Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цк відповіді.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
641 Кб
Скачать
☆
  1. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання .

Поняття застави. Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу за­стави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання бо­ржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встанов­лено законом (право застави).

Правова природа застави має подвійний характер, оскільки за­става містить у собі елементи як речових, так і зобов'язальних пра­вовідносин.

Заставою може бути забезпечена як дійсна вимога, так і та, що може виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема речі, цінні папери, май­нові права), відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Це може бути як уже існуюче майно, так і таке, яке за­ставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встанов­лено договором. Крім того, у випадках, встановлених договором, право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одер­жані від використання заставленого майна.

Предметом застави не можуть бути:

1) національні, культурні та історичні цінності, що є в державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєст­ру національної культурної спадщини;

2) вимоги, що мають особистий характер;

3) інші вимоги, застава яких заборонена законом. Крім цього, застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

За загальним правилом предмет застави залишається у заставо­давця, якщо договором або законом не встановлено інше (ст. 576 ЦК України).

У випадках, встановлених договором або законом, заставодавцем разом із заставодержателем може бути здійснена оцінка предмета застави. При цьому ціна має визначатися відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення застави, але договором або законом може бути встановлено інший порядок такої оцінки.

Види застав / ст. 575 ЦК України/ — іпотека та закладу.

Іпотека— це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заклад— це застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його на­казом — у володіння третій особі. Розрізняються застава власного майна (прав) та застава прав на чужі речі.

Інші види застав встановлюються та регулюються нормами спе­ціального законодавства (зокрема Законом України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. та ін.). Наприклад, залежно від виду майна, яке може бути предметом застави, розрізняються: іпотека, застава товарів в обороті або переробці, заклад, застава майнових прав, за­става цінних паперів.

  1. Розкрийте поняття та значення договору, назвіть їх види

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Це найбільш поширений вид правочинів. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не витікає з договору або закону. Договір є вольовим актом сторін, їх спільне волевиявлення втілюється в договорі. Значення договору велике. Через нього забезпечується цивільний, товарно – грошовий оборот в суспільстві. Через договір забезпечується задоволення інтересів учасників обороту. Унікальність договору як правового явища полягає у тому, що договір як спільне волевиявлення сторін, домовленість власне приватних осіб набуває характеру норми права, що забезпечується примусовою силою держави, і в свою чергу надає організованості, порядку і сталості економічним відносинам.

Договори можна класифікувати за різними підставами:

  1. За розподілом обов’язків між сторонами:

а) односторонні; б) двосторонні.

Односторонній – це договір, в якому одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона має лише право вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо іншої сторони (договір доручення, дарування, займу).

Двосторонній - це договір, в якому обидві сторони наділені правами і обов’язками ( договір купівлі – продажу, поставки, підряду тощо).