
- •1. Соціально-політичне значення перекладу від давнини до сучасності.
- •2. Переклад і поширення наукових (політичних, економічних знань), збагачення національних мов, культур, літератур.
- •3. Рівні суспільного використання письмового й усного перекладу.
- •4. Вплив перекладу на лексичне збагачення національних мов.
- •5. Історична роль літературного перекладу у створенні національних літератур і закріпленні національних мов. Назвати прізвища таких перекладачів.
- •6. Переклад і науково-технічний прогрес суспільства (поширення наукових, технічних, медичних відкриттів)
- •7. Переклад і розвиток та збагачення культур (переклад лібрето, опер, пісень арій, кращих кінофільмів).
- •8. Переклад і поширення філософських, релігійних, педагогічних, політичних ідей і доктрин у суспільстві. Наведіть приклади.
- •9. Етапи і форми підготовки фахового перекладача/тлумача.
- •11. Морально-етичний і культурний образ перекладача/тлумача.
- •12.Переклад у вивченні та навчанні іноземних мов. Різні періоди у становленні до перекладу у вітчизняній методиці.
- •13. Переклад у складні періоди суспільних випробувань. Переклад і тлумачення у період холодної війни.
- •14. Термін і поняття «переклад/тлумачення», «перекладач/тлумач»
- •15. Особливості фахової діяльності перекладача і тлумача
- •16. Складові активного словника фахового перекладача/тлумача.
- •17. Розгорнута характеристика комунікативної односторонньої та двосторонньої моделі діяльності перекладача/тлумача.
- •18. Назвіть найвидатніших українських перекладачів сучасного і минулого.
- •20. Писемний переклад як вид діяльності. Жанрові підвиди писемного перекладу.
- •21.Транскодування. Його підвиди та сфери застосування.
- •22.Випадки, коли послівний переклад є достовірним/адекватним перекладом. Наведіть приклади.
- •23. Різниця між буквальним і буквалістичним перекладом. Наведіть приклади.
- •24. Обмеження і випадки неможливості застосування буквального перекладу («вдавані друзі перекладача»). Наведіть приклади.
- •25. Правила відтворення українських онімів англійською, німецькою та іншими мовами.
- •26. Анотаційний переклад, його особливості та сфери застосування/використання. Наведіть приклади.
- •27. Реферативний переклад, спосіб його підготовки, виконання і сфери використання.
- •28. Різниця між послідовним перекладом, перекладом на рівні лексем і комунікативної одиниці та тексту.
- •29. Трансформація мовних одиниць мо та мп у процесі перекладу і тлумачення. Наведіть приклад.
- •30. Машинний переклад і сфери його застосування на сучасному етапі.
- •31. Літературний переклад і його жанрові підвиди. Найважливіші вимоги до літературного перекладу.
- •32. Різниця між власне літературним перекладом та літературно-художнім перекладом. Сфери їх застосування.
- •34. Підрядковий переклад/підрядник і його використання у прозових і віршових перекладах.
- •35. Термін і поняття «вільний переклад» і його підвиди.
- •36. Термін і поняття «скорочений переклад» і його підвиди.
- •37. Матриця поетичного твору та причини недотримання всіх складових компонентів/елементів у перекладі
- •38. Трансформація та ампліфікація у віршованих/поетичних перекладах.
- •39. Труднощі відтворення "зовнішньої" та "внутрішньої" адекватності/матриці у віршованому і прозовому перекладі. Параметри перекладу поетичною твору.
- •40. Головні підготовчі й виконавські етапи достовірного/повного й адекватного перекладу.
- •41. Проблема перекладності та неперекладності, її історичне та лінгвістичне підґрунтя.
- •42. Співвідносність термінів і понять «адекватний переклад» - «точний переклад», «еквівалентний переклад».
- •43. Основні підготовчі етапи перекладу і тлумачення.
- •44. Роль і місце словників у фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •45. Типи лінгвістичних словників, їх характеристика.
- •46. Багатомовні словники і сфери їх використання.
- •47. Нелінгвістичні словники та їх використання при підготовці й фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •48. Перекладачі - творці літературних мов і літератур.
- •49. Переклад і доместикація. Типи доместикації.
- •50. Переклад-переспів і переклад-переробка (re-hash). Різниця між ними.
- •51. Найвидатніші сучасні перекладачі художньої літератури України та їхні переклади з різних національних літератур.
