3.3. Формування тенденції до згуртованості та розвиток толерантності.

Заняття « Закономірності комунікації»

Інформаційна довідка:

Комунікація – це процес обміну інформацією в ході сумісної діяльності, s ↔ s взаємодія.

Ознаки:

• 2 чи більше учасників – активні комунікатори;

• Процес передачі інформації;

• Процес розуміння інформації (установлення зв'язку минулого досвіду з новою інформацією);

• Мета – зрозуміти смисл інформації;

• Взаємовплив комунікатора на реципієнта;;

• Можливий комунікативний бар'єр (перешкоди на шляху досягнення цілей комунікатора чи реципієнта);

• Прийняття інформації через фільтр довіри чи недовіри;

Етапи:

• Початкова думка (намір щось сказати).

• Початкове словесне виявлення (говорить).

• Розуміння сприйнятої інформації.

• Зворотній зв'язок.

• Усвідомлення непорозуміння.

• Прояснення початкового словесного вираження.

• Правильне розуміння інформації.

Види:

• Вербальна (словесна): справжня комунікація здійснюється через повідомлення, а не текст, оскільки реципієнт одночасно сприймає і декодує інформацію.

• Невербальна (несловесна): візуальна знакова система, зовнішня форма вираження внутрішнього світу людини.

Невербальна комунікація поділяється на тактильну (дотикову), акустичну, оптичну (кінесіка), ольфакторну.

Тактильна інформація поступає від сенсорних рецепторів (шкіри, м'яз, суглобів). Ця система формує уявлення положення тіла у просторі.

Акустична комунікація – це ритміко-інтонаційнсй бік мови (паузи, кашель, плач, сміх, шепіт, зітхання…).

Ольфакторна комунікація – природні та неприродні запахи, показник культури людини.

Кінесіка – це діапазон рухів, що сприймаються зором (жести, міміка, поза, погляд (тривалість, частота), манера одягатись, зачіска, почерк, хлопання дверима, хода (швидкість, ритмічність, довжина кроку, що пов'язані із самопочуттям, темпераментом, віком, статусом, діяльністю)).

Феномен неможливості відсутності комунікації: будь-яка поведінка людини – це інформація. Навіть якщо вона не розмовляє, то ніби-то каже: "Не чіпай мене". Якщо людей помістити в1 кімнату і заборонити спілкуватись, все одно буде здійснюватись комунікативний зв'язок – невербальний.

Практикум розвитку комунікативних здібностей.

Мета: сприяти згуртуванню колективу, усвідомленню недоліків власного комунікативного зв’язку, удосконалити навички конструктивної (вербально/невербальної) взаємодії.

• „Змійка” . Учасники тренінгу стають один за одним змійкою, потім виконують указівки тренера: розім’яти плечі того, що стоїть попереду, погладити по спині, потерти ребром долоні по спині. Далі „голова змійки” задає темп, рухи „тіла”, „голови” (інші учні мають повторювати): рух уперед, назад, управо, уліво, назад, присідяння, пересування навприсядки, стрибки тощо.

• „Компліменти”. Усі учасники пишуть компліменти кожному члену групи на маленьких аркушах із позначенням прізвища. Потім записки сортуються та зачитуються адресатом, починаючи фразою „Мене люблять за те, що я...”

• Чи погоджуєтесь ви з тим, як вас охарактеризували одногрупники?

• Опишіть свої відчуття, коли ви отримали велику кількість позитивних характеристик.

• „Продовж речення”. Члени групи, передаючи м’яч по колу, кажуть: „Мені легко спілкуватись, коли...”, - та виражають свою думку. Потім узагальнюються ознаки конструктивної взаємодії.

• „Чи вмієш ти слухати?”. (Робота в парах): по черзі один одному учасники розповідають цікаву історію зі свого життя, а потім відтворюють ступінь розуміння сприйнятої інформації („Із усього сказаного тобою я зрозумів (-ла)... На мою думку, у тій ситуації ти відчував себе...”), при цьому рецепієт може погоджуватись чи не погоджуватись із почутим. Можна програти ще раз 1 діалог перед усією групою для його обговорення.

• „Важка розмова”. (Робота в парах): партнери розмовляють про своїх друзів, сидячи спинами один до одного, потім – про батьків (1 учень сидить, 1 – стоїть), потім – про навчання (перебивають один одного), потім – про гроші (рецепієнт не дивиться комунікатору в очі), потім – про кохання (обличчя до обличчя, наявний контакт очима).

• У якій позиції вам було найбільш легко, комфортно спілкуватись?

• Яка тема була найбільш цікавою для вас?

• Чи дізнались ви щось нове про свого одногрупника? Що саме?

• Які висновки ви зробили для себе щодо манери розмови?

• „Розмова з агресором”. (Рольова гра): імпровізація діалогу між нападником (використовує авторитарний стиль керівництва) та врівноваженою людиною (використовує демократичний стиль керівництва).

– Які прийоми активного слухання використав рецепієнт, захищаючись від нападника?

• „Спілкування з інопланетянами”. Уявіть, що ви опинились на невідомій планеті. Вас попросили інопланетяни розповісти про життя на Землі. Проте є проблема – нерозуміння мови один одного, тому вам потрібно невербально виконати їх прохання.

