1. Соціально-політичне значення перекладу від давнини до сучасності.

Із незапам’ятних часів мало яка етнічна спільнота незалежно від свого суспільного розвитку не завжди була приречена територіально і географічно на існування з рівними чи різними за рівнем свого суспільного розвитку ближчими або дальшими іншомовними сусідами. Таке ближнє чи дальнє сусідське співіснування різномовних спільнот завжди і повсюди характеризувалося наявністю постійних чи періодичних контактів, які здійснювалися і здійснюються між окремими індивідуумами чи групами індивідуумів.

Немає потреби наголошувати, що першим засобом міжродового чи міжплемінного/міжетнічного порозуміння було тлумачення, оскільки власне «переклад» виник значно пізніше, тільки після того, як у тій чи іншій конкретній мові з’явилося письмо. Та незважаючи на це, власне «переклад», як вид мовленнєвої діяльності, відіграв історично важливіше значення, ніж тлумачення, хоч порівнювати ці два види мовленнєвої діяльності навряд чи взагалі є доречним.

У наш час, у добу інформаційної навали, однаково широко використовуються як переклад, так і тлумачення, які здійснюються загалом добре підготовленими фахівцями. Ці люди, як правило, досконало володіють фонетичними, граматичними, лексикологічними та стилістичними системами обох мов – мови оригіналу і мови перекладу.

2. Переклад і поширення наукових (політичних, економічних знань), збагачення національних мов, культур, літератур.

Переклад і тлумачення є дієвими засобами постійного збагачення всіх національних мов, які є мовами-рецепторами лексичних одиниць мов-оригіналів. Виступаючи у функції засобу відтворення і передачі лексичних та змістових значень окремих лексичних і змістових одиниць мовлення, тобто окремих слів і писемного чи усного тексту, переклад і тлумачення завжди переносять у мову перекладу всі лексичні й змістові одиниці мови оригіналу. В тому числі, зрозуміло, і поняття-неологізми, яких не було доти у МП. Особливо слід наголосити на визначному внеску перекладачів-творців алфавітів, завдяки діяльності яких були розширені територіальні межі поширення знань, принесені нові елементи цивілізації та нові духовні цінності, відкриті шляхи до культурного, соціального та духовного прогресу, народам дано знаряддя для розвитку та пробудження колективного самоусвідомлення етномовних груп, закладено підвалини для появи національного почуття та національних літератур, усунено неписьменність народу та покладено початок демократизації освіти, уможливлено збереження культурної спадщини.

3. Рівні суспільного використання письмового й усного перекладу.

На сучасному етапі розвитку суспільства – в епоху науково-інформаційної революції та шаленого пожвавлення міждержавних і міжнародних зв’язків, тлумаченню й перекладові відводиться надзвичайно важливе місце в щоденному житті кожної нації і держави. Адже завдяки тлумаченню і перекладові досягаються угоди й домовленості, які сприяють взаємному розвиткові держав і народів у найрізноманітніших сферах їхньої діяльності.

Першими представниками, які передають чи повідомляють про бажання зав’язати стосунки з діловими/політичними і т.д. партнерами, завжди є тлумачі. Тобто започаткування будь-якого партнерства з іноземною державою чи компанією, суспільною організацією завжди відбувається спочатку за допомогою тлумачів. Наступний, юридичний етап оформлення та реалізації започаткованих ділових зв’язків здійснюється вже перекладачами, які підписують домовленості/угоди, чим оформлюються документально попередньо усні зондування угод між партнерами.