314 Мікроекономіка. Практикум годи, як суб’єкти звичайного ринку. Рішення про реалізацію того чи іншого проекту виробництва суспільних

благ приймається за двома основними моделями – прямої і представницької

демократії.

У моделі прямої демократії рішення найчастіше приймається більшістю

голосів шляхом прямого голосування у формі референдумів. Процедура при-

йняття рішень більшістю голосів, однак, не дає гарантії, що вибір буде опти-

мальним. Така модель застосовується рідко через значні витрати її реалізації.

При прийнятті рішень більшістю голосів може виникати „парадокс голо-

сування“, – коли суспільство в цілому неспроможне чітко виявити пріоритет-

ність своїх уподобань. Мажоритарне голосування з одних і тих же суспільних

проектів при зміні почерговості їх проходження може надавати інший ре-

зультат. Серед пропозицій відносно обсягів виробництва суспільного блага

обираються ті, котрі відображають позицію „середнього виборця“. Теорема

середнього виборця стверджує, що коли варіанти вибору впорядковані за їх

наближеністю до оптимального для кожного учасника, при голосуванні за

мажоритарним принципом буде вибраний варіант, якому віддає перевагу се-

редній (медіанний) учасник. У цьому випадку послідовність голосування не

впливає на його кінцевий результат.

У моделі представницької демократії рішення приймаються голосуван-

ням депутатів, які теоретично не мають власних цілей і лише виконують во-

лю своїх виборців. Реально депутати можуть переслідувати особисті або кор-

поративні цілі, лобіювати інтереси певних політичних чи економічних сил.

Застосовуються різні стратегії прийняття суспільних рішень, вигідних для

меншості.

Лобізм – це діяльність, спрямована на забезпечення прийняття політичних

рішень в інтересах групи з особливими інтересами.

Логролінг (перекачування колоди) – обмін голосами різних груп законо-

давців з особливими інтересами за умови взаємної підтримки вигідних для

кожної рішень з певних громадських проектів.

Пошук ренти – це діяльність, спрямована на досягнення чи збереження

певних економічних вигод (державних субсидій, обмеження конкуренції та

ін.) шляхом використання політичних інститутів.

Вигоду від прийняття таких рішень одержує група зацікавлених, а тягар

витрат покладається на решту суспільства. Відтак діяльність держави, покли-

кана коригувати вади ринкового розподілу ресурсів і благ, іноді може при-

зводити до втрат суспільного добробуту.

В процесі державного регулювання економічної діяльності ринкових

суб’єктів проявляються певні вади або неспроможність самої державної вла-

ди. Будь-яке суспільство по суті змушене робити компромісний вибір між

двома неспроможностями – неспроможністю ринку і неспроможністю дер-

жавної влади.

Розділ 20. Неспроможності ринку і необхідність

державного втручання в економіку

315

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Визначте єдино правильну відповідь

1.

Державне втручання у функціонування ринкової економіки обґрун-

товане у випадку:

а) прийняття урядом країни програми, спрямованої на посилення регу-

лювання економіки;

б) посилення вимог профспілок щодо підвищення доходів зайнятих;

в) існування численних сфер неспроможності ринку;

г) не є обґрунтованим за жодних умов.

Одним з проявів неспроможності ринку є:

а) виникнення дефіцитів і надлишків товарів на окремих ринках;

б) підвищення цін на монополізованих ринках;

в) підвищення середнього рівня цін на товари і послуги;

г) неминучість банкрутств збиткових підприємств.

За особливостями надання споживачам економічні блага поділяють-

ся на:

а) суспільні та приватні блага;

б) нормальні блага та антиблага;

в) нормальні і нижчі блага;

г) блага першої необхідності і предмети розкоші.

Суспільні блага відрізняються від приватних:

а) неподільністю;

б) неконкурентністю;

в) невинятковістю;

г) всі відповіді правильні.

Прикладом суспільного блага може слугувати:

а) національна оборона;

б) філармонія;

в) вища освіта;

г) курси англійської мови.

2.

3.

4.

5.

316

Мікроекономіка. Практикум

6.

До суспільних благ не можна віднести:

а) електроенергію;

в) протиповіневі захисні споруди;

б) маяки;

г) міліцію.

7.

Чисті суспільні блага відрізняються від чистих приватних благ:

а) вищими витратами виробництва;

б) меншою інтенсивністю попиту на них;

в) колективним характером споживання;

г) всі відповіді правильні.

З переліку благ колективного користування до чистих суспільних

благ можна віднести лише:

а) міські парки;

б) правоохоронну систему;

в) громадський транспорт;

г) громадські бібліотеки.

Чисті суспільні блага відрізняються тим, що:

а) їх споживання одними не обмежує обсягів споживання інших;

б) надання блага додатковому споживачу пов’язане з нульовими гранич-

ними витратами;

в) їх споживання більшим числом індивідів не знижує корисності блага

для інших;

г) всі відповіді правильні.

8.

9.

10. Виробництво суспільних благ забезпечується державою, оскільки:

а) властивості суспільних благ унеможливлюють їх гарантоване вироб-

ництво приватними фірмами;

б) вигоди від їх виробництва перевищують витрати виробництва;

в) воно супроводжується значними негативними зовнішніми ефектами;

г) на них існує високий споживчий попит, який не здатні задовольнити

приватні фірми.

11. Неможливість виключення зі споживання, характерна для суспіль-

них благ, означає, що:

а) власник блага нікому не може заборонити споживати його;

б) благо можуть споживати навіть ті, хто не заплатив за нього;

в) благо повинно продаватися за зниженими цінами;

г) споживач не має права відмовитись від його споживання.

Розділ 20. Неспроможності ринку і необхідність

державного втручання в економіку

317

12. Виробництво суспільних благ відносять до сфер неспроможності ри-

нку тому, що:

а) на ринках цих товарів ціна може відхилятися від рівноважної;

б) потреби споживачів у цих благах не набувають форми ринкового попиту;

в) виробники суспільних благ отримують субсидії від держави;

г) суспільні блага є економічними благами.

13. Виробництво суспільних благ є оптимальним за умови:

а) рівності граничних суспільних витрат виробництва блага граничним

суспільним вигодам його споживання;

б) максимізації сукупної корисності всіма споживачами блага;

в) мінімізації витрат його виробництва;

г) рівності граничних суспільних витрат виробництва блага граничним

приватним вигодам його споживання.

14. Обсяг виробництва суспільних благ є оптимальним, якщо:

а) співвідношення граничних доходностей ресурсів, що застосовуються

у виробництві суспільного блага, та граничних видатків суспільства

на них рівні для всіх ресурсів;

б) загальна гранична готовність платити за суспільне благо співпадає з

граничними витратами його виробництва;

в) гранична вигода громадян дорівнює граничним витратам суспільства

на його виробництво;

г) всі відповіді правильні.

15. Оптимальний обсяг виробництва суспільного блага графічно відпо-

відає точці перетину:

а) кривої сукупних приватних витрат і кривої ринкового попиту;

б) кривої граничних суспільних витрат і кривої суспільного попиту;

в) кривої граничних приватних витрат і кривої індивідуального попиту;

г) кривої сукупних суспільних витрат і кривої індивідуального попиту.

16. Якщо сукупна гранична готовність громадян платити за суспільне

благо перевищує граничні витрати його виробництва, то для опти-

мізації обсягу потрібно:

а) збільшити обсяг виробництва суспільного блага;

б) зменшити обсяг виробництва суспільного блага;

в) не змінювати обсягу виробництва суспільного блага;

г) знизити граничні витрати виробництва суспільного блага.