8 Мікроекономіка. Практикум Передмова до першого видання у сучасному мінливому житті фахівець з економіки, який прагне успіху у

своїй діяльності, повинен постійно вчитися, поглиблювати свої знання. Зага-

льновідомо, що справжні, стійкі знання є результатом самостійної роботи.

Пропонований навчальний посібник „Мікроекономіка. Практикум“ як раз і

допоможе набути досвіду самостійного здобуття знань.

Цей практикум супроводжує створений авторами навчальний посібник з

„Мікроекономіки“. Він дозволяє поєднати самостійну роботу студента з ро-

ботою на лекціях та семінарських заняттях, тобто задовольняє вимогам ком-

плексного засвоєння курсу та оволодіння навиками прийняття оптимальних

рішень в конкретних ситуаціях. Практикум дає змогу синтезувати теоретичні

знання з практичними навичками, отже, сприяє поглибленому вивченню ма-

теріалу курсу в цілому.

Кожен розділ посібника складається з інформативної частини та контро-

льних завдань. Інформативна частина представляє собою скорочений виклад

матеріалу навчального посібника „Мікроекономіка“, сконцентрований у ба-

зових категоріях та поняттях. Базовий рівень дозволяє чітко представити ло-

гічну структуру всього курсу. Його можна вважати „путівником“ по задачах і

тестах, „універсальною шпаргалкою“ для підготовки студентів до іспиту.

Контрольні завдання для закріплення пройденого матеріалу складаються з

тестів, задач та графоаналітичних вправ. Виконання контрольних завдань до-

поможе підвищити ступінь опанування матеріалу розділу. Правильність са-

мостійного виконання контрольних завдань ви можете перевірити за відпові-

дями та розв’язками, наведеними в кінці посібника.

Контрольні завдання відрізняються за рівнем складності. До них включені

типові вправи, а також завдання підвищеної складності (позначені зірочка-

ми). Автори включили до посібника розроблені ними у 50 варіантах розраху-

нково-графічні роботи „Моделювання поведінки споживача“ та „Моделю-

вання поведінки фірми“, які застосовуються як завдання для самостійної ро-

боти студентів денної форми навчання та як завдання для контрольних робіт

студентів заочної форми навчання. До практикуму також увійшли завдання,

що розроблялися нами для різних, в тому числі і заключного, етапів Всеукра-

їнських учнівських олімпіад з економіки.

Матеріали посібника були апробовані авторами під час викладання курсу

мікроекономіки в Національному університеті водного господарства та при-

родокористування, тренінгів зі студентами та учнями Рівненського міського

економіко-правового ліцею з підготовки до участі у Всеукраїнських олімпіа-

дах з економіки, в яких наші студенти та учні ліцею традиційно показували

високі результати, займали призові місця. Окремі матеріали посібника були

апробовані на семінарах “Training of Trainers” National Council on Economic

Education (США) 2002-2003 рр.

Мікроекономіка. Практикум

9

Ми висловлюємо подяку рецензентам – доктору економічних наук, про-

фесору кафедри економічної теорії Київського національного університету

ім. Т.Шевченка З.С. Варналію; професору, завідувачу кафедри економічної

теорії Львівського національного університету ім. І.Франка З.Г. Ватаманю-

ку та доктору економічних наук, професору Національного університету во-

дного господарства та природокористування В.Я. Гуменюку за зауваження,

поради та підтримку. Ми також висловлюємо щиру вдячність директору

Рівненського економіко-правового ліцею С.П. Алексєєвич та викладачу еко-

номіки Б.Я. Харіву за участь у створенні та апробації цього посібника, О.В.

Кухару за розробку дизайну посібника, Б. Басалкевичу та О. Комаревичу за

виконання графічних ілюстрацій до нього.

Автори сподіваються, що даний посібник допоможе студентам оволодіти

основами мікроекономічного аналізу.

Запрошуємо в раціональний світ „економічної людини“! Бажаємо успіхів!

2004 р.

Передмова до другого видання

У другому виданні автори, змінивши логічну структуру навчального посіб-

ника „Мікроекономіка“, внесли відповідні зміни і у даний практикум. У до-

слідженні поведінки конкурентної фірми чітко виділені два блоки аналізу –

короткостроковий і довгостроковий періоди, починаючи від виробничої фун-

кції і формування витрат виробництва і закінчуючи виходом фірми на ринок

та прийняттям рішення про оптимізацію обсягів випуску продукції. Блок

ефективності досконало конкурентної ринкової системи тепер логічно завер-

шує аналіз ринку досконалої конкуренції як ідеальної структури. Це дозволяє

надалі більш чітко проаналізувати поступове нарощування дефектів в реаль-

них ринкових структурах в процесі їх еволюції від конкуренції до монополії.

