48. Перекладачі - творці літературних мов і літератур.

Літературні тексти, які охоплюють усе жанрове розмаїття художньої літератури, літературної критики та публіцистики. Їм властиві дві основні взаємозв’язані функції: впливу й естетична. У таких текстах особливого значення набуває форма викладу.

У художньому перекладі (особливо поетичному) свої окремі закони еквівалентності по відношенню до оригіналу. Переклад тут може лише нескінчену кількість разів намагатися наблизитися до оригіналу. І не більше. Тому що у літературному перекладу є свій творець, свій мовний матеріал і своє життя в мовному, літературному та соціальному середовищі, відмінному від середовища першотвору. Літературний переклад створюється на базі оригінального твору, залежить від нього, але водночас йому притаманна відносна самостійність, тому що він є фактом мови перекладної. Тому сприйняття одного й того ж твору в різних культурах має свою специфіку, свої відмінності, свою історію. Впливає на результат і індивідуальність перекладача, яка визначається його художнім сприйняття, талантом, своєрідністю відбору мовних засобів. Ці зумовлені особистістю перекладача риси не мають часом жодного відношення до авторського оригінального стилю, вони ніяк не співвіднесені безпосередньо з текстом першоджерела.

У цілому ж можна зробити висновок, що, незалежно від бажання і намагань перекладача відтворити якомога повніше змістову, емоційно-експресивну й естетичну цінність оригіналу та досягти рівновеликого з оригіналом впливу на читача, йому, перекладачеві, можна розраховувати лиш на відносну еквівалентність літературного перекладу тексту оригіналу.

49. Переклад і доместикація. Типи доместикації.

Переклад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми.

Доместикація як лінгвальний термін означає освоєння/одомашнення будь-яких мовних знаків.

Велику групу одомашнених слів і виразів становлять запозичення й одомашнення із грецької, латинської та сучасних мов, які зберігають лінгвальну форму мов свого походження. Ці лексичні одиниці, переважно слова й усталені сполучення слів – інтернаціоналізмів, запозичено й одомашнено різними мовами певних географічних регіонів. Вони зберігають у різних мовах фонетичні й почасти структурні ознаки свого автохтонного походження, а часом навіть свої закінчення, не кажучи вже про префікси чи суфікси.

Елементи доместикації мови перекладу, часто використовуються, як уже зазначалося, з метою насильницького, прилаштування творів інших національних літератур до своєї національної літератури, власне одомашнення їх. Атрибутами доместикації постають реалії суспільно-політичного життя, національно колоритні ідіоми, національні за звучанням власні назви, елементи пестливості чи демінутиви тощо. Вони виконують власне декоративну функцію, але разом із тим зраджують перекладача, викликаючи недовіру, сумнів чи аж надто присолоджений присмак у читача маючого такий текст.

Переважна більшість доместикацій, проте, сприймаються читачем далеко не завжди однаково. Причина одна: чужорідність подібних доместикацій для мови, якою написаний твір, а отже, і для перекладу, оскільки переклад відтворює чужомовний твір. Саме тому подібні доместикації несумісні з оригіналом.