52. Розкрийте порядок спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте письмове розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Форма заповіту письмова, нотаріально засвідчена. Заповідати може лише фізична особа, яка є повністю дієздатною. Вчинення заповіту через представника не дозволяється. До нотаріально засвідчених заповітів прирівнюються:

1) заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному лікувальних закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає у будинку для осіб похилого віку та інвалідів, санаторіях або проживають у будинках для престарілих, інвалідів, посвідчені головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів; будинків для престарілих, інвалідів і головними лікарями цих будинків;

2) заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському , річковому судні , що ходить під прапором України, посвідченій капітаном цього судна;

3) заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, посвідчений начальником цієї експедиції;

4) заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово – навчальних закладах, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’і військовослужбовця , посвідчений командиром ( начальником) цих частини , з’єднання, установи або закладу;

5) заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, посвідчений начальником такої установи;

6) заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, посвідчений начальником ізолятора;

Всі ці заповіти повинні бути засвідчені при свідках. Свідками не можуть бути особи, які вказані у ст.1253 ЦК України ( нотаріуси, спадкоємці за заповітом та інші)

Заповіт складається у 2 примірниках, один з яких зберігається у нотаріальній конторі, він повинен бути підписаний заповідачем. Нотаріус має право відмовити у посвідченні заповіту, якщо

- у ньому містяться незаконні розпорядження;

- коли заповідач є недієздатною особою;

- коли заповідач тимчасово перебуває в такому стані, що не може розуміти значення своїх дій.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач подає його в заклеєному конверті нотаріусові, на конверти має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій підпис, склеплює печаткою в присутності заподіювача, поміщає його в іншій конверт, та опечатує. Такий заповіт оголошується в день, який призначає нотаріус, про день оголошення повідомляються всі члени сім’ї померлого. При свідках конверт відкривається і оголошується спадкоємцям.

Заповідач має право заповідати своє майно будь – якої особі, незалежно від родинних відносин. Він може позбавити права спадкування будь – яку особу з числа спадкоємців за законом. Позбавлення спадщини може бути побічним і прямим. Пряме позбавлення спадщини, коли в заповіті вказана особа, що позбавляється спадщини, в цьому разі вона нічого не одержує у спадщину.

Побічне позбавлення спадщини, коли у заповіті вказано, що все майно переходить особі, що вказана у заповіті, в цьому разі спадкоємці за законом можуть спадкувати в разі відмови від спадщини цією особою.

Заповідач має право охопити заповітом не тільки права і обов’язки, що належать йому на момент складання заповіту, але і ті, що йому будуть належати у майбутньому. Заповідач має право зробити заповідальний відказ, тобто зобов’язати спадкоємців виконати дію на користь однієї або кількох осіб. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять до складу спадщини (54т.. 1237 ЦК). Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, це називається підпризначення спадкоємця.

Заповідач має право скласти заповіт з умовою (Ст.1242ЦК), тобто обумовити виникнення права на спадщину у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою

(народження дитини, здобуття освіти тощо). Ця умова повинна існувати на час відкриття спадщини.

Заповідач має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів, іншого нерухомого майна (Ст. 1246 ЦК). Цивільним Кодексом передбачено право подружжя скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. В цьому разі частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Заповідач має право у будь – який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт ( у цьому разі попередній скасовується), внести зміни до заповіту.

Заповіт є недійсним, якщо:

• він складений особою, яка не мала на це права;

• заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення;

• якщо волевиявлення заповідача не було вільним, не відповідало його волі і це буде встановлено судом .