Заняття «Профілактика девіантної поведінки»
Мета: розширити знання вихованців про девіантну поведінку, сприяти запобіганню алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, суїцизму, емоційних, харчових, сексуальних, асоціальних розладів.
Матеріал
для міні-лекції:
На кожному етапі розвитку суспільства існували індивіди, які чинили опір існуючій системі, заперчували прийнятні норми, цінності. Із одного боку, таке явище забезпечувало динаміку суспільних відносин, сприяло його вдосконаленню, із іншого, – призводило до соціального напруження, катаклізмів, спричиняло шкоду оточенню і тим, хто мав девіантну поведінку.
Р. Дахно визначає девіантну поведінку як „специфічний вид поведінки, а отже, їй властиві специфічні властивості, які відрізняють її від інших феноменів і дають можливість констатувати її наявність чи відсутність, динаміку в конкретної особистості” На його думку, основними її властивостями є невідповідність загальновизнаним, офіційно встановленим соціальним нормам, наявність негативної оцінки з боку оточуючих, спричинена фізична, моральна, психологічна шкода самій особистості та іншим, соціальна дезадаптація, стійкість (багаторазовість, тривалість), відповідність поведінки загальній спрямованості девіанта, відповідність стану здоров’я особи медичним нормам.
Девіантна поведінка –„система вчинків, що відрізняються від загальноприйнятих у суспільстві норм права, культури, моралі” знаходиться між нормою та патологією.
Нормою є свідоме прагнення „дотриматися моральнісного імперативу” (потреба перетворити свої максими в загальний закон, ставлення до людства як до мети, не як до засобу, воля має бути підпорядкована закону (за І. Кантом).
Патологія – незвичайна, неочікувана, небажана, небезпечна, некерована поведінка, що призводить до саморуйнації, становить загрозу для інших.
Поняття „девіації” було введено Р. Мертоном, Т. Парсонсом, І. Гоффманом, Е. Гідденсом та іншими, розуміючи його як факт порушення встановлених у суспільстві нормативів поведінки.
На основі аналізу літератури ми виокремили кілька груп факторів формування поведінки, що відхиляється від норм.
Причини девіантної поведінки
Тематичні групи причин девіацій |
Загальна характеристика факторів |
біологічні |
спадковість, неправильне харчування, зниження імунітету до захворювань, травми, уживання адиктивних речовин під час вагітності, незадовільний стан здоров’я майбутньої матері тощо |
психофізіологічні |
утома, перевантаження, конфліктні ситуації, хімічний склад середовища, психічні розлади, акцентуації характеру тощо |
фізіологічні |
каліцтво, зовнішня непривабливість, дефекти мовлення, дисгармонійна акселерація тощо |
психологічні |
фізична, вербальна агресія як приємливий спосіб вирішення проблем, досягнення цілей, показник дорослості, приналежності до референтної групи, нерозвиненість морально-правової свідомості, потреба в незалежності, неадекватна оцінка особистісних фізичних та психологічних якостей, наявність специфічної оцінки системи суспільних санкцій, ставлення оточуючих до себе, відсутність нахилів до змістовної діяльності, невміння ставити віддалені цілі тощо |
соціально-педагогічні |
навчальні: шкільна дезадаптація, утрата інтересу до навчання, конфлікні взаємовідносини із учителями, ровесниками, педагогічна запущеність (при наявності високих інтелектуальних можливостей через неуважність педагогів, вихователів учень стає неуспішним, заборона включатись у соціально визнану діяльність, створення ситуації хронічного глобального неуспіху), незнання педагогами індивідуально-психологічних особливостей дітей та неврахування їх в організації навчально-виховної роботи, недостатнє знання причин виникнення девіацій, відсутність спеціальної підготовки педагогів до профілактичної та корекційної роботи ; сімейні: гіпо- (бездоглядність), гіперпротекція (надмірний контроль за кожним рухом дитини, ігнорування її потреб, інтересів), девіантна поведінка батьків, „дефіцит любові” у родині, недовіра, сімейна дисгармонія, небажаність дитини у сім’ї, зловживання фізичними, моральними покараннями, сексуальне насильство; неформальні: компенсація соціальної ізоляції за рахунок уходження в неформальні групи, де отримують соціальне визнання; ЗМІ: нездатність протистояти психологічному впливу, закріплення сприйнятих зразків агресії в реальності тощо |
соціально-економічні |
дегуманізація суспільства, крах соціальних ідеалів, порушення принципів демократії, справедливості, соціальна нерівність, безробіття, інфляція, матеріальні нестатки, соціальне розшарування, масове залучення жінок до виробництва, відчудження дитини від сім’ї, урбанізація, міграція, незайнятість, незначна кількість позашкільних закладів, соціальних служб для молоді, недосконалість профілактичної роботи у системі охорони здоров’я тощо |
морально-етичні |
нейтральне ставлення суспільства до різних проявів поведінки, безвідповідальність, руйнація стереотипів, принятих норм, егоцентризм |
Отже, виникнення відхилень у поведінці особистості пов’язано із соціально-педагогічними, психологічними, соціально-економічними, морально-етичними, біологічними, психофізіологічними, фізіологічними факторами.
Усі поведінкові відхилення можна поділити на 2 групи: позитивні (конструктивні), що служать засобом прогресивного розвитку суспільства, підвищують його організованість, забезпечують подолання застарілих стандартів поведінки, та негативні (деструктивні), котрі дезорганізовують систему. Зразком першого типу є соціальна творчість (наукова, художня, технічна, суспільно-політична), другого – соціальна патологія (алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління, суїцизм, залежність від ПК, азартних ігор, асоціальна поведінка, харчові, емоційні, сексуальні відхилення).