Профілактика суїцизму
Завдання: ознайомити із особливостями суїцидальної поведінки, допомогти подолати депресивний стан, підвищити самооцінку, усвідомити цінність життя, побудувати життєві цілі, окреслити шлях їх реалізації, відновити ефективні взаємовідносини з оточуючими, здійснювати моральну підтримку тим, хто здійснив проби самогубства.
Профілактика сексуальних девіацій
У роботі з учнями соціальний педагог чи психолог має вільно розмовляти про секс, стимулюючи їх до відкритої розмови, визначити особливості їх статевої моралі, викривлені уявлення про статеве життя, допомогти подолати сексуальні міфи, допомогти усвідомити почуття, фантазії підлітків, юнаків до представника протилежної статі, проаналізувати негативні наслідки ранніх статевих зв’язків, небажаної вагітності.
Профілактика харчових девіацій
Завдання: сформувати адекватну самооцінку, подолати комплекс зовнішньої неповноцінності, спонукати до нормалізованого харчування, заняття спортом, самоаналізу, залучати до позаурочної діяльності.
Профілактика емоційних розладів
Завдання: визначити предмет тривожності учнів, ознайомити із способами подолання незадовільного емоційного стану, підтримати дитину у ситуації стресу.
Шляхи подолання стресового, депресивного стану:
музико-, арт-, світло-, акватерапія;
масаж;
звернення до релігії;
самонавіювання, що все буде гаразд, вправи-релаксації;
спілкування із друзями;
фізична робота;
фізичні вправи, аеробіка;
уникнення вживання алкоголю, наркотиків, нікотину, кави;
планування власної діяльності, самозвіт наприкінці дня;
аналіз власних думок, перетворення їх на позитивні;
порівняння власних проблем із проблемами інших (ще більш критичних);
не зосереджуватись на власних слабкостях, а на – перевагах;
використання карток-пам’яток, де зафіксовані шляхи подолання власних проблем;
гумор;
зміна життєвого сценарію, ролей тощо.
Профілактика асоціальної поведінки
Завдання: допомогти учням усвідомити причини агресії, сформувати потребу вербалізувати свої переживання у соціально приємливій формі, розвивати здатність адекватного сприйняття себе та інших людей, комунікативні навички, пізнавальний інтерес; спонукати батьків до ефективного стилю виховання, позбавленого надмірного авторитаризму, зразків насильства, демонстрації конструктивних моделей поведінки.
Форми роботи: психодіагностика, лекції, повідомлення цікавих фактів, статистичних даних, тренінги, артрерапія, музикотерапія, аналіз ситуацій, реклами спиртного, релаксація, наведення прикладів із життя, бесіди, перегляд документальних фільмів, конференції, диспути, тематичні вечори, зустрічі з медиками, правоохоронними органами, змагання груп, організація свят, залучення учнів до різних видів діяльності морального змісту, позанавчального виховання тощо.
Отже,
перехідний етап у розвитку суспільства
характеризується деморалізацією
підростаючого покоління, що є майбутнім
нації. Тому профілактика девіатної
поведінки, формування здорового способу
життя – це першочергові завдання
сучасної педагогіки. Реалізацію програми
попередження відхилень у поведінці
доцільно розпочинати з дошкільного
віку, сформувавши систематичні знання
про адиктивні речовини, способи подолання
неефективних поведінкових реакцій.
Агресія
як об’єкт самовдосконалення.
Зла людина схожа на вугілля: якщо не обпікає, то вимазує тебе.
Анахарсіс
Інформаційна довідка:
Агресія – це будь-яка поведінка, що містить погрозу чи завдає шкоди іншим.
У психології агресія розглядається не як емоція, мотив чи установка, а як модель поведінки.
Види агресії (за А. Бассом, А. Даркі):
фізична агресія;
вербальна агресія;
непряма агресія;
роздратування;
негативізм;
образа;
недовірливість;
почуття провини.
Форми агресії:
Інструментальна агресія (дії для досягнення певної мети).
Ворожа агресія (дії, спрямовані на спричинення болю іншим).
Аутоагресія (самозвинувачення, самоприниження, спритчинення тілесних травм собі, суїцид).
Причини агресії:
травматичні переживання, порушення автономії дитини вдитячому віці;
страхи (перед розлукою, втрати батьківської любові, перед тілесними пошкодженнями);
пережиті негативні відчуття;
копіювання поведінки дорослих;
научіння агресії у процесі безпосереднього набуття негативного досвіду;
надмірне захоплення відео, ТБ, комп’ютерними іграми;
уроджені передумови для дитячої нервозності, спадкова схильність до певного типу нервової системи, що характеризується нестійкістю, легкою збудливістю;
відсутність умов для активної діяльності, перевтома;
стресові чинники;
фрустрація (психічний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перешкоди у досягненні значущої мети);
захворювання;
нездоровий психологічни й клімат у сім’ї;
переживання кризових періодів у розвитку особистості;
інстинкт смерті;
вплив ЗМІ.
Теорії агресії:
теорія інстинкту З. Фройда (прагнення лібідо (уродженого інстинкту життя) подолати перешкоди на шляху до самозбереження; агресія є вродженою, якщо її не спрямувати на інших, вона зруйнує власне „Я”);
еволюційний підхід Лоренца, Андрі (причина агресії (за Лоренцом) – уроджений інстинкт боротьби за виживання; агресивна енергія утворюється в організмі постійно, спонтанно; чим вища здатність живого організму завдавати жертві серйозних ушкоджень, тим більша сила пригнічення агресії; останнім часом здатність до насильства домінує над стримуючими імпульсами; способами послаблення агресії є спрямування негативної енергії в позитивне русло, любов, дружба. Андрі вважає основу людської агресивності мисливський інстинкт).
Соціобіологічний підхід (агресія – засіб отримання своєї частки ресурсів).
Теорія спонукань (причиа агресії – неінстинктивна мотиваційна сила, яка виникає в результаті депривації (фрустрації), перегляду фільмів зі сценами насильства, відвертої еротики, фізичної активності, шуму).
Когнітивний підхід (в основі агресивної поведінки лежать емоційні та когнітивні процеси; вияв агресії залежить від інтерпретації неприємностей; знизити агресивність можна шляхом формування здатності до саморегуляції).
Теорія соціального научіння (агресія – форма поведінки, що засвоюється у процесі соціального научіння, а також залежить від нейрофізіологічних механізмів.