Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
практикум Гронтковська-Косік.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
23.57 Mб
Скачать

214 Мікроекономіка. Практикум на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному

режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою – з тим, щоб

розробляти стратегію свого подальшого розвитку.

Для визначення оптимального обсягу виробництва монополіст викорис-

товує загальне правило вибору оптимального обсягу випуску

MR = MC . Крива попиту показує ціну, за якою оптимальний обсяг продукції

може бути проданий. Рівноважна монопольна ціна завжди перевищує гранич-

ні витрати: P > MR = MC . Точка, яка графічно визначає комбінацію ціни

та обсягу випуску, що забезпечує монополісту максимізацію прибутку, назива-

ється точкою рівноваги Курно.

Поведінку монополіста у короткостроковому періоді, як і поведінку кон-

курентної фірми, вивчають за допомогою двох моделей рівноваги: мо-

делі TRTC та моделі MRMC .

Для монополії, як і для будь-якої іншої фірми, справджуються загальні

умови прибутковості та збитковості. Монополія максимізує економічний

прибуток, якщо на оптимальному обсязі випуску ціна P > ATC .

Економічний прибуток монополіста, як і будь-якої фірми, обчислюється

*

або

EP = ( P − ATC ) ⋅ Q .

У короткостроковому періоді монополіст виробляє, доки покриває свої

змінні витрати, ATC > P > AVC , тому деякий час може працювати, міні-

мізуючи збитки. Для монополії також існують умова беззбитковості, коли

P = ATC , і умова закриття, коли P ≤ AVC . Однак ситуації збитковості і

закриття нетипові для монополії.

У довгостроковому періоді монополіст виробляє лише тоді, коли окупає

всі сукупні витрати, оптимальний масштаб виробництва визначається за пра-

вилом: MR = LMC . Рівноважна ціна монополіста і в довгостроковому пе-

ріоді перевищує середні і граничні витрати: P > LMC = min LAC , а обсяг

випуску завжди менший, ніж ефективний масштаб виробництва. Завдяки

бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді отримує

економічний прибуток. Для монополії не властивий парадокс прибутку.

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат:

за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю

завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни;

монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для опти-

мального обсягу випуску монополії завжди P > min AC ;

монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для

оптимального обсягу випуску P> MC.

Незворотні (чисті) суспільні втрати – ціна, яку суспільство платить за

неефективний розподіл ресурсів монополією, – вимірюються величиною суку-

як

EP = TR − TC

*


Розділ 14. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії

215

пних втрат надлишку споживача і надлишку виробника від скорочення обсягу

випуску і підвищення ціни, які графічно відповідають площі трикутника

Харбергера. Інша частина надлишку споживача захоплюється монополістом і

трансформується у надлишок виробника. Через наявність суспільних втрат мо-

нополія вважається неефективною ринковою структурою. Виняток становить

природна монополія.

Природна монополія – це галузь, яка має настільки значну еконо-

мію, зумовлену зростанням масштабів, що виробництво будь-якого обсягу

продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж його вироб-

ництво кількома фірмами. Природні монополії утворюються в галузях, де

ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна. Відтак існу-

вання природної монополії є економічною необхідністю і вигідне для суспі-

льства. Для зменшення негативних наслідків, породжених монопольною вла-

дою, діяльність природних монополій регулює держава.

Поведінка монопсоніста є дзеркальним відображенням поведінки

монополіста. Як єдиний покупець товару, він має справу з висхідною кривою

ринкового пропонування, яка відображає його середні видатки на покупку

товару ( S = AE ) . Висхідний характер кривої пропонування означає, що ку-

півля додаткової одиниці товару потребує підвищення ціни на весь обсяг по-

купок, тому граничні видатки монопсоніста зростають швидше, ніж середні.

Крива граничних видатків (ME ) відхиляється ліворуч вгору від кривої се-

редніх видатків. Крива попиту відображає спадну граничну вигоду монопсо-

ніста ( MB ) від купівлі кожної одиниці товару ( D = MB) .

Оптимальна кількість товару, яку купує монопсоніст, визначається за

правилом максимізації вигоди монопсоніста: MB = ME .

Графічно вона відповідає точці перетину кривої попиту з кривою граничних

видатків. Ціну товару монопсоніст знаходить за кривою пропонування. Мо-

нопсонічна ціна завжди нижча за граничні видатки і граничну вигоду товару

для покупця ( Pms < MB = ME ) .

