- •1. Соціально-політичне значення перекладу від давнини до сучасності.
- •2. Переклад і поширення наукових (політичних, економічних знань), збагачення національних мов, культур, літератур.
- •3. Рівні суспільного використання письмового й усного перекладу.
- •4. Вплив перекладу на лексичне збагачення національних мов.
- •5. Історична роль літературного перекладу у створенні національних літератур і закріпленні національних мов. Назвати прізвища таких перекладачів.
- •6. Переклад і науково-технічний прогрес суспільства (поширення наукових, технічних, медичних відкриттів)
- •7. Переклад і розвиток та збагачення культур (переклад лібрето, опер, пісень арій, кращих кінофільмів).
- •8. Переклад і поширення філософських, релігійних, педагогічних, політичних ідей і доктрин у суспільстві. Наведіть приклади.
- •9. Етапи і форми підготовки фахового перекладача/тлумача.
- •11. Морально-етичний і культурний образ перекладача/тлумача.
- •12.Переклад у вивченні та навчанні іноземних мов. Різні періоди у становленні до перекладу у вітчизняній методиці.
- •13. Переклад у складні періоди суспільних випробувань. Переклад і тлумачення у період холодної війни.
- •14. Термін і поняття «переклад/тлумачення», «перекладач/тлумач»
- •15. Особливості фахової діяльності перекладача і тлумача
- •16. Складові активного словника фахового перекладача/тлумача.
- •17. Розгорнута характеристика комунікативної односторонньої та двосторонньої моделі діяльності перекладача/тлумача.
- •18. Назвіть найвидатніших українських перекладачів сучасного і минулого.
- •20. Писемний переклад як вид діяльності. Жанрові підвиди писемного перекладу.
- •21.Транскодування. Його підвиди та сфери застосування.
- •22.Випадки, коли послівний переклад є достовірним/адекватним перекладом. Наведіть приклади.
- •23. Різниця між буквальним і буквалістичним перекладом. Наведіть приклади.
- •24. Обмеження і випадки неможливості застосування буквального перекладу («вдавані друзі перекладача»). Наведіть приклади.
- •25. Правила відтворення українських онімів англійською, німецькою та іншими мовами.
- •26. Анотаційний переклад, його особливості та сфери застосування/використання. Наведіть приклади.
- •27. Реферативний переклад, спосіб його підготовки, виконання і сфери використання.
- •28. Різниця між послідовним перекладом, перекладом на рівні лексем і комунікативної одиниці та тексту.
- •29. Трансформація мовних одиниць мо та мп у процесі перекладу і тлумачення. Наведіть приклад.
- •30. Машинний переклад і сфери його застосування на сучасному етапі.
- •31. Літературний переклад і його жанрові підвиди. Найважливіші вимоги до літературного перекладу.
- •32. Різниця між власне літературним перекладом та літературно-художнім перекладом. Сфери їх застосування.
- •34. Підрядковий переклад/підрядник і його використання у прозових і віршових перекладах.
- •35. Термін і поняття «вільний переклад» і його підвиди.
- •36. Термін і поняття «скорочений переклад» і його підвиди.
- •37. Матриця поетичного твору та причини недотримання всіх складових компонентів/елементів у перекладі
- •38. Трансформація та ампліфікація у віршованих/поетичних перекладах.
- •39. Труднощі відтворення "зовнішньої" та "внутрішньої" адекватності/матриці у віршованому і прозовому перекладі. Параметри перекладу поетичною твору.
- •40. Головні підготовчі й виконавські етапи достовірного/повного й адекватного перекладу.
- •41. Проблема перекладності та неперекладності, її історичне та лінгвістичне підґрунтя.
- •42. Співвідносність термінів і понять «адекватний переклад» - «точний переклад», «еквівалентний переклад».
- •43. Основні підготовчі етапи перекладу і тлумачення.
- •44. Роль і місце словників у фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •45. Типи лінгвістичних словників, їх характеристика.
- •46. Багатомовні словники і сфери їх використання.
- •47. Нелінгвістичні словники та їх використання при підготовці й фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •48. Перекладачі - творці літературних мов і літератур.
- •49. Переклад і доместикація. Типи доместикації.
- •50. Переклад-переспів і переклад-переробка (re-hash). Різниця між ними.
- •51. Найвидатніші сучасні перекладачі художньої літератури України та їхні переклади з різних національних літератур.
