16. Складові активного словника фахового перекладача/тлумача.

Активний словник – це слова та вирази, пов’язані з повсякденним життям і постійними потребами людини, ці слова та вирази перебувають в активному обігу, щоразу повторюються, вони «на язиці» в кожного і в кожній мові.

Кожному зрозуміло, що для успішного рівномірного мовлення в темпі тлумачення треба володіти лексичним запасом, до того ж активним, не в кілька тисяч, а залежно від тематики матеріалу, і в декілька десятків тисяч лексичних одиниць. Лексичний запас кожного перекладача/тлумача значною мірою залежить від місця (компанії/установи) де він працює. Таким чином, словниковий запас у різних галузевих перекладачів/тлумачів відрізняється не тільки якістю, за фаховим складом (сферою діяльності), але й кількісно.

17. Розгорнута характеристика комунікативної односторонньої та двосторонньої моделі діяльності перекладача/тлумача.

У суспільстві комунікація здійснюється між індивідами, групами, організаціями, державами, культурами завдяки мовам. Комунікація між людьми відбувається у формі спілкування як обмін цілісними знаковими утвореннями, в яких відображено знання, думки, ідеї, стани, що спілкуються. На перший погляд здається, що спілкування — це лише обмін інформацією; це занадто просте, вузьке розуміння процесу комунікації. У цьому випадку процес комунікації й обміну інформацією — це те саме. Але такий підхід до людського спілкування дуже спрощений. При цьому не враховується те, що в умовах спілкування інформація не просто передається і приймається.

Усі типи перекладу здійснюються за двома моделями комунікації — односторонньою і двосторонньою. Одностороння — це така, під час якої той, хто говорить, не отримує зворотного зв'язку. Двостороння — це комунікація, під час якої слухач забезпечує тому, хто говорить, зворотний зв'язок, а потім сам стає тим, хто говорить. У тих випадках, коли в двосторонній комунікації беруть участь більше двох чоловік, передачу і приймання інформації потрібно якось упорядкувати. Так виникає комунікативна система.

18. Назвіть найвидатніших українських перекладачів сучасного і минулого.

Починається збагачення української літератури за рахунок постійних перекладів з різних національних літератур завдяки праці таких перекладачів як М.Рильський (А.Міцкевич “Пан Тадеуш”; “Євгеній Онєгін”); М.Бажан (“Витязь у тигровій шкурі” Ш.Руставелі; “Фархад і Ширін” А.Навої; окремі твори Гете, Гейне, Рільке, Пушкіна); М.Лукаш (“Фауст” Гете; “Декамерон” Боккаччо; “Дон Кіхот” Сервантеса); Борис Тен (Есхіла й Аристофана, гомерівських “Іліади” та “Одіссеї”, праці Аристотеля, поезії Міцкевича, твори Пушкіна, Л.Толстого); Григорій Кочур (твори 130 авторів із 24 мов: Данте, Шекспіра, Верлена, сучасних поетів Європи, Азії та обох Америк); Євген Попович (твори Лессінга, Гете, Гофмана, Гейне, Манна, Гессе, Ремарка).

19. Типи та вили перекладу. Види тлумачення і їх виконавці (переклад на лінійному рівні, послідовне тлумачення і його підвиди гід-тлумач, тлумач-нашіптувач). Синхронне тлумачення, його головні відмінності від послідовного тлумачення. Умови праці тлумача-синхроніста.

Види перекладу:

• Писемний (власне переклад), що виконується відповідним шрифтом чи кодованими знаками. Окремий досить розповсюджений підвид писемного перекладу – авторизований переклад – переклад, на який дав згоду, знаючи високий фаховий рівень інтерпретатора, сам автор твору.

• Усний переклад (тлумачення) – що характеризується своєрідним способом відтворення та сферами використання. Виконавець самої дії – тлумач. Розрізняють 2 підвиди усного перекладу усний послідовний переклад і усний синхронний переклад.

• Машинний переклад (власне електронний) – це вид перекладу, який здійснюється не на основі розумової діяльності електронної машини, а на основі складних механічних операцій, що моделюють усі формозміни повнозначних слів згідно з законами їх формо змінювання та відмінювання й особливостей функціонування у різних типах речень та з урахуванням ролі кожного не повнозначного слова.

В межах писемного перекладу виділяють:

• Повний переклад зберігає весь текстовий матеріал і структуру тексту чи твору мови оригіналу.

• Скорочений переклад, в якому не відтворюються сповна всі складові частини повного оригінального тексту твору.

• Адаптований переклад – комбінований переклад, що орієнтується на читачів певного віку, скорочується структурно та спрощується змістово. Іншомовний оригінал у процесі перекладу спрощується з метою донести його цікавий сюжет і корисні ідеї.

• Реферативний переклад – підвид скороченого перекладу, що не є спрощеним переказом оригінального тексту. Призначення – передати мовою перекладу головні наукові, соціально-політичні, економічні, правові, медичні висновки та пропозиції при збереженні цілісності речень та абзаців, їх змісту й структурно-стилістичних особливостей оригіналу в мові перекладу.

• Анотаційний переклад – більше анотація на переклад художнього твору чи наукової праці. Мета - прорекламувати твір і заохотити до придбання чи прочитання.

Скорочений вибірковий переклад - робиться із творів чи текстів, що належать особам або установам з метою познайомити зацікавлених вибірково з фрагментами змісту відповідних

• документів матеріалів.