Монопсонія також спричиняє виникнення суспільних втрат, що робить її

неефективною ринковою структурою:

за інших рівних умов монопсоніст порівняно з конкурентним покуп-

цем купує товар у меншій кількості і за нижчою ціною;

додаткова вигода монопсоніста утворюється за рахунок захоплення

частини надлишку виробника;

незворотні суспільні втрати відповідають сумі втрат надлишку

споживача та виробника.

Ринкова влада – здатність впливати на ринкову ціну – реалізується на ос-

нові цінової стратегії монополії.

Один з принципів монополістичного ціноутворення – “витрати плюс” –


216

Мікроекономіка. Практикум

передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою накидкою.

Величина накидки обчислюється на основі правила MR=MC з врахуванням

показника цінової еластичності попиту: MR = ΔTR / ΔQ = Δ ( P ⋅ Q ) / ΔQ;

MR = P + Q(ΔP / ΔQ) ;

MR = P + P (1 / E p ) ;

Приблизне

правило

D

MR = P + P(Q / P)(ΔP / ΔQ) ;

P + P(1 / E p ) = MC .

D

ціноутворення:

( P − MC ) / P = −1 / E p .

D

Ліва частина рівняння ( P − MC ) / P показує перевищення ціни над гранич-

ними витратами, виражене в процентах, яке є обернено пропорційним до ела-

стичності попиту на продукцію монополії.

Показник “відносної націнки” слугує для вимірювання монопольної влади

і називається індексом Лернера (L) :

L = ( P − MC ) / P = −1 / E p .

Значення індексу Лернера завжди перебуває в проміжку між нулем (для

досконало конкурентної фірми) і одиницею (для чистої монополії).

На основі приблизного правила ціноутворення можна знайти вираз для

монопольної ціни:

D

MC

Pm =

1

1+ D

Ep

E

P

.або Pm = MC ⋅DEP + 1

D

Монополія призначає ціну, вищу за граничні витрати на величину, обе-

рнено пропорційну еластичності попиту. За високої еластичності попиту

накидка буде незначною, ціна наближатиметься до граничних витрат, ринок

буде близьким до конкурентного, де P = MC і монопольне становище осо-

бливих переваг не дає.

Монопсонічна влада над ринком залежить, головним чином, від еласти-

чності пропонування: чим меншою є еластичність пропонування, тим біль-

шу владу над ринком має монопсоніст, і навпаки.

Основна мета цінової стратегії монополіста – захоплення якнайбільшої

частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток

– реалізується за допомогою політики цінової дискримінації.

Цінова дискримінація – це продаж одного і того самого товару різ-

ним покупцям за різними цінами. Умовами здійснення цінової дискримінації

виступають: сегментація ринку за ціновою еластичністю попиту (готов-

ністю покупців платити за товар) та неможливість перепродажу товару.

Розрізняють три основних види цінової дискримінації.


Розділ 14. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії

217

◘ Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна

(досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кож-

ного покупця резервну ціну – максимальну, яку кожен покупець погоджуєть-

ся заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни до-

зволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіс-

та, який здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг

співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві

попиту і граничного виторгу D = AR = MR . Досконала цінова дискримі-

нація пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для

обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня

конкурентного ринку, відсутні незворотні втрати, що сприяє зростанню доб-

робуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на мо-

нопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додатко-

вих надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої

вигоди.

◘ Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призна-

чення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купуєть-

ся, тим нижчою є ціна. Спонукаючи фірму до розширення виробництва, вона

може сприяти зниженню середніх витрат за зростаючого ефекту масштабу і

навіть підвищенню добробуту споживачів. Додатковий прибуток монополіс-

та проте виявляється меншим, ніж у випадку досконалої цінової дискриміна-

ції: він не в змозі захопити весь надлишок споживача.

◘ Цінова дискримінація третього ступеня запроваджується тоді, ко-

ли можна виділити кілька окремих груп покупців за їх чутливістю до зміни

ціни, тобто за ціновою еластичністю попиту. Сегментація ринку здійснюєть-

ся в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис

споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупця-

ми відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших.

Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластич-

ний. Аналіз ціноутворення в цьому випадку досить складний, наслідки дис-

кримінації неоднозначні. Єдиний очевидний висновок – дискримінація тре-

тього ступеня збільшує прибуток монополіста, в іншому разі монополія вста-

новила б єдину ціну для всіх.

Моделі цінової дискримінації другого і третього ступеня є різновидами

так званих „бар’єрних моделей“. Їх відмінність зумовлена відмінністю

бар’єрів, які розділяють покупців на групи за їх готовністю платити. Сегмен-

тація ринку за цінової дискримінації другого ступеня здійснюється шляхом

створення штучних бар’єрів, які перешкоджають переміщенню покупців між

сегментами, фірмою-продавцем. У випадку цінової дискримінації третього

ступеня ці бар’єри відносно фірми-продавця виступають як об’єктивні, утво-

рювані специфікою соціального стану чи психології поведінки покупців.


218

Мікроекономіка. Практикум

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Визначте єдино правильну відповідь

1.

Чиста монополія має місце, коли на галузевому ринку:

а) діє одна фірма, яка застосовує найбільш ефективну технологію;

б) існує один продавець продукту, який не має замінників;

в) діє одна фірма, пропонування якої є абсолютно нееластичним;

г) існує один продавець, який призначає виключно високу ціну.

Джерелом монопольної влади може виступати:

а) зростаючий ефект масштабу;б) розмір ринку;

в) наявність патентів і ліцензій;г) всі відповіді правильні.

До утворення монополій не призводить:

а) наявність у фірми економії на масштабі;

б) наявність у фірми патентів, ліцензій, авторських прав;

в) виробництво та збут товару, який має багато близьких субститутів;

г) контроль над стратегічними ресурсами, необхідними для виробництва.

Умови досконалої конкуренції не виконуються, якщо:

а) крива попиту на продукцію фірми є спадною;

б) крива сукупного виторгу є лінійною висхідною;

в) криві середніх і граничних витрат мають U-подібну форму;

г) середній виторг фірми дорівнює граничному виторгу за всіх рівнів випуску.

Якщо за будь-якого обсягу випуску середній виторг фірми переви-

щує її граничний виторг, то:

а) фірма є недосконалим конкурентом;

б) граничний виторг дорівнює ціні продукції;

в) граничний виторг менший за ціну;

г) правильні відповіді а) і в).

У моделі чистої монополії:

а) крива попиту на продукцію фірми співпадає з кривою граничного виторгу;

б) граничний виторг дорівнює ціні за всіх обсягів випуску;

в) крива сукупного виторгу є нелінійною, опуклою вгору;

г) крива попиту на продукцію фірми є горизонтальною прямою.

2.

3.

4.

5.

6.

Розділ 14. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії

219

7.

За умов монополії для кожного обсягу випуску крім першої одиниці:

а) граничний виторг дорівнює ціні;

б) граничний виторг менший за ціну;

в) граничний виторг більший за ціну;

г) граничні витрати дорівнюють ціні.

Якщо граничний виторг монополії дорівнює нулю, то:

а) економічний прибуток фірми є максимальним;

б) сукупний виторг фірми є максимальним;

в) цінова еластичність попиту на продукцію фірми дорівнює 1;

г) правильні відповіді б) і в).

Оптимальним обсягом випуску для фірми-монополіста є обсяг, за

якого:

а) ціна дорівнює мінімуму середніх сукупних витрат;

б) граничний виторг дорівнює середнім сукупним витратам;

в) граничний виторг дорівнює граничним витратам;

г) граничний виторг дорівнює середнім змінним витратам.

8.

9.

10. Якщо монополія обирає комбінацію обсягу випуску і ціни, яка від-

повідає нееластичному відрізку кривої попиту, то:

а) фірма може збільшити сукупний виторг, знизивши ціну;

б) фірма не максимізує економічний прибуток;

в) граничний виторг монополіста має додатне значення;

г) граничний виторг монополіста вищий за ціну.

11. Монополіст ніколи не вироблятиме обсяг продукції, для якого

E

рD < 1, оскільки у цьому випадку:

а) Р > МС;б) МR > 0;

в) МС > МR;г) Р < АТС.

12. Монополіст, який прагне максимізувати прибуток, буде знижувати

ціну на свою продукцію, доки:

а) граничний виторг перевищує граничні витрати;

б) знижуються граничні витрати;

в) знижуються середні сукупні витрати;

г) знижується попит на його продукцію.