212 Мікроекономіка. Практикум частина ٧. Теорія ринків

НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

МАКСИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУ

І ЦІНОВА СТРАТЕГІЯ

МОНОПОЛІЇ

РОЗДІЛ 14

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Недосконало конкурентними вважаються ринки, на яких або покупці, або

продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову

ціну. Ця особливість змінює поведінку фірм і розподіл ресурсів.

Ступінь панування фірми на ринку характеризує концентрація продав-

ців. Коефіцієнт концентрації вимірює частку продажу продукції фірми або

декількох фірм у загальному обсязі продажу на ринку. Загальноприйнятим

показником вимірювання концентрації продавців є частка чотирьох або во-

сьми найбільших в галузі фірм.

Індекс ринкової концентрації Гіршмана – Герфіндаля обчислюється як

сума квадратів часток ринку всіх фірм ( n ), які продають на ньому свою про-

дукцію: H = p1 + p2 + p3 + ... + pn . Мінімального значення він набуває

в умовах досконалої конкуренції, максимальної величини досягає для моно-

полії: 1002 = 10.000.

Монополія – це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох

покупців, монопсонія – наявність одного покупця і багатьох продавців.

Модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких

замінників, називається чистою монополією.

Чисту монополію характеризують такі риси:

• єдиний продавець на ринку;

• виробництво специфічного однорідного продукту, який не має

близьких і досконалих замінників;

• ринкова влада, що забезпечує контроль над ціною;

• заблокований вступ в галузь.

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монопо-

лій. Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм:

• бар’єри, створені економією від масштабу;

• бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.)

• розмір ринку;

• власність на важливі види сировини;

2

2

2

2

Розділ 14. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії

213

• „нечесна конкуренція“.

Будь-які бар’єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у

довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, пере-

важно підтримуються державою.

У досягненні мети – максимізації економічного прибутку – монополія зу-

стрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва, попитом на

продукцію монополії та ціною продукції.

Основною відміною становища фірми – монополіста є можливість впли-

вати на ринкову ціну. Монополія сама призначає ціну на свою продукцію,

при цьому вона може продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, а

може для кожної групи споживачів призначати іншу. Модель поведінки мо-

нополії з єдиною ціною називається простою монополією.

Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути

встановити якнайвищу. Монополія уособлює галузь, тому стикається з кри-

вою ринкового попиту, яка є типовою спадною і жорстко визначає співвід-

ношення між ціною і обсягом так, що довільне маніпулювання цінами немо-

жливе. Зміни у попиті та його еластичності можуть призвести як до зміни ці-

ни і рівня випуску, так і до зміни лише ціни за незмінного обсягу випуску,

або до зміни лише обсягу випуску за незмінної ціни. Тому вважають, що мо-

нополія не має кривої пропонування.

Сукупні витрати монополіста формуються так само, як і витрати конку-

рентної фірми: їх динаміка у короткостроковому періоді зазнає впливу закону

спадної віддачі, а у довгостроковому – впливу ефекту масштабу.

Сукупнийвиторгмонополіїобчислюєтьсязаформулою:

TR = P(Q) ⋅ Q , функція TR нелінійна, вона зазнає впливу спадного харак-

теру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінчен-

но. Сукупний виторг на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ці-

ни зростає, на нееластичному – зменшується. Монополія завжди обирає оп-

тимальний обсяг виробництва в межах еластичного відрізку кривої попиту.

Середній виторг ( AR ) монополії завжди дорівнює ціні, а його крива

співпадає з кривою попиту D = AR .

Граничний виторг ( MR) монополії завжди менший за ціну ( AR ) , його

значення спадають значно швидше, ніж значення ціни, тому крива MR від-

даляється від кривої попиту.

Максимум сукупного виторгу досягається за нульового значення гранично-

го виторгу і відповідає точці одиничної еластичності на кривій попиту.

Оптимізація рішення монополії щодо виробництва і пропонування про-

дукції на ринку передбачає двохетапну процедуру:

◘ на першому етапі фірма-монополіст одночасно вибирає оптималь-

ний обсяг випуску і ціну продукції;