Розділ, присвячений поведінці олігополії, розміщено після монополії, оскіль-

ки олігополія характеризує поведінку великого бізнесу, який займає панівне

положення в сучасній змішаній економічній системі, а монополістична кон-

куренція відноситься до характеристики поведінки дрібних фірм.

Нова побудова посібників дозволила краще з методичної точки зору узго-

дити виклад теоретичного матеріалу з самостійною індивідуальною роботою

студентів – розрахунково-графічними роботами „Моделювання поведінки

конкурентної фірми“ та „Моделювання поведінки монополії“, проводити по-

точний контроль знань студентів за цілісними модулями. Завдання практи-

куму увійшли до завдань поточних і підсумкових модульних робіт у

КМСОНП.

Крім того, у новому виданні усунуто деякі редакційні огріхи, а також вра-

ховані зауваження рецензентів та користувачів посібника.

2007 р.

10

Мікроекономіка. Практикум

ВСТУП ДО МІКРОЕКОНОМІКИ

ПРЕДМЕТ І МЕТОД

МІКРОЕКОНОМІКИ

РОЗДІЛ 1

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Мікроекономіка є однією зі складових сучасної економічної теорії –

фундаментальної науки про господарство, яка досліджує поведінку людей і до-

помагає пояснити, чому і як вони приймають ті чи інші економічні рішення.

Предметом мікроекономіки є поведінка індивідуальних госпо-

дарських суб’єктів в різних ринкових структурах.

Центральними суб’єктами мікроекономічних досліджень є споживач

і фірма.

Об’єктом вивчення мікроекономіки є процес розробки, прийняття і ре-

алізації рішень відносно вибору і використання ресурсів з метою одержання

якомога більшої вигоди.

Фундаментальні припущення мікроекономічного аналізу:

принцип рідкісності або обмеженості ресурсів;

закон спадної віддачі;

принцип раціональності поведінки мікроекономічних суб’єктів.

Ресурси економіки в цілому, ресурси виробництва і споживання об-

межені, тоді як потреби суспільства і окремих суб’єктів безмежні.

Обмежені ресурси, які мають цінність, купуються і продаються, назива-

ються економічними ресурсами.

Проблема вибору – це проблема, яка постає перед економічними

суб’єктами внаслідок обмеженості ресурсів.

Вибір – це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за

умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який

економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.

Альтернативна вартість – це суб’єктивна оцінка індивідом тих

благ, якими він змушений пожертвувати, щоб одержати бажане благо; це

цінність втрачених можливостей, вимірювана кількістю одного блага, від

якої потрібно відмовитись, заради одержання додаткової одиниці іншого.

Межа виробничих можливостей або крива трансформа-

ції виробничих можливостей – це модель, яка ілюструє ситуацію

обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки альтер-

нативної вартості рішень. Вона сполучає точки максимально можливого

виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених

Розділ 1. Предмет і метод мікроекономіки

11

ресурсів. Кутовий коефіцієнт кривої виробничих можливостей показує альте-

рнативну вартість виробництва двох благ (ΔY / ΔX ) . У ситуації обмеженос-

ті ресурсів збільшення виробництва одного блага можливе лише за рахунок

скорочення виробництва іншого. Всі точки на межі виробничих можливостей

є точками ефективного розподілу ресурсів.

Ефективність – це одержання найкращого результату від викорис-

тання наявних ресурсів.

Всі точки над межею виробничих можливостей є недосяжними за даного

обсягу ресурсів і даної технології. Всі точки під нею відповідають неповному

використанню ресурсів, є точками неефективних розподілів ресурсів.

Розширення виробничих можливостей потребує або збільшення обсягів

ресурсів у суспільстві, або підвищення ефективності їх використання за ра-

хунок технологічних інновацій. Тоді межа виробничих можливостей зміщу-

ється праворуч – відбувається економічне зростання.

Межа виробничих можливостей є опуклою спадною зі зростаючим в міру

просування зверху донизу кутом нахилу, що є наслідком дії закону зростан-

ня альтернативних витрат. Водночас закон зростаючих альтернативних

витрат є відображенням закону спадної віддачі.

Закон спадної віддачі полягає у тому, що за певних умов, з наро-

щуванням використання деякого ресурсу за незмінних обсягів інших, кожна

додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю ча-

су. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва,

вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами

виробництва.

