112 Мікроекономіка. Практикум на використовувані вхідні ресурси. Рідкісність ресурсів означає неможливість виробництва іншого товару,

коли ресурси розподілені на користь виробництва даного товару. Тому всі

витрати, пов’язані із залученням обмежених ресурсів, розглядаються як

альтернативні. Альтернативні витрати у грошовій формі називаються

економічними витратами.

Ресурс спрямовується у те виробництво, де він використовується найефе-

ктивніше і приносить власнику найбільший доход. Тому економічні витра-

ти будь-якого ресурсу, вибраного для виробництва даного товару, будуть

дорівнювати вартості (цінності) ресурсу за найкращого з усіх можливих варі-

антів його використання.

Економічні витрати – це ті суми грошей, які фірма зобов’язана

виплатити кожному постачальнику ресурсів, щоб забезпечити їм такий рівень

доходів, який дозволив би утримати ресурси в межах даного виду діяльності,

відволікти їх від використання в альтернативних виробництвах.

Економічні витрати включають в себе зовнішні та внутрішні витрати,

або явні та неявні.

Зовнішні (явні, бухгалтерські) витрати – це грошові плате-

жі фірми стороннім постачальникам ресурсів. До них відносять витрати на

сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, заробітну плату, оренд-

ну плату, амортизаційні відрахування на власне устаткування та ін.

Внутрішні (неявні) витрати – це витрати на власні ресурси під-

приємця. Вони дорівнюють грошовим платежам, які міг би одержати влас-

ник, якби використовував власний ресурс іншим, найкращим зі способів його

застосування.

Нормальний прибуток – це мінімальний доход, який дозволяє

утримати ресурси власника в межах даного виду діяльності. Він представляє

собою неявні витрати виробництва, які зараховують до сукупних витрат.

Безповоротні витрати – це витрати на рекламу, вивіски, печатки, спе-

цифічне устаткування, яке неможливо використовувати в інших сферах, не

можна продати; їх альтернативна вартість рівна нулю; у своїй перспективній

стратегії фірма не враховує цих витрат.

Бухгалтерський облік відносить до витрат виробництва лише зовнішні

витрати і не визнає неявних витрат. Оскільки грошові потоки на покриття не-

явних витрат відсутні, бухгалтери зараховують весь надлишок сукупного ви-

торгу над явними витратами до прибутку.

Бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукуп-

ним виторгом і явними витратами:

BP = TR − BC .

Економічний прибуток обчислюється як різниця між сукупним ви-

торгом та явними і неявними витратами:

Розділ 7. Фірма як мікроекономічний суб’єкт. Мета виробництва

113

Оскільки неявні витрати являють собою нормальний прибуток, то:

EP = TR − TC .

EP = TR − ( BC + NP ).

Бухгалтерський, економічний та нормальний прибутки співвідносяться як:

Бухгалтерські витрати менші за економічні на величину неявних ви-

трат. Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на ве-

личину неявних витрат, тобто нормального прибутку.

Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний

виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні. У моделях

фірми метою її діяльності вважають максимізацію економічного прибутку.

BP = NP + EP.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Визначте єдино правильну відповідь

1.

Мікроекономіка розглядає процес виробництва як:

а) процес створення благ, які відповідають потребам споживачів;

б) процес перетворення потоку вхідних ресурсів у вихідний потік товарів

і послуг;

в) процес створення вартості;

г) процес створення нової вартості.

Взаємозв’язок між всіма можливими поєднаннями факторів вироб-

ництва та обсягом випуску продукції формалізується за допомогою:

а) кривої виробничих можливостей;

б) кривої пропонування;

в) кривої сукупних витрат;

г) виробничої функції.

Виробнича функція показує:

а) витрати, які забезпечують той чи інший обсяг випуску;

б) найбільш вигідний для фірми обсяг випуску за даних цін ресурсів;

в) максимальну кількість продукту, яку можна одержати, використовую-

чи різні сполучення заданих вхідних ресурсів;

г) мінімальну кількість продукції, яку можна одержати, використовуючи

певну кількість ресурсів.

2.

3.

114

Мікроекономіка. Практикум

4.

Виробнича функція відображає:

а) функціональну залежність між технологією виробництва та обсягом випуску;

б) множину технологічно ефективних способів виробництва;

в) величину максимального випуску для кожної специфічної комбінації

вхідних ресурсів;

г) всі відповіді правильні.

У короткостроковому періоді:

а) всі ресурси фіксовані;

б) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;

в) всі ресурси є змінними;

г) кількість всіх ресурсів неможливо змінити.

У короткостроковому періоді:

а) виробничі потужності залишаються незмінними;

б) виробники можуть збільшити обсяг випуску тільки за рахунок більш

інтенсивного використання наявних виробничих потужностей;

в) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;

г) всі відповіді правильні.

У довгостроковому періоді:

а) всі ресурси фіксовані;

б) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;

в) всі ресурси є змінними;

г) кількість всіх ресурсів неможливо змінити.

Довгостроковий період функціонування фірми - це:

а) найтриваліший цикл роботи підприємства;

б) максимально можливий період функціонування фірми у даній галузі;

в) час, необхідний для зміни всіх залучених ресурсів;

г) час, протягом якого фірма може отримувати економічний прибуток.

Довгостроковий період з точки зору галузі – це:

а) час, достатній для того, щоб діючі фірми могли залишити галузь, а но-

ві – увійти в галузь;

б) час, за який фірми можуть максимізувати економічний прибуток;

в) час, протягом якого фірми можуть одержувати лише нормальний прибуток;

г) час, протягом якого число фірм в галузі не змінюється.

5.

6.

7.

8.

9.

Розділ 7. Фірма як мікроекономічний суб’єкт. Мета виробництва

115

10. Технологічно ефективний спосіб виробництва – це спосіб виробниц-

тва, який передбачає застосування:

а) новітніх досягнень науки і техніки;

б) ресурсозберігаючих технологій;

в) найкращого сполучення виробничих ресурсів для виробництва зада-

ного обсягу випуску;

г) найкращого способу зниження виробничих витрат заданого обсягу

випуску.

11. Технологічно ефективним є спосіб виробництва, який:

а) максимізує прибуток фірми;

б) максимізує обсяг випуску за використання точно визначеного обсягу

ресурсів;

в) мінімізує витрати виробництва і одночасно максимізує прибуток фірми;

г) мінімізує збитки фірми.

12. Технологічно ефективним вважається спосіб виробництва, який:

а) дозволяє мінімізувати альтернативну вартість всіх витрат виробництва;

б) дозволяє максимізувати економічний прибуток фірми;

в) виключає можливість існування іншого способу виробництва, за якого

можна зменшити використання хоча б одного виду ресурсів без збі-

льшення використання іншого;

г) виключає можливість взаємозаміни ресурсів для виробництва задано-

го обсягу випуску.

13. Економічно ефективним є спосіб виробництва, який:

а) мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат в процесі виробни-

цтва заданого обсягу продукції;

б) дозволяє максимізувати економічний прибуток;

в) приваблює нові фірми до входження в галузь;

г) дозволяє досягти найвищої продуктивності праці.

14. Економічні витрати – це:

а) сукупні видатки підприємця, пов’язані з виробництвом продукції;

б) фактична сума оплачених ресурсів;

в) витрати, що дорівнюють сумі доходів, яку повинні одержати всі влас-

ники ресурсів при найбільш вигідному з можливих способів їх вико-

ристання;

г) альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам

фірм.