11. Морально-етичний і культурний образ перекладача/тлумача.

Професія перекладача, виникнувши багато століть тому, постійно доводила свою потрібність людям . Змінювалося ставлення суспільства до неї, змінювалися й етичні норми. На початку 20 століття вони вже мали певні обриси і постійно відточувалися протягом усього 20 століття . Повноцінне ж усвідомлення ролі перекладу і перекладача припадає на середину 20 століття . Правда, багато сучасних дослідників відзначають, що соціальний статус професії перекладача і до сьогодні є недостатньо високим . Європейські й американські автори відзначають нерозуміння суті професії перекладача з боку багатьох замовників , сприйняття перекладача як невідворотного зла, низьку оплату та незадовільні умови праці, відсутність соціального захисту. Побутове уявлення про переклад багато в чому і нині залишається легковажним. Всі переконані , що для перекладу достатньо знати хоча б незначною мірою іноземну мову. Від людини з хоча б незначною філологічною освітою всі чекають , що вона із легкістю виконає обов’язки перекладача як усного , так і письмового , і вона сама має про себе таку ж думку. Усі – і замовники , і перекладачі – знають, що таке переклад, а з приводу того, яким він має бути, кожний може думати, що йому заманеться. Однак ситуація з станом перекладу в Україні має свої глибокі історичні корені. З одного боку, тривалий час бездержавності української мови, за якою взагалі не визнавався статус окремої мови ще з часів царату; призвів до того , що за часи радянщини професійна етика перекладача, не встигнувши остаточно сформуватися, була пізніше майже повністю зруйнована у країні атеїзму, що переміг. Адже ігнорування християнських цінностей відіграло свою роль для становлення професійної етики перекладача. Утвердження вседозволеності поширилося і на переклад, зробивши його зручною ідеологічною зброєю. Однак, коли наше суспільство стало більш відкритим, нагальним завданням стало відновлення постулатів перекладацької етики. Усвідомлення необхідності формулювання цих постулатів, відновлення й утвердження честі професії відбивається у численних публікаціях, присвячених перекладу.

12.Переклад у вивченні та навчанні іноземних мов. Різні періоди у становленні до перекладу у вітчизняній методиці.

Історія методики навчання іноземних мов завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Вважається, що найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким іноземна мова засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову - шляхом наслідування готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим.

Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в безпосередній залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання іноземних мов і навіть на вибір тієї чи іншої мови. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву граматичного чи лексичного. Згідно з тією роллю, яку відіграють рідна мова та переклад у процесі навчання іноземних мов, методи діляться на перекладні та без перекладні. Назва методу може бути зумовлена видом мовленнєвої діяльності, що складає мету навчання, у зв'язку з чим розрізняють усний метод та метод навчання читання. У назві методу може відбиватися головний канал надходження іншомовної інформації: візуальний, аудіо-візуальний. А також методи, в яких зафіксовано фактор часу: короткочасний та інтенсивний.