2.1. Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів на різних вікових етапах.

У кожному віковому періоді існують особливості й можливості самовиховання, знання яких є необхідним для педагогічного керівництва цим процесом. У шкільному віці проходить активна соціалізація особистості, формується ставлення до себе, самостійність, наслідування стає більш усвідомленим, створюючи передумови для переходу до елементарного самовиховання. При організації самовиховання соціальному педагогу слід враховувати, що між домаганням підлітків і їхніми реальними можливостями є ще деяке розходження і навіть, у деяких випадках - протиріччя. Підліток, з одного боку, не може відмовитися від своїх домагань і, з іншого боку, не може бачити власних слабостей і обмеженості власних сил, котрі вони не рідко тільки маскують зовнішньою залежністю і розв'язаністю в поведінці. Саме усвідомлення даного протиріччя і прагнення вирішити його штовхає підлітка до роботи над собою. В цей момент соціальний педагог повинен бути поряд, щоб своєчасно надати допомогу зі свого боку.

Підліток хоче не гратися у дорослого, як це роблять дошкільнята, не вважатися дорослим, а бути ним. І головне, хоче, щоб інші теж визнавали його дорослість. Звідси виникає потреба в прискореному розвитку власної особистості і при цьому за допомогою самовиховання. Підліток прагне, по-перше, ліквідувати недоліки у власній поведінці, слабкості, що існують і, по-друге, сформувати позитивні якості особистості, що дають йому право вважатися сильним, умілим і самостійним.

В результаті самовиховання підлітки стають більш зібраними, загартованими , здатними до систематичного навчання та праці. Проте у цьому віці самовиховання може піти невірно. Отже, соціальному педагогу, який може допомогти школяру у реалізації процесу самовиховання, потрібно вірно його організувати. Деякі школярі-підлітки вправляються в докорінній ліквідації авторитетів, і м'яко говорячи, в порушенні правил суспільного життя. Ось чому у цьому віці особливо важливим є керівництво самовихованням з боку соціальних педагогів та батьків та їхня робота повинна бут спільною.

Успішно здійснювати педагогічну роботу і вміло заохочувати школярів до самовиховання можливо тільки за допомогою глибокого знання психічних особливостей, потреб, захоплень і інтересів підлітків. Тому необхідно систематично вивчати школярів, слідкувати за їхнім розвитком, змінами в поведінці. Це, в свою чергу дозволить вірно розраховувати їхні сили, визначати напрямок впливів і в потрібну хвилину надати допомогу тим, хто в ній потребує. Підлітки, виховуючи себе, як правило, частіше, ніж старші школярі, опускають руки при невдачах і тому потребують в постійній і тактичній підтримці з боку оточуючих.

Соціальному педагогу не можна забувати, що поява і характер потреби в самовихованні є неоднаковими, і це залежить не тільки від обставин життя підлітка, а і від рівня розвитку його особистості

Соціальний педагог повинен мати на увазі і високу чутливість підлітка, а отже і вразливість, що витікає з цього, образливість і негативізм, котрі проявляються в тих випадках, коли не враховують з його запитами і вимогами, коли ображається його особисте достоїнство. Тому відношення до підлітка повинно максимально відповідати принципу - якомога більше поваги до особистості, і якомога більше вимогливості до неї. Відносини між педагогом і школярем-підлітком повинні наближатися за формою до партнерства.

При організації і керівництві самовихованням школярів вихователь повинен постійно мати на увазі індивідуальні особливості і запити учнів. Крім вікових особливостей існують ще й індивідуальні, котрі пояснюються як природними особливостями, так і історією життя і виховання конкретної дитини. Іншими словами, соціальний педагог має справу з найрізноманітнішим людським матеріалом, з котрого він повинен будувати суспільно цінну і індивідуально оригінальну особистість.

Самовиховання протікає набагато швидше, якщо учні є членами вимогливого колективу. В цьому випадку школяр швидше усвідомлює власну відповідальність перед колективом, намагається бути максимально корисним для нього.

На початку своєї роботи із організації самовиховання учнів старших класів соціальний педагог здебільшого займається саме керівництвом— пропагандою та інтерпретацією ідеї самовиховання, роз'ясненням його прийомів, надає конкретну допомогу своїм вихованцям. Коли ж ідея самовиховання захопить школярів, коли вони достатньою мірою опанують прийоми і засоби самовдосконалення, то вчителеві залишається уміло керувати їх роботою над собою.

Система педагогічного керівництва самовихованням включає:

- пробудження в учнів інтересу та прагнення до самовдосконалення, створення в класі атмосфери серйозного ставлення до самовиховання, широке роз'яснення на конкретних літературних і живих прикладах ідеї самовиховання та його можливостей;

- складання учнями (частиною класу, а у високорозвинених класних колективах — всіма учнями) власної програми самовиховання, підкріплення зусиль учнів, спрямованих на здійснення індивідуальних самозобов'язань, фронтальними виховними заходами, поступове залучення нових учнів до самовиховання;

- активне керування самостійним процесом вдосконалення особистості кожного учня.

Звичайно, це типова схема. Конкретна ситуація підкаже соціальному педагогові, які зміни треба буде внести. Багатьом старшокласникам бракує критичного ставлення до себе, до своїх вчинків, думок і оцінок, прагнень, на які молода людина, як це вона й сама розуміє, не має морального права.

Робота соціального педагога зі старшокласниками у напрямку організації самовиховання спрямована на професійне самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці.

Профорієнтацію розглядаємо як систему психолого-педагогічних, методичних та державних заходів, що допомагають людині обґрунтовано вибрати професію з урахуванням як власних інтересів та здібностей, так і потреб суспільства у висококваліфікованих кадрах.

Одним із головних завдань профорієнтаційної роботи соціального педагога у загальноосвітньому закладі є фор­мування в учнів готовності до професійного самовизначення.

Соціальний педагог здійснює профорієнтаційну роботу у середній школі, ознайомлюючи учнів з групами професій, з представниками кожної професії. Особливості профорієнтації соціального педагога зі старшокласниками полягають в інформуванні загальних відомостей про найбільш розповсюджені професії, засоби та умови оволодіння певною професією, формування стійкого професійного інтересу та адекватних мотивованих професійних намірів.

Отже , щоб самовиховання здійснювалося успішно, необхідно ознайомити учнів з основними способами роботи над собою. Як усіляка діяльність, самовиховання потребує великої напруги сил, терпіння, знань та вмінь. Якщо школярі погано працюють над собою, то слід прийти їм на допомогу. В одних випадках навіювати упевненість в успіху, в інших випадках - підказати новий прийом у роботі, скласти план чи обговорити умови для роботи та відпочинку.