Принципи сортування та оцінка якості хутряних виробів

Мета роботи

набуття практичних навичок щодо розпізнавання основних видів хутряних виробів та оцінювання якості хутряних виробів

Зміст роботи

6.1 Вивчення асортименту хутряних і кожушкових виробів.

6.2 Оцінювання якості та принципів сортування хутряних і кожушкових виробів.

Матеріальне забезпечення:

Зразки готових хутряних виробів, плакати, слайди різних видів хутряних виробів.

Нормативні документи:

ГОСТ 10151. Уборы меховые женские.

ГОСТ 10325. Головные уборы меховые.

ГОСТ 11287. Жилеты меховые.

ГОСТ 20176. Перчатки ы рукавицы меховые. Общие технические условия.

ГОСТ 5710. Одежда из овчины шубной и мехового велюра. Общие технические условия.

ДСТУ 1844-92. Одяг хутряний на замовлення населення. Загальні технічні умови.

Питання для самоперевірки:

1. Назвати прості методи розкрою шкурок, їх принципи та призначення.

2. В яких випадках використовують складні методи розкрою?

3. Які способи розкрою використовують для напівфабрикатів лисиці, норки, каракулю та кролика?

4. Класифікація хутряних виробів.

5. Класифікація головних хутряних уборів.

6. Охарактеризуйте асортимент верхнього хутряного одягу

7. Характеристика котушкових виробів.

6.1. Вивчення асортименту хутряних і кожушкових виробів

Теоретична частина

Асортимент хутряних виробів включає поділ на товарні групи:

• Верхній хутряний одяг;

• Хутряні головні убори;

• Хутряну галантерею;

• Хутряне взуття;

• Побутові хутряні вироби;

• Пластині хутрові та хутро.

Верхній хутряний одяг класифікують на підгрупи:

Жіночий: Манто Пальто Напівпальто Жакет Жилет Куртка

Чоловічий: Пальто На півпальто Піджак Кожух Жилет Куртка Піджак натільний

Дитячий: Пальто Куртка Піджаки для хлопчиків.

Хутряні головні убори поділяють на жіночі і чоловічі і класифікують на:

• Суцільнохутряні: вушанка, шляпа з полями, берет, ток, шляпа з козирком, ескімоска, колокол;

• Комбіновані: вушанка, шляпа з полями, чалма, корона, боярка;

• Суцільнохутряні: вушанка звичайна, вушанка з козирком, “українська”, “гоголь”, “московська”.

Серед хутряної галантереї виділяють жіночу, чоловічу та дитячу підгрупу, асортимент складають: Рукавички, рукавиці, пояса, сумки, краватки, панчохи, шкарпетки, сумки.

Серед жіночого хутряного взуття виділять: туфлі домашні, черевики, чоботи. Серед чоловічого: туфлі домашні, черевики, чоботи, унти і серед дитячого: туфлі домашні, чоботи.

Асортимент побутових хутряних виробів включає: килими, спальні мішки, ковдри та пледи.

Експериментальна частина

Хід роботи

6.1.1 Відвідати магазин хутряних виробів та описати сучасний асортимент верхніх хутряних та котушкових виробів. Визначити найбільш поширені види хутряного напівфабрикату. Порівняти і провести аналіз асортименту українського та закордонного виробництва зі класифікаційними ознаками.

6.2 Оцінювання якості та принципів сортування хутряних і кожушкових виробів

Теоретична частина

• Дефекти кушнірського виробництва

• невідповідне підбирання шкурок;

• неспівпадіння поперечних швів спинки, пілочок, рукавів;

• несиметричне розташування шкурок у виробі за малюнком, завитком;

• грубі та не розпрасовані шви, пропуск, захват волоса у шов;

• велика сшитість на спинці і пілках виробу тощо.

• Дефекти пошиття:

• неправильне вшивання коміра;

• різна довжина бортів;

• неспівпадіння малюнка хутра лівої та правої сторін лацканів, бортів, коміра, спинки;

• різна довжина, ширина рукавів;

• викривлення низу виробу;

відхилення у розташуванні сторін шлиці;

• несиметричне розташування петель, кишень;

• різна ширина манжет, клапанів кишень;

невідповідність розміру хутряної підкладки і коміра розміру текс­тильного верху тощо

• Дефекти швейного та кушнірського процесів у хутряних виробах не допускаються.

• Контролю якості на відповідність вимогам стандарту піддають 100 % виробів.

• Вироби оглядають на манекені або на столі.

• Для верхнього одягу стандартом регламентуються відхилення від номінальних величин основних виробів.

Експериментальна частина

Хід роботи

6.2.1. Користуючись нормативними документами і зразками хутряних виробів оглянути стан виробу і визначити його групу якості та сорт.

Для цього зразок хутряного виробу надягають на манекен і перевіряють правильність посадки виробу. Потім складають на столі виріб у двоє по центру спинки хутром в середину і перевіряють симетричність розміщення парних деталей, коміра, довжину бортів, рівність низу, визначають лінійні розміри.

Оглядають стан волосяного покриву, визначають сорт і групу якості хутряного верху. Шкурки повинні бути однорідними за видом хутра, сортом, кольором, відтінком, блиском, характером завитка, товщиною шкірної тканини, висотою, густотою і м'якістю волосяного покриву. Вставки і приставки не повинні виділятись на виробі.

Оформити результати огляду в такій послідовності:

• вид виробу, розмір, вид напівфабрикату, характеристика стану волосяного покриву (однорідність шкурок за видом, колір, забарвлення, відтінок, блиск, форма завитка, висота волосу, густота, м'якість тощо), спосіб підбору шкурок, спосіб оброблення шкурок, напрям волосяного покриву, характеристика додаткових деталей, характеристика підкладки (шви, колір, кількість викроєних деталей), дефекти кушнірста та пошиву, група дефектів, сорт.

За проведеними дослідженнями зробити висновок.

Контрольні питання:

1. На які групи поділяються хутряні вироби?

2. Які ви знаєте способи видалення дефектів?

3. У чому полягає різниці понять сортування і сорт?

4. Від яких показників якості залежить сорт хутряних виробів?

5. Назвіть основні вимоги до якості хутряних виробів.

6. У чому полягає контроль за якістю хутряних виробів?

7. На які групи дефектів поділяють хутряні головні убори?

8. Дати визначення сорту хутряного виробу, групи якості.

9. Чи допускаються у хутряному виробі швейні дефекти?