Раціональність поведінки означає, що основною метою діяльнос-

ті економічного суб’єкта є одержання безпосередньої матеріальної вигоди.

Прагнучи максимізації власного добробуту, мікроекономічні суб’єкти при-

ймають рішення на основі критерію „витрати – вигоди“ і реалізують

їх, якщо вигоди перевищують витрати.

Всі суб’єкти діють у ринковому середовищі. Ринок виступає як важли-

вий суспільний інститут, який регулює діяльність суб’єктів. Його визначають

як місце зустрічі покупця і продавця; як групу економічних суб’єктів, які вза-

ємодіють між собою для обміну товарами чи послугами.

Ринкові ціни є специфічними сигналами, які координують поведінку еко-

номічних суб’єктів. Ціни є головним засобом передачі інформації в ринковій

економіці. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи ви-

робництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і

пропонування на ринку.

Окремі суб’єкти виступають на ринку як відкриті мікросистеми, не-

залежні у прийнятті рішень та їх виконанні. Для ринкової діяльності еконо-

мічних суб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існу-

12

Мікроекономіка. Практикум

ють рівні можливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвитку конку-

ренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасни-

ків ринку.

Розрізняють кілька основних ринкових моделей або структур з характе-

рними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. У найбільш загальному

вигляді виділяють дві групи ринків: досконалої та недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку

концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними

ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-

яких інституцій – державних чи недержавних.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових

структур – чисту монополію (монопсонію), олігополію (олігопсонію), мо-

нополістичну конкуренцію. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у

своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Основні характеристики ринкових структур – від найбільш до найменш

конкурентного ринку – подані нижче.

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси: велике

число продавців і покупців; однорідна продукція; незалежність дій продавців

і покупців; об’єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу учас-

ників обміну на ринкову ціну; поінформованість покупців і продавців; віль-

ний вступ в галузь і вихід з неї.

Монополістична конкуренція характеризується відносно великим

числом фірм на ринку; диференційованою продукцією; деяким, проте обме-

женим контролем над ціною; неціновою конкуренцією; відносно вільним

вступом в галузь і виходом з неї.

Олігополію відрізняють: нечисленність фірм в галузі; однорідна

або диференційована продукція; всезагальна взаємозалежність фірм; значний

контроль над ціною; значні перешкоди входження в галузь.

Чисту монополію відрізняють: наявність єдиного продавця на ри-

нку; виробництво специфічного продукту, який не має близьких і досконалих

замінників; ринкова влада, що забезпечує контроль над ціною; заблокований

вступ в галузь.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними

ринковими структурами. У сучасній практиці господарювання країн світу

лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні випадки, а найбільш по-

ширеними є моделі олігополії та монополістичної конкуренції, які відносять

до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних

ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.

Для мікроекономіки характерний функціональний, переважно кількіс-

ний аналіз та суб’єктивний підхід до вивчення економічних процесів.

У мікроекономічних дослідженнях застосовуються як загальні, так і спе-

цифічні методи досліджень.

Розділ 1. Предмет і метод мікроекономіки

13

До загальних методів відносяться спостереження, відбір фактів, ста-

тистичний та економічний аналіз. Доволі хаотична фактична інформація

впорядковується за допомогою статистичного аналізу, який дозволяє ви-

явити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу.

Економічний аналіз починається з абстрагування, формування ідеального

образу, який не співпадає з реальним явищем, але дозволяє відстежити влас-

тивості та взаємозв’язки, характерні для даного процесу, вивести певні логіч-

ні передбачення щодо поведінки споживачів чи фірм.

Аналіз також вимагає деяких припущень, найпоширенішим з яких є при-

пущення „за інших рівних умов“, яке забезпечує „чистоту“ аналізу, дозволяє

більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів. При цьому

слід враховувати правило: „що є вірним для частини, не завжди справджуєть-

ся для цілого“. Не можна застосовувати висновки, одержані для окремого

суб’єкта, до всіх суб’єктів, оскільки це може призвести до „помилки компо-

зиції“. В аналізі важливо також уникнути логічної помилки „post hoc“ – по-

милки причини і наслідку типу „після цього, отже, внаслідок цього“.

До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і

мікроекономічне моделювання.

Граничний аналіз – це аналіз прирістних величин, в якому всі фак-

тори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються

наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора.

Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мі-

кросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури

Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ,

процесів, об’єктів. Будь-яка мікроекономічна модель включає три основних

елементи: мету, обмеження, вибір рішення. Основним завданням моделі є

визначення точки рівноваги мікросистеми. Точка рівноваги відіграє особливу

роль в мікроекономіці. У стані рівноваги суб’єкт цілком реалізує всі свої мо-

жливості, як правило, досягає оптимального стану і не має жодних причин

або стимулів змінювати його за незмінності інших умов.

