53. Хибні друзі перекладача та їх переклад.

Для досягнення адекватності перекладу при передачі денотативного змісту в тексті перекладачі використовують спеціальні прийоми, маючи при цьому справу з різними типами лексичних відповідностей. Частка абсолютних еквівалентів – одиниць мови оригіналу та мови перекладу, які мають однакову структуру та об’єм значення – є при цьому насправді доволі незначною. Набагато частіше перекладач стикається з лексикою, яка може провокувати перекладацькі помилки. Однією з найпоширеніших та найвідоміших перекладацьких проблем такого типу є, так звані, "хибні друзі перекладача". Маючи зовнішню схожість зі словами мови перекладу, але відрізняючись від них змістом, вони є "пасткою" для перекладача, оскільки спричиняють помилки, які можуть викликати при перекладі не лише курйози, але й призвести до значного спотворення змісту та порушення процесу комунікації.

У перекладознавстві розрізняють два типи "хибних друзів перекладача": внутрішньо мовні та міжмовні. Поява перших зумовлена, зокрема, зміною семантики одиниць однієї й тієї ж мови в ході її історичного розвитку. До другої групи належать лексичні одиниці, які при відмінностях у плані змісту відзначаються зовнішньою схожістю і функціонують одночасно у різних мовах.

54. Стильові особливості тексту. Інформативний текст та його кліше.

Головна, загальна мета створення тексту - повідомлення інформації. Будь-який текст містить в собі будь-яку інформацію. Однак цінністю володіє насамперед нова інформація, корисна, тобто прагматична, саме вона є показником інформативності тексту. Інформаційна насиченість тексту - абсолютний показник якості тексту, а інформативність - відносний, оскільки ступінь інформативності повідомлення залежить від потенційного читача.

Міра інформативних якостей тексту може знижуватися або зростати. Так, інформативність знижується, якщо інформація повторюється, і, навпаки, вона підвищується, якщо текст несе максимально нову інформацію.

Оскільки текст складається з висловлювань, то при визначенні його змістовності важливим виявляється встановлення співвідношення між висловлюванням і ситуацією, відбитою в ньому. Відомо, що між ними повної відповідності немає, тобто поверхнева структура висловлювання і глибинна структура не збігаються.

Поняття надлишкової інформації зазвичай застосовано до текстів науково-технічним, офіційно-діловим, навчальним. Є думка, що виділити надлишкову інформацію в художньому тексті практично неможливо, так як тоді текст втрачає інше своє важливу якість - художність ). Прийом згортання художньої інформації можна знайти в кінорекламі, в книжковому огляді. У науковому тексті (як технічному, так і гуманітарному) - це реферування, написання анотацій, тез. Інформація офіційно-ділового тексту, наприклад тексту закону, згортанню не підлягає.

55. Досягнення еквівалентності мовних одиниць шляхом перекодування їхньої хрономорфологічної структури (напр. Renault, Dubois, Cicero, etc).

Досить велика кількість мовних одиниць, що представлена в кожній мові окремими типами онімів близьких і далеких до вимови носіїв мови-рецептора звуковій формі, яка часом може бути аж надто далекою від тієї, що існує як єдина прийнята у мові-джерелі. При цьому орфографічна форма таких онімів, може сприйматися носіями мови перекладу й у майже точній природній для мови-оригіналу вимові. Навряд чи, будь-хто володіючи англійською або німецькою мовами, правильно прочитають іспанське ім’я Juan (Хуан). Ще більше труднощів матиме читач, який не володіє сучасною французькою мовою, із прочитанням прізвищ а зразок Renault (Рено), Dubois (Дюбуа). Еквівалентними перекладу можуть бути, звичайно, не тільки мовні одиниці, що зберігають фономорфологічну структуру мовних одиниць оригіналу у мові перекладу. Еквівалентними при перекладі є також велика кількість кореневих слів у різних мовах. Зрештою, перекладацькими еквівалентами на лексичному рівні є також складні слова, складовими компонентами яких є фономорфологічні адекватні відповідники. Таким чином, переклад мовних одиниць може бути в одному випадку еквівалентним на рівні значення і форми мовних одиниці оригіналу і перекладу, і тоді він є власне перекодованим еквівалентом оригіналу. З другого боку, переклад може бути адекватним і тотожним на тільки на рівні лексичного значення слова, але й на рівні значення словосполучення та речення.