Контрольні запитання

1. Назвіть елементи структури естетичної свідомості.

2. Як співвідносяться естетичний ідеал і прекрасне?

3. Які чинники впливають на формування естетичного почуття?

4. У чому полягають антиномії естетичного смаку?

5. Яку роль відіграє естетичний смак у становленні особистості?

6. Яка природа естетичної потреби людини?

7. У чому ви вбачаєте зв’язок між естетичним спогляданням та естетичною уявою?

8. Як реалізується естетичне відношення людини до дійсності?

Література

1. Андрушко Л. Естетичний ідеал бойків: Етнографія України // Українська культура. – 1996. – №11.

2. Берк Э. Философское исследование о происхождении наших идей возвышенного и прекрасного. – М., 1979.

3. Гегель Г. Соч.: В 14 т. – Т. 3. – М., 1956.

4. Гегель Г. Эстетика: В 4 т. – Т. 1. – М., 1968.

5. Иванов П.Л. О сущности красоты. – М., 1967.

6. История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. – Т. 1. – М., 1962.

7. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса. Диалектика эстетического как теория чувственного познания. – К., 1974.

8. Кант И. Критика эстетической способности суждения. – Ч. 1. – М., 1994.

9. Колесник М.І. Людяність краси: естетичне як особистісне відношення. – К., 1980.

10. Лук А.Н. Эмоции и личности. – М., 1982.

11. Лукач Д. Своеобразие эстетического: В 4 т. – Т. 1. – М., 1985.

12. Мамардашвили М. Эстетика мышления. – М., 2000.

13. Мисливченко А.Г. Человек как предмет философского познания. – М., 1982.

14. Сафронов Б.В. Эстетическое сознание и духовный мир личности. – М., 1984.

15. Симячко А.П. Специфика научного и художественного познания // Етика, естетика і теорія культури: Проблеми етико-естетичної теорії. – Вип. 34. – К., 1991.

16. Шиллер Ф. Собрание сочинений: В 7 т. – Т. 7: Письма. – М., 1957.

Тема 4 естетична діяльність. Мистецтво як форма естетичної діяльності

4.1. Особливості естетичної діяльності людини

Існує велика кількість різнаманітних форм діяльності людини, в тому чи іншому смислі утилітарних, тобто таких, що виражають будь-яку більш важливу, “вигідну” мету чи інтерес. Практичною сферою реалізації естетичних уявлень є естетична діяльність. Вона направлена до неутилітарного, безкорисливого та самодостатнього створення й споглядання предмету – Прекрасного.

Прекрасне не може бути “вигідним”, за своєю природою воно вільне і не зводиться ні до чого іншого. І тому естетична діяльність – універсальна, має загальнолюдське значення, хоча і не в тому розумінні, що її предмет доступний в однаковій мірі всім.

В естетичній діяльності завжди присутня своя найвища мета – світ з точки зору краси, відповідно якій твориться та споглядається будь-що. Це означає, що в будь-якому художньому творі передбачений його ідеал, першообраз чи праобраз, який вимагає особливого – естетичного – вираження (втілення), уяви, сприйняття, культури.

Естетичні погляди, смаки, ідеали визначають форми та результати естетичної діяльності.

В естетичній діяльності можна виділити наступні її форми:

1) художньо-практичну (карнавал, весільний чи поховальний обряд, етикетна поведінка); ичні пог000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000

2) художньо-творчу (створення творів мистецтва);

3) художньо-технічну (дизайн);

4) художньо-рецептивну (сприйняття творів мистецтва);

5) рецептивно-естетичну (сприйняття краси реального пейзажу);

6) духовно-культурну (вироблення власних смаків та ідеалів, винесення смакових суджень і оцінок);

7) теоретичну (вироблення естетичних концепцій та поглядів).

Художньо-практична форма естетичної діяльності супроводжує повсякденно-буденне життя людини, сходячи до міфологічно-релігійних уявлень тієї чи іншої культури.

Що робить обряд, етикет формою естетичної діяльності? Їх виразна природа. В обряді як комплексі традиційних дійств, які супроводжують найбільш важливі моменти життя людини (народження, весілля, смерть) та колективної діяльності (початок сільськогосподарського циклу, його завершення) окремій події надається позачасовий смисл. Здійснення конкретних дій (тотемічні танки, що імітують звички тварин; спалювання на вогнищі тіла померлої людини; обряд вінчання; святкування маслениці тощо) здійснюється як конкретна реалізація, наочно-чуттєвий прояв прихованого – позачасового, духовного – смисла явища. Смисл здійснення обрядових дійств – встановлення втраченої гармонії зі світом чи включення в глибинні процеси Всесвіту.

Так, у деяких архаїчних племенах після повернення з поля битви, для очищення від чужого для Світобудови духу війни, воїни проходили обряд очищення: викрасивши свої тіла білою глиною, яка символізувала прагнення людини до істоти, вони підповзали на колінах до корзини з м’ясом, хватали його зубами, неначе тварини. Торкатися руками м’яса суворо заборонялося. Викрикуючи як тварини, воїни тим самим неначе показували своє часове випадіння з людського буття в тваринний стан, демонструючи потім своє духовне оновлення, “олюднення”. У Давньому Єгипті обряд бальзамування та тривала процедура наступних “проводів” померлого в “царство мертвих” були засновані на вірі в те, що після смерті душа людини зможе повноцінно існувати тільки при збереженні тіла. Обряди, що мають естетичне вираження, безперервно супроводжують життя людини, з давніх часів “вписуючи” життя людини у вселенську гармонію. Так, в архаїчному суспільстві людина “святкувала буття” більше п’ятидесяти відсотків часу в році; життя в християнському суспільстві не меншою мірою пронизане святами, що мали духовне, позачасове значення, святкування яких потребує здійснення відповідних обрядів, які проводилися в естетично-виразній формі.

Будь-якій формі людської діяльності властиве творче відношення, але в сфері естетичної діяльності творчість є засобом досягнення поставленої мети. Успіху в творчій діяльності сприяє талант – художня обдарованість, чітко виражені здібності. Проте наявність таланту сама по собі ще не забезпечує успіх, оскільки здібності повинні бути розвинуті та реалізовані, що потребує великих зусиль, цілеспрямованності, працездатності.

Творчість – це відмова від стереотипів сприйняття та вираження, відкриття нових сторін уже відомого та освоєного матеріалу, це постійний пошук тем, ідей, аспектів, засобів їх реалізації в мистецтві. Творча діяльність має ряд компонентів: мета (задум), засоби реалізації мети та результат (художній твір).

У загальному вигляді мету творчості можна визначити як прагнення до реалізації потреби самовираження й до естетичного освоєння світу. Потреба в самовираженні властива кожному. Спосіб самовираження детермінований рівнем загальнокультурного розвитку, ступенем обдарованності (чи просто наявністю здібностей та схильностей), розвитком емоційної та інтелектуальної потенцій. Найбільш багатогранною сферою реалізації особистості є торчість, у тому числі й художня.

Відтворення природної краси та предметів, які наділені суто естетичними властивостями, поклало початок мистецтву, яке відіграє велику роль у загальнокультурному розвитку.