24. Обмеження і випадки неможливості застосування буквального перекладу («вдавані друзі перекладача»). Наведіть приклади.

Буквальний переклад — копія, що зовні відповідає розміру та технічним засобам у, бо повністю підвладний законам чужої мови і стилістичної стихії. Буквальний переклад механічно калькує мовні та структурні складники тексту першотвору без належної уваги до їх узгодження із виразно-стилістичними особливостями мови, на яку він перекладається, що часто призводить до спотворення його художньої цінності. Збереження іншомовних конструкцій ускладнює сприйняття тексту читачем, може негативно позначитись на зміні його змісту. Буквальний переклад відтворює окремі слова, вирази, фразеологізми, деталі, а не цілісність художнього твору, тому не може повноцінно його відтворити.

Для досягнення адекватності перекладу при передачі денотативного змісту в тексті перекладачі використовують спеціальні прийоми, маючи при цьому справу з різними типами лексичних відповідностей. Частка абсолютних еквівалентів – одиниць мови оригіналу та мови перекладу, які мають однакову структуру та об’єм значення – є при цьому насправді доволі незначною. Набагато частіше перекладач стикається з лексикою, яка може провокувати перекладацькі помилки. Однією з найпоширеніших та найвідоміших перекладацьких проблем такого типу є, так звані, "хибні друзі перекладача". Маючи зовнішню схожість зі словами мови перекладу, але відрізняючись від них змістом, вони є "пасткою" для перекладача, оскільки спричиняють помилки, які можуть викликати при перекладі не лише курйози, але й призвести до значного спотворення змісту та порушення процесу комунікації. Напр.: Prospect – перспектива.

25. Правила відтворення українських онімів англійською, німецькою та іншими мовами.

Аналіз фактичного матеріалу показує, що процес передачі українських власних назв в англомовних текстах також характеризується подібними розходженнями та непослідовністю. Зрозуміло, що перекладачі не повинні вносити жодних змін та доповнень в англійську систему письма для слов'янської передачі назв. Але, на жаль, ані в українській, ані в більшості слов'янських мов ще не розроблено чіткої системи транслітерації, яка дозволила б однаково передавати будь-яке слов'янське слово англійськими, німецькими (латинськими) літерами, враховуючи наступну реконструкцію вихідного написання.

Розкриття причин фонетико-орфографічної варіантності чужомовних власних назв вимагає: 1) урахування усіх елементів, які беруть участь у письмовому оформленні запозиченого слова; 2) урахування усіх дій (процедур), які відбуваються із запозиченим словом при уведенні його в мову, яка приймає; 3) співвіднесеності письмової форми запозичення з існуючим орфографічним правилом; 4) виділення авторських особливостей при оформленні чужого слова.

26. Анотаційний переклад, його особливості та сфери застосування/використання. Наведіть приклади.

Анотаційний переклад – це вид технічного перекладу, який полягає в складанні анотації оригіналу на інші мови. Анотація – це коротка, стисла характеристика змісту та перелік основних питань книги, статті, рукопису тощо. Анотація повинна дати читачу уявлення про характер, її будову та призначення оригіналу. Для того щоб зробити анотаційний переклад, потрібно прочитати книгу або статтю, скласти план, потім сформулювати основні положення, зробити перелік основних питань. Стиль анотаційного перекладу книги або статті відрізняється вільним перекладом, головне дати характеристику оригіналу. Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу, про його структуру, про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.