32. Дайте характеристику договору поставки та договору контрактації сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її заготівельникові ( контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до договору(ст.713 ЦК)

Договір є консенсуальним і оплатним, двостороннім. До цього договору застосовуються загальні положення про договір купівлі – продажу та положення про договір поставки, якщо інше не передбачено договором або законом.

Форма договору письмова. Сторонами договору є виробник сільськогосподарської продукції і підприємства та організації, на які покладено функції державної закупівлі продукції. Зокрема замовниками можуть виступати міністерства, установи, та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.

Предметом договору є сільськогосподарська продукція : це будь – яка продукція тваринного і рослинного походження , що підпадає під визначення 1 – 24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затв. Постановою КМ від 31.08. 98р. №1354 “ Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності” Сторони самостійно визначають порядок передачі та вивозу продукції, строки передачі, асортимент тощо. Строк є істотною умовою такого договору.

Обов’язки виробника полягають у передачі сільськогосподарської продукції заготівельнику. Особливість умов про передачу товару в договорі пов’язаний з необхідністю передати продукцію в обумовленому асортименті. Заготівельник зобов’язаний прийняти і оплатити продукцію.

Законодавець, визначаючі права та обов’язки учасників договору контрактації і їх відповідальність, ставить більш жорсткі вимоги до заготівельника, тому що виробництво сільськогосподарської продукції є більш ризиковим.

Враховуючі ризиковий характер договору, законодавець передбачив, що у разі невиконання зобов’язань за договором виробник звільняється від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини.

За нездачу сільськогосподарської продукції у строк виробник сплачує неустойку передбачену договором (ст.274ГК).

За невиконання зобов’язання щодо приймання продукції безпосередньо у виробника, за відмову від прийняття продукції контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5%вартості неприйнятої продукції (ст..274ГК)

Якщо виробник несвоєчасно підготовив продукцію до передання виробникові, він відшкодовує виробникові заподіяні збитки.

33. Дайте характеристику договору міни.

Договір міни (бартеру) – це договір, за яким кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на іншій або здійснити обмін майна на роботи (послуги) (ст. 715 ЦК).

До даного договору застосовуються загальні положення про договір купівлі – продажу. До договору міни діє спеціальне правило, яке визначає момент переходу права власності на товари, що обмінюються. За договором міни право власності переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір міни двосторонній, оплатний, консенсуальний.

Сторонами договору можуть бути фізичні і юридичні особи.

Предметом договору є дії кожної зі сторін з передачі у власність іншої сторони товару, що обмінюється. Це істотна умова договору.

Об’єктом договору є товар, що обмінюється. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Різновидом договору міни є договір бартеру. Його регулювання здійснюється ЗУ “ Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.98р. Відповідно до цього закону в договорі повинні вказуватися загальна вартість товарів, що імпортується, загальна вартість товарів (робіт), що експортуються за цим договором, з обов’язковим відображенням в іноземній валюті. Не допускається рух коштів за таким договором, що означає неможливість доплати грошовими коштами. Закон передбачає строки проведення товарообмінних операцій (Ст. 2 Закону), так товари, що імпортуються . підлягають завезенню на митну територію України в строки, зазначені в договорі, але не пізніше 90 кал. Днів з дати митного оформлення товарів. Товари, що експортуються – 60 кал. Днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. Перевищення вказаних строків допускається за наявності у суб’єктів разового індивідуального дозволу, що видається Міністерством економіки України, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За порушення вказаних строків передбачається відповідальність сторін договору (Ст. 4 Закону).