43. Дайте характеристику договору комісії.

За договором комісії одна сторона ( комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони ( комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ( ст. 10011 ЦК). Цей договір належить до групи договорів, що опосередковують платне надання послуг і має широку сферу застосування: при здійсненні експортно – імпортних операцій, торгівлі, у біржової торгівлі тощо.

Договір комісії має багато загального з договором доручення, але має і відмінності:

- в договорі комісії, як і в договорі доручення , виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя, але від свого імені;

- в договорі доручення повірений діє на підставі договору доручення, тому він не стає стороною в правовідношенні між довірителем і 3 особою, в договорі комісії – особа сама стає учасником правовідношень.

Консигнація – різновид договору комісії, застосовується переважно у зовнішньоекономічної діяльності. Це подвійний договір комісії – комісія більш широкого змісту – призначання одним комісіонером іншого від свого імені, але за чужої рахунок. У сучасному вигляді консигнація – це правовідношення, коли одна сторона бере на себе обов’язок за винагороду протягом певного часу продати від свого імені товари, що передані іншою стороною. Часто цієї договір передбачає, що товар, який не був реалізований у вказаний проміжок часу, переходить у власність консигнатора, але з обов’язковою оплатою. На період дії договору консигнації товар зберігається на консигнаційному складі. Після закінчення вказаного проміжку часу договір консигнації трансформується в договір купівлі-продажу.

Договір комісії є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Предметом комісійного доручення є правочин чи правочини ( наприклад, договір купівлі – продажу), предметом договору є діяльність комісіонера, тобто посередницька послуга, а не сама угода як результат діяльності комісіонера.

Закон не встановлює спеціально форму договору, тому до форми договору комісії застосовуються загальні правила про форму договору. Сторонами договору є комісіонер і комітент. Комітент – це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок вчинити певні правочини, комісіонер – це особа, яка вчиняє правочини або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи.

Строк дії договору вказується сторонами в договорі.

В цьому договорі може бути встановлена субкомісія, тобто комісіонер може укласти з 3 особою ( субкомісіонером) договір, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. Майно, що перебуває у комісіонера, залишається власністю комітента.

3.Зміст договору комісії.

Змістом договору комісії є права та обов’язки сторін .

Обов’язки комітента:

- прийняти все належне виконано;

- оглянути майно, придбано для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки;

- забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання зобов’язання ( передати товар, перерахувати кошти тощо);

- оплатити комісійну винагороду;

Обов’язки комісіонера:

- здійснення правочинів згідно з вказівками комітента;

- вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента;

- зберігати належним чином передане йому комітентом майно;

- після виконання договору, подати комітентові звіт ( форма звіту може бути письмова і усна – за домовленістю сторін), комітент повинен подати заперечення на звіт на протязі 30 днів з моменту одержання звіту, при ненаданні заперечень, звіт вважається прийнятим;

- передати йому все одержане за договором.

Комісіонер відповідає перед комітентом за дійсність укладених правочинів з третіми особами. Комісіонер може відступити від вказівок комітента без попереднього запиту про це, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумній строк відповіді на свій запит. Комісіонер – підприємець має право відступити від вказівок без попереднього запиту комітента. Але він повинен обов’язково повідомити його про допущені відступи (п.2 ст.1017ЦК). При продажу майна за ціною нижче, комісіонер повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки .

Комісіонер має право на відшкодування понесеним ним витрат і право на утримання належних йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього для комітента.

Сторони можуть відмовитися від договору. Якщо договір укладений не на визначений строк, то комітент повинен повідомити комісіонера за 30 днів і розпорядитися негайно своїм майном, яке є у комісіонера. Якщо він не розпорядиться майном, то комісіонер має право передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою ціною для комітента.

Комісіонер має право відмовитися від договору, але лише тоді, коли строк не встановлений договором і також повинен попередити про це комітента за 30 днів. Комісіонер, який відмовився від договору комісії, має вжити всіх заходів, необхідних для збереження майна комітента. У разі відмови комісіонера від договору, комітент повинен розпорядитися своїм майном протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову від договору.

Договір комісії припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи – комісіонера (ст.1027 ЦК).

44. Дайте визначення договору комерційної концесії, юридичну характеристику, назвіть сторони, форму договору, істотні умови та розкрийте їх зміст, перерахуйте обов’язки користувача та право володільця.

За договором комерційної концесії одна особа (право володілець), що має відпрацьовану на практиці систему ведення визначеної промислової (комерційної) діяльності, надає іншій особі (правоотримувачу) право на використання цієї системи (об’єкта виключного права) за визначену винагороду на визначених договором умовах.

Договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Договір містить елементи різних цивільно-правових договорів (ліцензійного - дозвіл на використання об’єкта виключних прав, договору про надання платних послуг тощо).

Предметом договору є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду, репутації.

Сторонами договору є фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємництва.

Особливості укладення договору:

1. письмова форма договору;

2. державна реєстрація договору (реєстрація договору проводиться особою, яка провела державну реєстрацію право володільця).Це спрямоване на певний захист інтересів споживача.

Істотні умови договору: предмет договору, винагорода правоволодильцу, умова про реєстрацію договору, обов’язки користувача.

Розмір оплати визначається договором, на розмір винагороди впливають таки чинники як попит, купівельна спроможність, конкуренція тощо. Платежі можуть бути разовими або періодичними. Часто застосовується на практиці відрахування відсотків від виторгу на оптову ціну товару, а також поєднання зазначених способів.

Правоволоділець зобов’язаний передати технічну та комерційну документацію, проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

3. Обов’язки сторін, комерційна субконцесія.

Обов’язки правоволодільця:

1. забезпечення державної реєстрації договору;

2. надання користувачеві постійної технічної та консультативної допомоги, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3. контроль за якістю товарів, робіт, послуг;

Обов’язки користувача:

1. використовувати торговельну марку та інші позначення право володільця визначеним у договорі способом;

2. забезпечувати відповідну якість товарів, робіт, послуг ;

3. дотримуватися інструкцій, вказівок право володільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав;

4. надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи товари (послуги, роботи) безпосередньо у право володільця;

5. інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця ;

6. не розголошувати секрети виробництва право володільця, іншу, одержану від нього, інформацію.

Особливістю цього договору є те, що правоволоділець і користувач є відповідальними перед споживачем.

Користувач може укласти договір субконцесії, норми основного договору є домінуючими. У концесійному договорі можуть бути передбачені норми щодо змісту, обов’язкових умов і реєстрації договору субконцесії. Договір субконцесії є залежним від основного договору і не може перевищувати терміну дії основного договору. Особливістю є те, що за шкоду, заподіяну правоволодільцю діями вторинних користувачів, цього контрагент-користувач за основним договором відповідає солідарно із субконцесіонерами.

Концесійним договором можуть бути обмежені права користувача із вказівкою території їх дії. Прикладом такого обмеження можуть бути: торгівля на обмеженої території, надання послуг тільки у відповідному регіоні.

Концесійним договором можуть бути передбачені особливі умови, які також є обмеженням прав сторін. Правоволоділець може взяти на себе зобов’язання не надавати аналогічний комплекс прав для використання третім особам. Користувач може взяти на себе обов’язок про відмову від конкуренції з право володільцем на тій території, де діє концесійний договір, погоджувати з право володільцем розміщення приміщень для продажу товарів тощо.