Мікроекономіка. Практикум

34. Якщо у випадку двопродуктового кошика споживач абсолютно бай-

дужий до одного з благ, то:

35. Якщо у випадку двопродуктового кошика одне з благ є антиблагом,

то:

Завдання 2. Визначте, правильні чи неправильні

наступні твердження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

Якщо гранична корисність кожної наступної одиниці блага зменшується,

то і його сукупна корисність також зменшується.

Якщо ви купуєте більше якогось товару, то гранична корисність кожної

наступної його одиниці зростає.

Криві байдужості ніколи не перетинаються.

Сукупна корисність від споживання блага зростає в міру збільшення його

споживання і досягає максимуму у точці повного насичення потреби.

Гранична корисність – це зміна сукупної корисності, спричинена зміною

споживання даного блага на одиницю.

Крива байдужості – це крива однакової корисності.

Карта байдужості – це сукупність кривих байдужості, кожна з яких пред-

ставляє інший рівень корисності.

Кожна точка на кривій байдужості визначає різну комбінацію двох благ.

Споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

Припущення щодо уподобань стосуються тільки однієї особи, колективні

уподобання, як правило, не співпадають.

Якщо товари є абсолютними замінниками, то крива байдужості має ви-

гляд L – подібної кривої.

Криві байдужості для абсолютної більшості благ є спадними і опуклими

до початку координат.

Закон спадної граничної норми заміни благ є проявом закону спадної

граничної корисності.

Форма і нахил кривої байдужості відображають уподобання споживача.

Кожна вища крива на карті байдужості відповідає вищому рівню корис-

ності.

73

Завдання 3. Розв’яжіть задачі

Задача 1.

На основі наведених даних :

Кількість тістечок, шт.

Сукупна корисність, ютилів

1)

2)

3)

0

0

1

5

2

9

3

12

4

14

5

15

6

15

7

14

визначте граничну корисність третього тістечка;

побудуйте графіки сукупної та граничної корисності;

за якого значення граничної корисності споживач отримує максимум

сукупної корисності?

Задача 2.

Студентка споживає груші та яблука. Представлені в таблиці споживчі кошики

Споживчі кошики

Кількість груш, кг

Кількість яблук, кг

1.

2.

A

5

1

B

3

2

C

2

3

D

1

5

На основі наведених даних побудуйте криву байдужості, відклавши кіль-

кість груш на вертикальній осі, а кількість яблук – на горизонтальній.

Визначте граничну норму заміни груш яблуками та її динаміку, якщо сту-

дентка послідовно змінює уподобання щодо споживчих кошиків від A до D.

Задача 3.

Сукупна корисність споживача представлена функцією: U=(A· B)1/2, де A –

обсяг споживання апельсинів, B – обсяг споживання бананів.

1. Визначте величину сукупної корисності, якщо A = 5, B = 80.

2. Визначте рівень споживання бананів, якщо A = 10, A= 15, A= 20 і т.д. Побу-

дуйте криву ізокорисності.

Завдання 4. Графоаналітичні вправи

Зобразіть криві байдужості для споживача, який споживає кожну з наступних

Вправа 1.

Мікроекономіка. Практикум

БЮДЖЕТНЕРОЗДІЛ

ОБМЕЖЕННЯ

ТА СПОЖИВЧИЙ ВИБІР

5

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Доход споживача, а також ціни товарів і послуг формують бюджетне

обмеження споживача.

Мікроекономічна модель бюджетного обмеження – „модель можли-

вого“ – визначає множину наборів товарів, доступних споживачу.

Рівняння бюджетного обмеження визначає сукупні видатки

споживача на придбання двох товарів ( X , Y ) в межах певного доходу (I ) :

І = PX ⋅ X + PY ⋅ Y .

Множину можливого вибору споживчих кошиків, доступних споживачу,

графічно відображає бюджетна лінія.

Бюджетна лінія – це лінія рівних видатків. Вона є межею між мож-

ливим і неможливим. Всі споживчі кошики, які відповідають точкам на бю-

джетній лінії або під нею, доступні для споживача, всі точки над бюджетною

лінією відповідають недоступним споживчим кошикам. Точки на бюджетній

лінії характеризують множину комбінацій двох товарів, видатки на які не пе-

ревищують в сумі доходу споживача.

Бюджетна лінія має від’ємний нахил і показує компроміс, на який пови-

нен піти споживач у виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову

одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни (кут нахилу бюджетної лінії) визначаються спів-

відношенням цін товарів ( PX / P ) або відносною ціною товару.Y

Зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або

вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність спо-

живача.

Зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що та-

75

споживача на множину товарів у межах його доходу і має вигляд:

I = PX ⋅ X + PY ⋅ Y + ... + PN ⋅ N

або

I = PX ⋅ X + E .

Графічно лінія розширеного бюджетного обмеження не відрізняється від

простої бюджетної лінії, але її побудова має відміни: на горизонтальній осі

відкладається кількість блага Х в натуральному виразі (Q X ) , а на вертика-

льній – споживчі видатки на інші блага ( E ) у грошовому виразі. Нахил лінії

розширеного бюджетного обмеження дорівнює ціні блага X – PX .

Вибір споживача полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо об-

сягу і структури оптимального споживчого набору за даних обмежень, який

дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Кардиналістський підхід до проблеми споживчого вибору і по-

шуку рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між гранич-

ними корисностями і цінами товарів.

Правило максимізації корисності: споживач максимізує кори-

сність, якщо розподіляє бюджет так, що гранична корисність на останню

грошову одиницю видатків є однаковою для кожного з видів товарів. Або:

корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного

обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх оди-

ниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:

MU X / PX = MU Y / PY = ... = MU n / Pn .

Це співвідношення є принципом рівної корисності або еквімаржина-

льним принципом у визначенні оптимуму споживача.

Загальне правило оптимізації вибору споживача: вибір є

оптимальним, якщо в межах бюджетного обмеження відношення граничних

корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін:

MU X / MU Y = PX / PY .

Ціни вимірюють граничні корисності благ виключно індивідуально для

кожного споживача, оскільки оцінка граничної корисності грошової одиниці,

так само, як і граничної корисності благ, у різних споживачів неоднакова.

Проте оптимальне співвідношення між граничними корисностями різних

благ є однаковим для всіх споживачів, оскільки однаковою для всіх є ціна

будь-якого блага на конкурентному ринку.

Прийнявши оптимальне рішення, споживач перебуває у стані рівноваги.

Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального

задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити спожи-

вання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кож-

ного блага стає однаковою. Рівновага у споживанні максимізує добробут

споживача.