозволяють оперативно оцінити їх будову та якість шкіряної сировини і готових шкір, а також виявити зміни, що відбуваються в структурі дерми.

Мікроскопічний аналіз сировини та готових шкір дає можливість встановити співвідношення між сосочковим і сітчастим шарами, куту нахилу пучків волокон, морфологічних перетворень структури дерми і волосу, а також виявити зміни капілярно-пористої структури дерми в результаті технологічних обробок шкіряного виробництва.

Мікроскоп являє собою оптичний прилад, що має дві системи лінз: нижню, обернену до препарату – об’єктив, і верхню, обернену до ока спостерігача – окуляр. Загальне збільшення зображення об’єкта мікроскопом рівне добутку збільшень обох систем. Об’єктиви звичайних мікроскопів мають збільшення від ×2 до ×90, а окуляри – від ×5 до ×20, тому їх загальне збільшення може бути від ×10 до ×1800. Більші збільшення дають електронні мікроскопи. При дослідженні сировини, шкіри та хутра використовують збільшення мікроскопів ×35...140.

Для проведення досліджень мікроскоп розташовують напроти рівномірно освітленого вікна чи спеціальної лампи. Встановлюють об’єктив з найменшим збільшенням і, дивлячись в окуляр, повертають освітлювальне дзеркало до того моменту, коли все поле зору буде освітлене рівномірно і достатньо інтенсивно. Спостереження рекомендують робити одним оком, не заплющуючи інше. Дослідження об’єкта починають, як правило, при слабкому збільшенні мікроскопа. Це дозволяє бачити досліджуваний препарат у цілому, а потім вибрати для вивчення окремі ділянки і переходять до сильніших збільшень.

Для досліджень використовують зрізи шкіряної сировини та шкіри після попередньої підготовки. Приготування препаратів шкіряної сировини для дослідження їх під мікроскопом складається з кількох стадій: фіксація зразка; отримання зрізу; зафарбовування зрізу; збезводнення та укладання зразків у середовище з високим коефіцієнтом переломлення.

Для дослідження сировини і шкіри готують препарати малої та рівномірної товщини (10...60 мкм), які отримують у вигляді зрізів для розгляду їх у проникному світлі. Для отримання тонкого зрізу зразок або заморожують, або просочують речовинами, які легко твердіють на повітрі (наприклад, розплавленим парафіном). Після такої обробки готують зрізи за допомогою спеціальних приладів – заморожуючих чи полозкових мікротомів.

Далі виконують фарбування зразків шкіряної сировини для того, щоб контрастувати, тобто зробити видимими і неоднаковими за забарвленням, окремі структурні елементи об’єктів, які мало чи зовсім не відрізняються один від одного за своїми світло зломлювальними властивостями. Різні складові частини тканин шкіряної сировини та їх елементи по-різному реагують з барвниками, тому фарбуються не однаково.

При фарбуванні зрізів шкіряної сировини чи готових шкір рекомендують використовувати наступні барвники та їх суміші: гематоксилін з еозином, який чітко виявляє епідерміс і колагенові волокна; резорцин-фуксин з пікрофуксином та гематоксилін для виявлення загальної структури сировини, фарбує еластинові волокна в темно-синій, а колагенові – в світло-бузковий колір; резорцин-фуксин з оранжем (галуновий кармін) для виявлення еластинових волокон; орсеїн-ліхтгрюн для виявлення загальної структури дерми, фарбує еластинові волокна в бурий, а колагенові – в рожево-коричневий колір; судан III і гематоксилін для фарбування жирових включень і ядер в оранжевий колір; пікроіндигокармін для фарбування колагенових волокон, які зафарбовуються в яскраво-синій колір.

Експериментальна частина

Хід роботи

1.1.1 Вивчити мікрозрізи підготовлених зразків шкіряної сировини. Оцінити складовий елемент гістологічної будови враховуючи колір забарвлення зрізів. Звернути увагу на компактність укладання елементів колагенової структури, ступінь їх розділення, товщину та регулярність сплетення. Зазначити чіткість або розмитість зображення, що свідчить про якість шкіряної сировини та ступінь її збереження. Результати вивчення мікрозрізу замалювати у зошиті та записати у табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика мікроструктури зрізу шкіряної сировини

№ зрізу	Назва виду шкіряної сировини	Ступінь розділення структурних елементів	Компактність укладання структурних елементів	Регулярність переплетень
1	Ялівка
2	Шкури овець
3	……

2. Використовуючи зображення будови шкіряної сировини різних видів тварин оцінити співвідношення основних шарів дерми відповідно до товщини зрізу шкури. Результати записати в табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика структури шкіряної сировини

№ зрізу	Назва виду шкіряної сировини	Товщина зрізу, мм	Співвідношення шарів, %
			Епідерміс	Сосочковий шар	Сітчастий шар
1	Ялівка
2	Шкури овець
3	……

Зробити висновок проведених досліджень.