2.2. Формування уявлень учнів про завдання самовиховання та ознайомлення з умовами успішної самовиховної роботи.

Важливий напрям популяризації ідеї самовиховання полягає у формуванні чітких уявлень учнів про завдання самовиховання для кожного згідно з індивідуальними особливостями. Таким чином, соціальному педагогові необхідно визначити основні завдання самовиховання, а саме: Формування і корекція потреб. Працюючи у цьому напрямі, соціальний педагог має почати з ознайомлення учнів із видами людських потреб. У кожній з трьох груп потреб (біологічні, ідеальні, соціальні) є хибні і корисні сторони. Так, наприклад, ідеальна потреба в інформації залежно від умов виховання може розвиватися або в бік наукової діяльності, або у бік формування звички до поверхневої балаканини і збирання пліток. Особливо актуальною у плані формування гуманних якостей постає корекція потреби у самоствердженні. Кожна людина дуже легко піддається спокусі самоствердження за рахунок пошуків або приписування недоліків іншим, що яскраво проявляється у расових забобонах. Треба зробити привабливим для учнів самоствердження через вияв гуманності, аби вони розвивали у собі потребу в альтруїзмі, намагалися блокувати потребу у почутті зверхності над іншими, для чого потрібно, перш за все, усвідомлення такої тенденції. Отже, першим кроком є вивчення учнями власних потреб у процесі самоаналізу

Корекція потреб - актуальне завдання для багатьох вихованців. Надмірний розвиток деяких потреб призводить деформування поганих звичок і рис характеру Так, гіпертрофована потреба у належності до певної спільноти створює конформіста, людину яка некритично засвоює стереотипії поведінки найближчого середовища, субкультури, що стало причиною життєвих неприємностей багатьох молодих людей. Помірковану потребу в домінуванні називають здоровим честолюбством, а надмірну - владолюбністю, схильністю до деспотизму Аристотель вважав, що дотримання золотої середини є найважливішою умовою гармонійного розвитку людини. Ця істина може бути конструктивною не стосовно розвитку здібностей - тут, як кажуть, чим більше, тим краще, - але щодо негативних проявів кожної потреби.

Викорінення негативних і формування корисних звичок. Самовиховання можна почати з досягнення практичної мети - викорінення однієї хибної звички, наприклад, паління, відкладання або уникання важкої справи, недбайливого виконання домашніх завдань. Сюди ж належить і формування корисних звичок: ранкової зарядки, загартування, утримання в чистоті і порядку особистих речей тощо.

Формування здібностей, розвиток інтересів і знань. Цей напрям завжди є привабливим для молоді, але учні досить рідко займаються ним цілеспрямовано і самостійно. Здебільшого їм бракує енергії і відповідальності, підводить те, що все необхідне роблять батьки і школа. Саме тут доцільно показати, що видатні люди завжди ставили перед собою завдання, які значно перевищували програми навчальних закладів. Цей напрям є актуальним і для підлітків із слабким фізичним розвитком.

Слід розкрити цінність різноманітних напрямів самостійного здобуття знань. Одні люди схильні до постійного поглиблення знань у певній вузькій галузі, інших приваблює широка, хоч і менш глибока поінформованість у багатьох галузях і проблемах.

Ще один напрям пропаганди самовиховання - ознайомлення учнів з основними умовами успішного самовиховання. Серед них:

- усвідомлення мети самовиховання. Самовиховання, в цілому, є привабливою ідеєю, але для того, щоб людина стала здатною на значні вольові зусилля, загальної ідеї недостатньо. Потрібно чітко усвідомити конкретну мету, завдання, а також уявити результати самовиховання, тобто ті життєві досягнення, які з'являться внаслідок формування нових рис особистості. Ці уявлення стимулюватимуть зусилля, спрямовані на самовиховання;

- бажаність керівництва з боку наставника. Воно потрібне не для контролю, а для того, щоб було кому розповісти про свої справи, порадитися. Дійсно, своїми успіхами і невдачами краще поділитися із зацікавленою людиною. Відомо, що у східних системах самовдосконалення високо цінується і вважається обов'язковою роль учителя, наставника. Для вихованців школи таким наставником може стати соціальний педагог. Для підлітків це є дуже важливою умовою самовиховання внаслідок їхньої недостатньої самостійності і часом надмірної залежності від думки референтної групи. Тому найкращою умовою є захоплення самовихованням багатьма однокласниками, членами якогось об'єднання, гуртка, клубу. Самовихованню сприяє участь у групах психотренінгу. Останні безпосередньо спрямовані на самовдосконалення, тому є найбільш вдалою формою;

- прийняття самозобов'язання. Воно мобілізує і дисциплінує людину, а тому в ньому необхідно вказати конкретні досягнення, орієнтовні терміни виконання. У випадку невиконання самозобов'язання не треба зневірюватися, достатньо врахувати у майбутньому власні можливості й обставини;

- змагання не з іншими, а з самим собою. Це означає, що треба порівнювати власну поведінку і досягнення з тими, якими вони були раніше, а не з досягненнями інших людей. Змагання у самовихованні з іншими може тільки зіпсувати настрій і бажання: адже у кожного різні можливості. Тому педагогові треба дуже обережно підбивати підсумки самовиховання, у процесі якого неминуче виникає ситуація порівняння і змагання;

- використання умовних стимулів. Умовні стимули - це речі, слова або знаки, які стимулюють потяг до самовиховання, допомагають створювати бажані психічні стани. Речі відіграють роль стимулу тоді, коли нагадують про наміри самовиховання. Це можуть бути спортивні знаряддя для запланованого тренування, годинник, книги тощо. Ще важливіше мати символи, пов'язані з певними психічними станами, наприклад, бадьорості, впевненості, спокою, натхнення. Для цього треба спеціально шукати такі стимули, використовуючи певні слова підбадьорення, коли людина знаходиться у бажаному стані. Ці слова сприятимуть появі такого стану у потрібний момент;

- підбиття підсумків самовдосконалення. Важливо відзначати хоча б часткові успіхи у самовдосконаленні, тому що це стимулює подальші зусилля. Іноді успіхи виявляються у поведінці, наприклад, у звільненні від шкідливих звичок. Педагог не повинен підкреслювати недоліки, прорахунки у самовихованні (адже це справа доброї волі самого учня), проте дуже важливо відзначати успіх.