Контрольні запитання

1. У чому проявляється відмінність естетичної діяльності від інших форм діяльності людини?

2. Які особливості мистецтва як форми естетичної діяльності людини?

3. Якою мірою природно-речове входить у духовний світ людини і що з нього освоює мистецтво?

4. Як ви розумієте вислів: “Мистецтво відображує життя”?

5. Що є основним об’єктом для мистецтва в суспільному житті?

6. Які види мистецтва ви знаєте і в чому полягає їх особливість?

7. Який варіант класифікації видів мистецтва вам відомий?

Література

1. Адорно Теодор. Теорія естетики / Пер. з нім. П.Таращук. – К., 2002.

2. Банфи А. Философия искусства. – М., 1989.

3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979.

4. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабе и народная культура Средневековья и Ренессанса. – М., 1965.

5. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М., 1993.

6. Бердяев Н.А. Смысл творчества. – М., 1989.

7. Бровко М.М. Активність мистецтва в культурно-історичному процесі. – К., 1995.

8. Буало Н. Поэтическое искусство. – СПб., 1957.

9. Даниленко В.Я. Основи дизайну. – К., 1996.

10. Дибенко В.Д. Искусство и философия. – М.: Знание, 1986.

11. Жандо Д. История мирового цирка. – М.: Искусство, 1984.

12. Западноевропейская эстетика ХХ века. – М.: Знание, 1991.

13. Иконников А.В. Дизайн и архитектура. – М.: Знание, 1984.

14. Иоффе И.И. Синтетическая история искусства. – Л., 1933.

15. Козлов А.С. Рок-музыка: история и развитие: В 2 ч. – М.: Знание, 1990.

16. Каган М.С. Эстетика как философская наука. – СПб., 1997.

17. Крюковский Н.И. Homo pulcher. Человек прекрасный: Очерк теоретической эстетики человека. – Минск, 1983.

18. Кучерюк Д.Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. – К., 1989.

19. Лессинг Г.Е. Лаокоон, или о границах живописи и поэзии. – М., 1957.

20. Мардер А.П. Эстетика архитектуры. – М., 1988.

21. Мюллер В.К. О театре эпохи Шекспира. – Л., 1925.

22. Панченко В.І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998.

23. Силичев Д.А. Семиотика и искусство: Анализ западных концепций. – М.: Знание, 1991.

24. Татаркевич Вл. Історія шести понять / Пер. з пол. В.Корнієнка. – К., 2001.

25. Товстоногов Г.А. Зеркало сцены: В 2 кн. – М.: Искусство, 1980.

26. Тимофеева Н.В. Мир балета: История, творчество, воспоминания. – М.: Терра, 1993.

27. Унамуно М. Искусство и космополитизм // Называть вещи своими именами. – М., 1986.

28. Хогарт У. Анализ красоты: Теория искусства. – М.: Искусство, 1987.

Тема 5 художній образ

5.1. Природа художнього образу

Естетика як наука про вираження будь-якої предметності включає в своє середовище проблему художнього образу. Не тільки людина в своїй діяльності якимось чином відтворює, виражає дійсність, але й сама дійсність підкорена категорії образу чи, інакше, образ вплетений у саму структуру реальності. Що таке образ? Що може бути взагалі зображено? – це питання про природу образу.

У візантійській естетиці теорія образу спеціально розроблялася (у зв’язку з суперечками щодо іконопису) і ставала невід’ємною частиною світосприйняття, вона була смислоутворюючою і в теорії пізнання, і в художній практиці. Образ мав, перш за все, релігійний смисл найглибшого онтологічного зв’язку з Першообразом (Богом). Увесь світ – це витвір найвеличнішого Художника, Творця, він виконання Божественного задуму. Предметний, об’єктивний смисл (будь-якого) образу був відображений в ємкому формулюванні Василя Великого: “Честь, яка надається образу, сходить до Першообразу”.

Розуміння художнього образу як деякої наглядної форми, що демонструє зв’язок людини з вищими, глибинними смислами світобудови збереглася й в подальшому. Так, Гегель писав, що поети, використовуючи художній образ, цікавляться зовнішнім образом предмету, що описується, під кутом зору висвічування в ньому його сутності. Художній образ, за Гегелем, – це “ідеальне, що виражене в реальному”.

Образ являє нашому погляду не абстрактну сутність, але конкретну її дійсність, не випадкове існування, але таке явище, в якому безпосередньо через саме зовнішнє та його індивідуальність ми в нерозривній єдності з ним пізнаємо субстанціональне. Тим самим перед нами постає в єдиній цілісності поняття предмету (що відображає його головні, суттєві властивості) та його зовнішнє буття.

У чому причина “вічності” деяких творів мистецтва? У відображенні в них за допомогою художнього образу глибинних, універсальних, вічних істин (Моцарт і Сальєрі, Біблія як естетичний феномен).

У більш вузькому смислі художній образ – це матеріальне, конкретно-чуттєве втілення ідей, які народилися в свідомості художника в пориві творчого натхнення.

Саме художній образ дозволяє художнику виразити, втілити в життя ті самі глибинні смисли, що лежать у підвалинах світу, до яких він виявився причетним у пориві творчості. Об’єм творчого доробку Моцарта: якщо всі твори тільки переписати, не вистачить його життя. Художні провидіння: наукова фантастика, що передбачила багато технічних досягнень (при цьому самі художники зовсім не обов’язково були причетними до науки); передбачення С.Далі пожежі в своєму будинку (спочатку написали картину з елементами пожежі, потім – сама подія); художні передбачення долі багатьох людей, які ясно читаються на портретах.

Будь-який художній образ в силу його виразної природи надає багатозначущості, багатошаровості творам мистецтва. Яким саме чином?

У художньому образі відбувається деформація предмету (явища), що зображується, через виділення в ньому незвичних ракурсів, які дозволяють побачити світ очима художника. Ні один художній образ, навіть самий “абстрактний” чи “реалістичний”, як цілісне утворення не має об’єктивного аналога в дійсності, й тому не є копією об’єкту. Основним принципом, який задає напрямок подібної деформації (що й дозволяє виразити через конкретне – ідеальне) є, перш за все, художнім символом, який виступає в трьох формах: ізоморфемі, метафорі та алегорії.