Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цк відповіді.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
640.51 Кб
Скачать
  1. Назвіть , з якого моменту починається перебіг строку позовної давності, в яких випадках перебіг строку позовної давності зупиняється і в яких випадках переривається.

Після початку перебігу позовної давності можуть виникати обставини (юридичні факти), які або перешкоджають уповноваженій особі своєчасно пред'являти позов, або іншим способом впливають на нормальний перебіг давності. Ці обставини можуть призводити до:

1) зупинення перебігу позовної давності (ст. 263 ЦК України);

2) переривання перебігу позовної давності (ст, 264 ЦК України);

3) відновлення пропущеного строку позовної давності, як загального, гак і скороченого (п. 5 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності зупиняється у разі:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) встановленого відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах, встановлених законом;

3) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших військових формуваннях, переведених на воєнний стан. До обставин, що зумовлюють зупинення перебігу позовної давності, віднесено також зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За чинним законодавством переривання позовної давності допускається лише у двох випадках (ст. 264 ЦК України):

1) при пред'явленні особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

2) перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку, Такими діями можуть бути відправлення боржником кредитору листа з проханням відстрочити стягнення боргу, часткове виконання зобов'язання тощо.

Вчинення зобов'язаною особою дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, є підставою для переривання перебігу позовної давності незалежно від складу учасників (сторін) зобов'язання. Крім того, окремо сформульоване правило щодо перебігу позовної давності у разі залишення без розгляду позову, пред'явленого у кримінальному процесі. У такому разі час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона продовжується до шести місяців.

  1. Розкрийте поняття представництва, назвіть види представництва, назвіть повноваження представника, та розкрийте їх зміст.

Представництво, це правовідношення в силу якого правочини, що вчиняються однією особою ( представником) від імені іншої особи, яку представляють у силу повноважень, що ґрунтуються на договорі, законі, акту органу юридичної особи та з інших законних підстав, безпосередньо створюють, змінюють, припиняють цивільні права й обов’язки особи, яку представляють.

Учасниками відносин є 3 особи:

  • особа, яку представляють;

  • представник;

  • третя особа, з якою в особи, яку представляють, внаслідок вчинення представником правочину виникають цивільні права й обов’язки.

Особа, яку представляють, може бути як фізична особа, якщо вона має повну дієздатність, юридична особа – якщо це визначено її статутними документами.

Представником може бути фізична дієздатна особа, юридична особа, якщо це передбачено її статутними документами.

Третьою особою може бути будь який учасник цивільних правовідносин, який має потрібну для вчинення правочину цивільну дієздатність

Види представництва.

1.Добровільне, при якому дієздатна особа, яка сама здатна вчиняти правочини, використовує для їх вчинення представника на власний розсуд. Таке представництво здійснюється на підставі договору, зокрема договору доручення, довіреності або акта органу юридичної особи ( наказ, посадова інструкція тощо).

Різновидом такого представництва є комерційне представництво .Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Воно ґрунтується на підставі договору або довіреності. Для такого представництва закон допускає одночасне представництво різних сторін правочину за їх згодою і в інших випадках, встановлених законом. Таке представництво має таки особливості:

  • воно відбувається у сфері підприємницької діяльності і комерційним представником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності;

  • можливість здійснення такого представництва поставлена законом у залежність від наявності у представника відповідних повноважень на укладення договору від усіх його сторін;

  • договори доручення в такому представництві завжди мають відплатний характер.

2.Обов’язкове представництво – воно існує незалежно від волевиявлення особи, яку представляють ( представництво опікунів, батьків тощо). Різновидом такого представництва є статутне представництво, за яким представниками виступають уповноважені організації, яким за їхніми статутами надано право представляти інтереси членів їхніх організацій ( профспілки тощо).

Якщо представник вчинив правочин без відповідних повноважень від особи, яку він представляє, то він дійсній при схваленні його цією особою. Якщо особа, яку представляють ( при відсутності повноважень у представника( не схвалює дії представника, то такий правочин не породжує для прав та обов’язків для сторони, яку представляють. Для правочинів, які не потребують письмової форми, можливе їх схвалення в усній формі ( наприклад, шляхом здійснення конклюдентних дій, які б свідчили про прийняття виконання). Для інших правочинів схвалення може бути проведено шляхом направлення листа, телеграми тощо.

  1. Назвіть способи припинення зобов’язань та дайте їх характеристику.

Окремі способи припинення зобов'язань.

1) зобов'язання припиняється виконанням, проведе­ним належним чином. 2)зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна то­що). Розмір, строки і порядок передання відступного встановлю­ються сторонами (ст. 600 ЦК України).

3)Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорід­них вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк ви­конання яких не встановлений або визначений моментом пред'яв­лення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (ст. 601 ЦК України). Зарахуванням визнається угода, за якою з двох зустрічних одно­рідних вимог з предмета зобов'язань одна — менша за сумою — по­гашається повністю, а друга — більша за сумою — припиняється у частині, рівній меншій вимозі. Якщо обидва зобов'язання за сумою рівні, то вони повністю погашаються зарахуванням.

4)зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання , яке припиняється за домовленістю сторін про заміну пер­вісного зобов'язання новим між тими самими сторонами є новацією..

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

5) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не пору­шує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

6)зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України) , тому що неможливо бути зобов'яза­ним перед самим собою. Основним випадком такого збігу є спадкоєм­ство. Наприклад, кредитор за договором позики вмирає, і його борж­ник стає спадкоємцем, набуваючи права на майно. Внаслідок цього спадкоємець фактично стає кредитором щодо самого себе. Ця обста­вина є підставою для припинення зобов'язання. Проте, якщо поряд із зазначеною особою є інші спадкоємці померлого, то в цій частині зобов'язання за договором позики припинені бути не можуть, бо в ній збіг боржника і кредитора в одній особі відсутній. Не повністю, а лише частково припиняється зобов'язання у разі збігу кредитора з одним із солідарних боржників. Зобов'язання припиняється щодо цього боржника і зберігається щодо решти боржників.

Припинення зобов'язання з цієї підстави може мати місце у пра­вовідносинах не тільки між фізичними, а й юридичними особами. Якщо дві організації перебували в договірних стосунках, а після цього були реорганізовані шляхом злиття чи приєднання однієї юридичної особи до іншої, то в цьому разі також може виникнути становище, при якому одна особа виступає як боржник і кредитор одночасно.

7) зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Неможливість виконання має бути викликана такими об­ставинами, за які боржник не відповідає. Таке зобов'язання припи­няється внаслідок випадкової неможливості його виконання і лише за відсутності вини боржника.

8) зобов'язання припиняється смертю фізичної особи або ліквіда­цією юридичної особи (ст. 608 ЦК України). За загальним правилом смерть кредитора або боржника не тягне за собою припинення зобов'язання, бо пра­ва й обов'язки померлого переходять до його спадкоємців.

Зобов'язання припи­няється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведе­но без особистої участі боржника або в інший спосіб, нерозривно по­в'язаний з особою боржника (наприклад, за авторським договором) і смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для ньо­го (наприклад, особа, яка одержувала відшкодування у зв'язку з ушкодженням здоров'я). У цих випадках смерть учасника зобов'я­зання є підставою для його припинення.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (борж­ника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нор­мативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті (ст. 609 ЦК України).