- •52. Універсальна лексика і термінолексика, ідіоми, інтернаціональна лексика, власні імена, реалії суспільно-політичного життя народу, жаргонна лексика та їх переклад.
- •53. Хибні друзі перекладача та їх переклад.
- •54. Стильові особливості тексту. Інформативний текст та його кліше.
- •55. Досягнення еквівалентності мовних одиниць шляхом перекодування їхньої хрономорфологічної структури (напр. Renault, Dubois, Cicero, etc).
- •56. Перекладність/неперекладність як проблема. Наведіть приклади неперекладності мовних одиниць і граматичних структур.
- •57. Трансформації в процесі перекладу. Наведіть приклади.
- •58. Описовий переклад і його застосування.
- •59. Авторизований переклад. Антонімічний переклад. Наведіть приклади.
- •61. Абсолютні лексичні еквіваленти. Наведіть приклади.
- •62. Навчальний переклад і його мета.
38. Трансформація та ампліфікація у віршованих/поетичних перекладах.
При перекладі поетичного тексту перекладачі користуються граматичними і лексичними трансформаціями. Прагматичний і семантичний прояв типів трансформацій функціонує під впливом певних поетичних прийомів. У основу типології було покладено два основні критерії: причина трансформації і його наслідки. Смислові трансформації представлені чотирма основними типами: розщеплення, успадкування, зчеплення сенсу тексту і адаптація до системи «приймаючої» мови та культури. При сприйнятті і розумінні поетичного тексту смислові «втрати» компенсуються запровадженням особистих смислів. Смисли двох текстів Текст оригіналу і Текст перекладу спочатку неможливо знайти повністю тотожними з їх ситуативно-заданою унікальності. Смислові відхилення слід називати «розщепленнями» сенсу Тексту оригіналу від Тексту перекладу. При незмінності змісту стався розрив окремих смислів, об'єднаних спільністю теми в смислові блоки, що утворюють значеннєву структуру тексту. Текст оригіналу дає можливість співіснування кількох Текстів перекладу, у яких зустрічаються різні «розщеплення» обраного перекладачами сенсу тексту.
Ампліфікація — стилістична фігура, нагромадження однорідних елементів мови (сполучників, прийменників, порівнянь, епітетів тощо) для підсилення виразності та емоційності мови. Ампліфікація є стилістичним різновидом перелічення.
39. Труднощі відтворення "зовнішньої" та "внутрішньої" адекватності/матриці у віршованому і прозовому перекладі. Параметри перекладу поетичною твору.
Завдання перекладача поетичного твору :
-
Зберегти розмір і стопність
-
Зберегти каденцію
-
Зберегти тип чергування рим
а) суміжна (характерна для пісенного складу);
б) перехресна (характерна для сюжетної оповіді);
в) опоясувальна (характерна для сонетної форми)
-
Зберегти звукопис
-
Зберегти кількість і місце лексичних і синтаксичних повторів
-
Засоби оформлення естетичної інформації в прозовому творі:
-
епітети передавати з врахуванням їх структурних і семантичних особливостей
-
Порівняння передаються з врахуванням структурних особливостей та стилістичного забарвлення лексики ,що входить до нього
-
метафори передаються з врахуванням структурних характеристик та семантичних відношень між образним і предметним планом
-
авторські неологізми передаються за існуючою в мові перекладу словотворчою моделлю із збереженням компонентів слова і стилістичного забарвлення
-
повтори фонетичні,морфемні, лексичні,синтаксичні,лейтмотивні передаються по можливості із збереженням кількості компонентів повтору і самого принципу повтору
-
гра слів,основана на багатозначності, зберігається в перекладі; в інших випадках гра не передається
-
для передачі іронії в перекладі передається перш за все сам принцип контрастного зіткнення
40. Головні підготовчі й виконавські етапи достовірного/повного й адекватного перекладу.
Повний переклад зберігає весь текстовий матеріал і структуру цього тексту чи твору мови оригіналу. У повному перекладі відтворюється весь авторський оригінал. Повний переклад не допускає навіть невимушених прощень великих речень чи їх переказу. Повний переклад не допускає опущення заголовків чи підзаголовків і найменших думок, висловлених у тексті оригіналу. Повний переклад завжди зберігає стиль викладу й передачу художніх засобів та сюжетних колізії, параграфів оригіналу, прагматичний підтекст, прозорість чи завуальованість авторської ідеї твору.