7.2. Стратегічна політика структури капіталу підприємства

Стратегічна політика структури капіталу – це його оптимізація.

Оптимізація структури капіталу являє собою таке співвідношення у використанні власного і позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективне співвідношення між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.

Оптимізація структури капіталу передбачає такі напрями дослідження:

• аналіз капіталу підприємства;

• оцінка основних чинників, що визначають формування структури капіталу;

• оптимізація структури капіталу за критерієм максималізації рівня дохідності, мінімізації його вартості.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з’ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути спрогнозовані:

• середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;

• мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який використовується підприємством;

• коефіцієнт дохідності власного капіталу підприємства;

• співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

• мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.

Що стосується ефективного співвідношення власного і залученого капіталу, то єдиного рецепта не існує. Проте, існує ряд об’єктивних і суб’єктивних факторів, використання яких дає можливість цілеспрямовано формувати структуру капіталу, це:

• галузеві особливості діяльності підприємства, які визначають структуру

активів та їх ліквідність;

• рівень ділової активності підприємства (при зменшенні періоду тривалості операційного циклу більше можливостей для використання залученого капіталу);

• кон’юнктура товарного і фінансового ринків (чим вона стабільніша, тим використання позикового капіталу є безпечнішим);

• високий рівень дохідності діяльності підприємства (дає можливість за рахунок капіталізації одержаного прибутку скоротити використання позикового капіталу).

З урахуванням цих факторів політика структури капіталу зводиться до визначення оптимальної для підприємства пропорції між використанням власного і позикового капіталу.

Таким чином, при розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета – прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомогатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

7.3. Аналіз і прогноз структури капіталу відповідно до стратегії розвитку підприємства

В економічній літературі існують різні методичні підходи щодо проведення оптимізаційних процедур структури капіталу. Найпоширенішими з

них є ті, що визначаються на основі:

• управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

• мінімальної вартості залученого капіталу;

• формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ри-

зику та термінів залучення капіталу.

Розглянемо суть та можливості використання кожного методичного прийому.

Вплив ефекту фінансового левериджу на кінцеві результати діяльності

підприємства проаналізуємо за даними таблиці 7.1.

Таблиця 7.1