• Які засоби невербальної комунікації ви використали?

• Чи вдалось вам передати несловесно свої думки?

• Чи зрозуміли вас „інопланетяни”?

• „Стиль керівництва батьків”.

• Що ви успадкували від батьків у манері розмовляти?

• Назвіть свої позитиви та негативи в умінні спілкуватись.

• Чи вплинули непорозуміння батьків на формування вашого внутрішнього світу?

(Рольова гра): продемонструвати діалог між батьком і сином (дочкою) про різке зниження успішності, де перший застосовує авторитарний (демократичний, ліберальний) стиль крівництва. Рекомендується вибирати учасників гри, ураховуючи тип темпераменту, стиль керівництва, статус у групі, навчальну успішність.

• „Фізичні чи словесні покарання”. Учасники наводять приклади про взаємозалежність психічного та фізичного насильства та особливостей комунікативного зв’язку.

• „Довірлива розмова”. (Рольова гра): програється діалог між матір’ю та сином (дочкою) на засадах гуманності, безумовної любові. Останнім часом мати почала помічати тривожні зміни у своєї дитини, тому шляхом бесіди намагається з’ясувати причини проблеми.

• Чи вдалось „матері”, „дитині” ефективно виконати свої ролі?

• Як потрібно батькам вести себе у подібній ситуації?

• „Марафон”. (Рольова гра). Ролі: ведучий, психолог, глядачі, які ставлять запитання психологу щодо подолання конфліктних ситуацій. У кінці узагальнюються способи подолання конфліктних ситуацій.

• „Мова тіла”. Учасники тренінгу дістають із „чарівної скриньки” картки із написаними емоціями, які потрібно виразити невербально. Інші мають відгадати, що намагається показати учень. Емоції: любов – ненависть, щастя – горе, відчуття успіху – невдачі, стресовий стан – стан ейфорії, апатія – стан піднесення, заздрість – доброзичливість тощо.

• Які органи тіла були використані при невербальній передачі емоцій?

• Чи вдалось правильно донести до інших зміст емоції?

• „Долина раю”. (Релаксація). „ Сядьте зручно, заплющте очі. Спокійно вдихніть та видихніть. Уявіть, що ви опинились у місці, де панує тиша, гармонія, спокій, буяє розкішна природа – цілковита ідилія. Тут немає міжособистісних конфліктів, політичних чвар, тому лише хочеться говорити, говорити. Кожному зустрічному ви кажете „добрий день”, „до побачення”, „дякую” тощо. Усі оточуючі є вашими друзями. Усі ви разом становите велику сім’ю. Тепер візьміть навички спілкування в реальний світ, щоб побудувати тут міжособистісну гармонію”.

• „Побажання”. Учні висловлюють побажання один одному на тему „Конструктивна комунікація”, утворивши коло, узявшись за руки.

Бар’єри спілкування

Утруднене спілкування – це вид комунікації, що породжує деструктивні зміни в поведінці партнерів, переривання контакту, зниження намагання самостійно подолати ці труднощі.

Види "бар’єрів" спілкування :

• Смислові – одне повідомлення має для двох людей різний смисл.

• Логічні – неадекватне розуміння інформації.

• Фонетичні – комунікативні перешкоди пов'язані із особливостями мовлення комунікатора (різні мови, діалекти, дефекти мовлення).

• Семантичні – відмінний лінґвістичний словник S і O комунікації (використання однакових слів для позначення різних речей).

• Стилістичні – невідповідність стилю мовлення S і O комунікації їх психічному стану.

Труднощі педагогічного спілкування:

• Інформаційні – невміння висловлювати думку.

• Регуляційні – невміння стримувати активність учнів.

• Афективні – невміння схвалювати думку учня, погоджуватися із нею.

Труднощі ділового спілкування:

• При входженні особистості у групу (невміння виділитися, завоювати повагу, довіру членів колективу, пасивність, неприйняття інших, внутрішня скутість).

• У міжособистісних взаємовідносинах (неприйняття допомоги членів колективу, негнучкість рольової поведінки, напруженість у взаємовідносинах із керівництвом, суперництво, ревнощі).

• Суб'єктивні (неуміння керувати собою, незнання своїх можливостей, неуміння розв'язувати проблеми).

• Комунікативні (невміння висловити думку, дискутувати, переконувати арґументовано).

Труднощі сімейного спілкування:

• "Відхилення комунікації" – однобічність спілкування, відсутність зорового контакту, під час розмови рецепієнт чимось займається чи повернений спиною.

• "Подвійний зв'язок" – відмова у проханні з метою, щоб ч/ж ще просив.

• "Маскуюча комунікація" – заперечення інтерпретації власної поведінки іншим, вираження думки, що не відповідає дійсності.

Шляхи виходу з утрудненого спілкування:

• рівність S і O комунікації;

• неперервна взаємодія;

• усвідомлення (рефлексія) себе, інших;

• визнання права партнера комунікації бути індивідуальністю;

• усвідомлення труднощів спілкування;

• пошук причин утрудненого спілкування;

• намагання самостійно подолати комунікативні "бар'єри".