Мікроекономіка виконує теоретичну та практичну функції.

Позитивний аналіз реалізує теоретичну функцію; дає відповідь на

запитання „що є“, вивчає реальний стан речей в економіці, з’ясовує

об’єктивні взаємозв’язки між економічними явищами, формує наукові уяв-

лення про принципи поведінки мікроекономічних суб’єктів.

Нормативний аналіз реалізує практичну функцію; відповідає на

запитання „що повинно бути“, представляє оцінкові судження про стан

об’єкта чи суб’єкта економіки згідно з певними економічними критеріями,

які залежать від поглядів вченого, його прихильності до тих чи інших теоре-

тичних концепцій. Результати позитивного аналізу дозволяють визначити

шляхи досягнення нормативних цілей.

14

Мікроекономіка. Практикум

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Визначте єдино правильну відповідь

1.

Предметом мікроекономіки є:

а) поведінка економіки в цілому;

б) поведінка індивідуальних господарських суб’єктів у різних ринкових

структурах;

в) поведінка споживачів на ринках товарів і послуг;

г) поведінка фірм на ринках товарів і ресурсів.

Мікроекономіка досліджує:

а) поведінку окремих економічних суб’єктів, котрі приймають рішення в

умовах обмеженості ресурсів;

б) поведінку виробників, котрі приймають рішення щодо виробництва в

умовах обмеженості ресурсів;

в) поведінку споживачів, котрі приймають рішення щодо покупок в умо-

вах обмеженості доходу;

г) прийняття державою рішень щодо виробництва благ в умовах обмеже-

ності ресурсів.

Мікроекономіка:

а) оперує поняттями сукупного рівня виробництва, зайнятості та доходу;

б) досліджує поведінку споживачів і фірм у різних ринкових структурах;

в) вивчає поведінку окремих секторів економіки;

г) вивчає поведінку індивідуальних економічних суб’єктів у відкритій

економіці.

Мікроекономіка вивчає, як ринковий механізм визначає:

а) ціни товарів;б) ціни послуг;

в) ціни економічних ресурсів;г) будь-які ціни.

До мікроекономічних відноситься проблема взаємозв’язку:

а) інфляції та безробіття;б) ціни та обсягу попиту на товар;

в) доходу та заощаджень;г) процентної ставки та попиту на гроші.

Яка з наступних проблем є мікроекономічною?

а) вплив грошового пропонування на інфляцію;

б) вплив урядових видатків на рівень зайнятості;

в) вплив дефіциту товарів на заощадження;

г) вплив зміни ціни нафти на виробництво автомобілів.

2.

3.

4.

5.

6.

Розділ 1. Предмет і метод мікроекономіки

15

7.

До проблем, які вивчаються мікроекономікою, не відноситься:

а) ефективне використання ресурсів;

б) необмежені виробничі ресурси;

в) максимальне задоволення потреб;

г) рідкісність благ.

Основними суб’єктами мікроекономічного аналізу є:

а) підприємства та банки;б) наймані робітники та підприємці;

в) споживач і фірма;г) ринки товарів і ресурсів.

Економічними вважаються ресурси, які:

а) є обмеженими;б) мають цінність;

в) купуються і продаються;г) всі відповіді правильні.

8.

9.

10. Основна економічна суперечність, що вивчається мікроекономікою,

зумовлена:

а) посиленням втручання держави в економіку та процесом глобалізації;

б) погіршенням екологічної ситуації та існуванням монополій;

в) наявністю практично у всіх країнах світу безробіття та інфляції;

г) безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів для їх задоволення.

11. Проблема вибору, з якою постійно стикаються економічні суб’єкти,

зумовлена тим, що:

а) всі люди прагнуть якнайкраще задовольнити свої потреби;

б) всі люди мають різні смаки та уподобання;

в) потреби людей безмежні, а ресурси обмежені;

г) всі люди прагнуть вищого рівня добробуту.

12. Компромісний характер вибору в економіці зумовлений тим, що по-

треби необмежені, а ресурси:

а) ефективні;б) економічні;в) рідкісні;г) необмежені.

13. Яка з наведених характеристик найтісніше пов’язана з поняттям

„економічні ресурси”?

а) безкоштовні;б) рідкісні;в) різноманітні; г) необмежені.

14. Для економічних ресурсів не характерна:

а) обмеженість; б) різноманітність; в) безмежність; г) корисність.