- •2. Системний підхід
- •3. Популяційна екологія
- •4. Закони, аксіоми, принципи, правила популяційної біології.
- •2. Поняття про популяцію
- •2.1. Підходи до визначення популяції
- •2.2. Критерії виділення популяцій
- •2.3. Структура популяцій
- •2.4. Організація популяцій і способи їх формування
- •3. Енергетика популяцій
- •3.1. Концепція енергетичного балансу
- •3.2. Розподіл енергії в біосфері
- •3.3. Розподіл енергії в організмах та популяціях
- •4. Екологія популяцій
- •4.1. Популяція і зовнішнє середовище
- •4.3. Екологічні фактори
- •4.4. Комплексні групи факторів
- •4.5. Екотоп, біотоп та екологічна ніша
- •5. Географія популяцій. Територіальні закономірності популяцій
- •5.1. Загальні підходи
- •5.2. Розподіл організмів у популяції
- •5.3. Розподіл популяцій у межах ареалу
- •5.4. Географічна мінливість популяцій
- •6. Динаміка популяцій 6.1. Життя організмів, популяцій та видів
- •6.2. Динаміка чисельності популяцій
- •6.3. Ріст чисельності популяцій
- •Експоненційний ріст
- •Логістичний ріст
- •6.4. Виживання популяцій
- •6.5. Швидкість відновлення популяцій
- •6.6. Врівноважена щільність популяції'
- •6.8. Концепція саморегуляції і коливання чисельності популяцій
- •7.2. Елементарна еволюційна система (eec)
- •7.3. Елементарне еволюційне явище (еея)
- •7.4. Елементарний еволюційний матеріал (еем)
- •7.5. Елементарні еволюційні фактори (ееф)
- •7.6. Лускові механізми еволюції (пме)
- •7.7. Моделі видоутворення
- •7.8. Мікрс—, макро- та синеволюція
- •8. Адаптація популяцій
- •8.1. Поняття про адаптацію
- •8.3. Адаптація і популяція
- •9. Взаємодія популяцій
- •9.1. Типи взаємодій
- •9.2. Конкуренція
- •9. Взаємодія популяцій
- •9.1. Типи взаємодій
- •9.2. Конкуренція
- •. 9.3. Хижацтво
- •9.4. Детритофагія
- •9.5. Мутуалізм
7.2. Елементарна еволюційна система (eec)
MB. Тимофєєв-Ресовський зі співавторами (1977) розглядають елементарну еволюційну систему (EEC)1 як одиницю, що лежить в основі елементарного еволюційного явища, котре зумовлює еволюційний процес. Така система має задовольняти наступним вимогам:
а) реально існувати у природних умовах, тобто займати певні територіальні та екологічні координати;
б) бути неподільною, забезпечуючи збереження цілісності в просторі, часі та екологічних умовах;
в) змінюватись і зберігати спадкові зміни в часі.
Такою одиницею не може слугувати індивід, оскільки існування системи в просторі і часі означає наявність певної множини елементів і про еволюцію в межах індивіду взагалі говорити неможливо. Системи, в яких виникають ті чи інші спадкові зміни, мають характеризуватись достатньо великою і тривалою реально існуючою множиною.
З іншого боку, оскільки всі популяції в мвжах виду характеризуються великою гетерогенністю, розділені нерівномірно, мають різну щільність, знаходяться під впливом різних лімітуючих чинників, що мають різну силу в різних частинах ареалу, то таку систему як вид не можна вважати елементарною, бо вона не зберігає цілісності, а є комплексом.
Названим умовам відповідає популяція, яка виступає елементарною еволюційною одиницею — системою. Вона реально існує в природі у просторі і часі, характеризується певними екологічними показниками, поступово змінюючись, зберігає єдність і має власну еволюційну долю. Якщо ці вимоги порушуються, то популяція як єдина система перестає існувати.
З ключовим поняттям EEC тісно пов'язана функція багатьох інших категорій, що характеризують процес еволюції.
7.3. Елементарне еволюційне явище (еея)
Елементарне еволюційне явище характеризує спадкові зміни, що відбуваються в популяції. Щоб зрозуміти суть таких змін, слід розглянути генетичну структуру популяції. Оскільки в організмах відбуваються мутаційні процеси, то кожній популяції притаманний досить гетерогенний генотип, за винятком чистих ліній та клонів. При невисокому тиску екологічних факторів генотип лише флуктуює, але статистично залишається незмінним, проте зміна тиску факторів та їх векторизація призводять до такої реакції популяції, яка полягає в певному зміщенні чи відповідній зміні генотипу. Врешті-решт настає момент, коли відбувається зміна популяції, що має еволюційне значення. Ці тривалі та векторизовані зміни генотипічного складу популяції, переходу від одного до іншого його набору, співвідношення генотипів чи частот характеризують ЕЕЯ. Вони свідчать лише про початок, момент зародження еволюції, зміну того потенціалу, що є в генотипі, але ще не означають наявність еволюційного процесу.
Незважаючи на чітке і зрозуміле визначення цих понять, в природі зафіксувати таке явище просто неможливо, що ускладнюється не тільки розмитістю меж популяцій, а й не прямими, а флуктуаційними змінами генотипу популяцій. Встановити ту межу флуктуаційних коливань, яка означає перехід до еволюційних змін сьогодні нереально.