- •52. Універсальна лексика і термінолексика, ідіоми, інтернаціональна лексика, власні імена, реалії суспільно-політичного життя народу, жаргонна лексика та їх переклад.
- •53. Хибні друзі перекладача та їх переклад.
- •54. Стильові особливості тексту. Інформативний текст та його кліше.
- •55. Досягнення еквівалентності мовних одиниць шляхом перекодування їхньої хрономорфологічної структури (напр. Renault, Dubois, Cicero, etc).
- •56. Перекладність/неперекладність як проблема. Наведіть приклади неперекладності мовних одиниць і граматичних структур.
- •57. Трансформації в процесі перекладу. Наведіть приклади.
- •58. Описовий переклад і його застосування.
- •59. Авторизований переклад. Антонімічний переклад. Наведіть приклади.
- •61. Абсолютні лексичні еквіваленти. Наведіть приклади.
- •62. Навчальний переклад і його мета.
50. Переклад-переспів і переклад-переробка (re-hash). Різниця між ними.
Вільні переклади-переспіви оригіналів, що були особливо поширені в 19 ст., посідають помітне місце у творчому доробкові багатьох видатних поетів. У переспівах завжди щось зберігається від оригіналу, який звужується чи розширюється в окремих частинах поетичного твору перекладачем, що сприймає і трактує окремі авторові деталі сюжету і змісту по-своєму.
Переклад-переробка є другим типом вільного перекладу, який часто використовується виключно в художній літературі, причому найчастіше, як правило, зі зміною жанру твору. Отож розрізняють крім переробки, ще кілька підтипів вільного перекладу, найважливішими з яких є такі два найпоширеніші й сьогодні:
А) вільний переклад зі зміною жанру першотвору в перекладі;
Б) вільна скорочена переробка твору для екранізації та сценічного донесення змісту й образів твору до читача або глядача/слухача.
У переробках оригіналів допускаються різні зміни й заміни, опущення й доповнення, що допомагають збільшити виражальну силу переробленого першотвору на національного слухача/глядача.
51. Найвидатніші сучасні перекладачі художньої літератури України та їхні переклади з різних національних літератур.
Таращук Петро Всеволодович (22 червня 1956, Вінниця) — український перекладач, публіцист, член Національної спілки письменників України, лауреат Літературної премії імені Григорія Сковороди.
З німецької літератури: Кафка Ф. «Голодомайстер», Цвейг С. «Марія Антуанетта», Ніцше Ф. «Жадання влади»
Євгенія Кононенко (17 лютого 1959, Київ) — сучасна українська письменниця і перекладачка. Вона перекладає з французької та англійської мов.
З французької літератури: Клод Руа «Інфантазії», «На захист крокодилів».
Стронґо́вський Ілля́ Ю́рійович (25 травня 1982, Житомир) — український письменник, поет, перекладач.
З англійської літератури: Чак Поланік «Бійцівський клуб», Чарльз Буковскі «Поштамт».
52. Універсальна лексика і термінолексика, ідіоми, інтернаціональна лексика, власні імена, реалії суспільно-політичного життя народу, жаргонна лексика та їх переклад.
Універсальна лексика – це лексика, що охоплює назви речей, об’єктів, і життєвих дій, потреб людини, внаслідок чого її розуміють, нею володіють усі носії кожної окремої мови, вона створює словниковий склад розвиненої мови.
Термінолексика відображає процес постійного, глибинного і безкінечного пізнання дійсності, осмислення і омовлення якої кожен соціум означує у своїй мовній картині світу.
Ідіома — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, напр.: байдики бити, впадати в око.
Інтернаціоналізм - слово, що існує на позначення одного й того самого поняття у трьох або більше неспоріднено генеалогічно мовах. Це насамперед терміни більшості наук, назви технічних пристроїв, спортивна лексика, різного роду екзотизми.
Слова-реалії — перекладознавча категорія, яка відіграє першорядну роль у відображенні соціально-історичного та культурного контексту, надають національного забарвлення. Водночас реалія часто стає каменем спотикання для перекладача, оскільки її правильне витлумачення вимагає виходу за межі тексту в широкий контекст і за текст.
Жаргон — соціальний діалект; відрізняється специфічної лексикою і фразеологією, експресивністю оберту і особливим використанням словотвірними коштів, але з має власної фонетичної і граматичної системою.