Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цк відповіді.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
641 Кб
Скачать
☆
  1. Відмінність позадоговірної відповідальності від договірної.

Договірна і позадоговірна відповідальність відрізняються наступними ознаками:

1) позадоговірна відповідальність виникає з імперативних норм, що виключає можливість їх зміни на розсуд сторін і спрямована на боротьбу з правопорушеннями та усунення наслідків правопорушень;

2) позадоговірна відповідальність виникає із правоохоронних відносин, а договірна - із регулятивних ;

3) основним принципом деліктного зобов’язання є принцип повного відшкодування шкоди, зменшення розміру відшкодування шкоди може відбуватися як виняток і лише за рішенням суду; в договірних зобов’язаннях розмір відшкодування збитків може бути обмеженим як умовами договору так і за законом ;

4) шкода є обов’язковою умовою виникнення позадоговірної відповідальності, відповідальність за порушення договору, якщо він забезпечений неустойкою, може натупати навіть і за відсутності збитків у майновій сфері кредитора;

5) деліктні зобов’язання не знають відповідальності за чужу вину, навіть якщо батьки несуть відповідальність за шкоду , заподіяну їх неповнолітніми дітьми, має бути доказана вина батьків у правопорушенні, що сталося. Договірна відповідальність може застосовуватися до боржника з правопорушення, скоєно 3 особою ( гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником).

6) відшкодування шкоди в позадоговірних зобов’язаннях, як правило, відбувається на солідарних засадах, що викликано необхідністю створення більших гарантій відшкодування шкоди, заподіяної поза договором, у договірної – використовується часткова відповідальність, яка викликана потребою справедливого розподілу обсягів відповідальності до кожного з правопорушників відповідно до вини кожного у скоєному правопорушенні;

7) при відповідальності за договором, як і при позадоговірної відповідальності , законодавство виходить з принципу наявність вини контрагента, або особи, яка заподіяла шкоду.

  1. Охарактеризуйте склад спадщини та назвіть осіб, які можуть бути спадкоємцями. Розкрийте підстави усунення від спадкоємства.

Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення громадянина померлим. Стаття 1218 ЦК України вказує, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Це може бути право власності на жилої будинок , на автомашину, право на одержання заробітної плати, яка належала спадкодавцю до смерті та інші. До обов’язків, які переходять до спадкоємців можна віднести, наприклад, обов’язок утримувати відчужувача за договором довічного утримання.

Однак не всі права та обов’язки спадкодавця переходять до спадкоємців. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

  1. особисті немайнові права;

  2. право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

  3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

  4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

  5. права та обов’язки особи, як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачати за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи т ті інші учасники цивільних відносин.

Не мають право спадкувати :

  • особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь – кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їх життя ( однак це положення не застосовується, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом);

- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

- батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

- батьки ( усиновлювачі ) та повнолітні діти ( усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду ;

- особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.