1. Поняття про технічні норми і методи нормування.

Технічне нормування означає процес встановлення і впровадження прогресивних норм виробітку або норм затрат робочого часу (а також норм обслуговування техніки тощо)

Норми виробітку визначається обсягом робіт, який повинен бути виконаний агрегатом за одиницю часу за даних умов виробництва з додержанням встановлених якісних показників.

Норма часу – визначає час, який треба затратити в даних виробничих умовах на одиницю обсягу робіт або на одиницю продукції при забезпечені заданих якісних показників.

Метод нормування – це спосіб вивчення і дослідження праці для встановлення норм. Застосовується по елементний метод нормування. Його суть полягає у розділенні праці на складові частини з детальним вивченням кожного елемента.

По елементне нормування визначає норми затрат праці при такому режимі работи агрегату (за швидкістю і шириною захвату), такій організації робочого місця і такій послідовності операцій, при яких забезпечуються висока якість роботи і безпека праці обслуговуючого персоналу, а також максимально використовуються технічні можливості машин: потужність, пропускна спроможність, вантажність тощо.

По елементне нормування дістає своє технічне обґрунтування: норми затрат часу обґрунтовуються на рівні використання технічних можливостей машин і обладнання і встановлюються точним науково – технічним способом.

2. Нормативні таблиці

Загальні принципи розробки нормативних таблиць ґрунтуються на такому:

-скупчення нормативно – дослідних робіт у спеціалізованих

організаціях;

-нерозривний зв’язок технології, організації робіт і норм;

-єдність норм за однакових природних і організаційно – технічних і організаційно – технічних умов.

-узгодженість норм виробітку і витрат палива;

-повне використання можливостей машин і робочого часу при дотримані вимог щодо якості робіт і охорони праці;

-технічно і економічно обґрунтована точність нормативів і норм.

Для застосування типових норм у конкретних виробничих умовах слід мати дані про нормо утворюючі фактори полів:

-питомий опір ґрунтів;

-клас довжини гонів, кути похилу;

-кам’янистість, наявність перешкод;

-складність конфігурації;

-висоту над рівнем моря.

Ці показники беруть з даних паспортизаціі полів.

Узагальнені направочні коефіцієнти визначають як добуток окремих направ очних коефіцієнтів відповідно до норми виробітку і витрати палива.

Норми, подані в таблицях довідника, слід вважати тиковими, на основі яких у господарствах разом з профспілками встановлюють норми виробнику і витрати палива залежно від конкретних умов кожного підрозділу.

3. Обладнання яке застосовуються при нормуванні.

Одержання нормативних матеріалів для встановлення

обгрунтованних норм пов’язане з використанням комплексу приладів, які дають змогу оцінити стан агрегату; умови випробовувань; виконаний обсяг роботи; витрачене паливо, складові балансу часу зміни, якість проведеної операції.

Усі ці прилади, як правило, переносні не громіздкі, невеликі за масою.

За призначенням прилади класифікують:

-для визначення затрат змінного часу при роботі агрегату;

-для вимірювання обсягу виконаної роботі;

-для оцінки умов випробовувань технічного стану агрегату, якості проведення технологічних регулювань агрегату і режимів його роботи;

-для вимірювання витраченого палива;

-для встановлення якості виконання технологічного процесу;

-для вивчення умов праці механізаторів.

У визначені методів і прийомів праці та форм її організації широко застосовують кінознімальну апаратуру, фотоапарати, осцилографи, а також виробничі телевізійні установки.

- секундоміри, годинники, режимомітри;

- твердоміри, щільноміри;

- динамометри різного типу;

- мірні бачки різної конструкції

Розробляють комплексні прилади для нормування, що вимірюють одночасно кілька параметрів. Це дає змогу значно економити затрати праці.