З містовий модуль 3. Стратегічний аналіз виробничої діяльності і фінансових показників підприємства

Тема 6. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства

1. Поняття прогнозування в діяльності підприємства.

2. Прогнозування обсягу виробництва.

3. Витрати виробництва та їх оптимізація.

6.4. Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію оптимізації фінансового рузультата.

Понятійний апарат Прогноз, методи прогнозування, стратегічні прогнози, пошуковий прогноз, нормативний прогноз, граничні витрати, додаткові витрати.

Перелік рекомендованої літератури: 1; 4; 6; 7; 8; 11; 15; 19; 26; 28; 36; 46.

6.1. Поняття прогнозування в діяльності підприємства

Прогнозування – це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Роль прогнозування зростає в умовах ринкової економіки. Це зумовлено двома важливими обставинами:

1. ринкове господарювання характеризується постійними коливаннями конюнктури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг;

2. при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обгрунтування проектів довгострокових програм і планів.

Саме тому стратегічне прогнозування – необхідний елемент формування

ринкової стратегії на будь-якому рівні господарювання.

Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довгострокових та

середньострокових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його

структурних підрозділів.

Завданнями прогнозування є:

• виявлення імовірних шляхів та результатів найближчого або більш віддаленого розвитку соціально-економічних явищ на базі реальних процесів дійсності;

• розробка оптимальних тенденцій розвитку із врахуванням складеного прогнозу та оцінка прийнятого рішення з позицій його наслідків у періоді, що прогнозується.

Економічні прогнози можуть поділятися за:

• масштабом прогнозування (глобальні, макроекономічні, міжгалузеві та міжрегіональні, регіональні, розвитку окремих комплексів економіки, галузеві, мікроекономічні;

• терміном і характером розв’язувальних проблем (оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові та стратегічні;

• функціональною ознакою (пошукові, нормативні);

• глобальні – розглядають найбільш загальні тенденції та закономірності у світовому масштабі.

Макроекономічні – аналізують найбільш загальні тенденції явищ та процесів в масштабі економіки країни і в цілому.

Міжгалузеві та міжрегіональні – передбачають розвиток господарства країни в розрізі галузей матеріального виробництва та промисловості.

Регіональні – передбачають розвиток окремих регіонів.

Розвитку окремих комплексів економіки – визначають закономірності розвитку сукупності галузей, що об’єднані єдиною метою функціонування, технічною послідовністю обробки вихідної сировини тощо.

Галузеві – передбачають розвиток галузей.

Мікроекономічні – передбачають розвиток окремих підприємств, виробництва окремих продуктів.

Оперативні прогнози –призначені для виявлення можливостей вирішення

конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

Стратегічні прогнози – мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостро-ковій та довгостроковій перспективі.

Пошуковий прогноз базується на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на теперішньому етапі, й не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції.

Нормативний прогноз – призначений для зазначення можливих шляхів та строків досягнення заданого, бажаного кінцевого стану об’єкту, що прогнозується.

Прогнозуванням на підприємстві займаються працівники, які пройшли спеціальну підготовку. Для прогнозування створюються робочі групи, які в своїй роботі використовують різні методи. Кожне підприємство використовує ті методи прогнозування, що є найбільш прийнятними для його діяльності, для тієї чи іншої ситуації. Тому, використання моделей та методів прогнозування стає першочерговим завданням у прийнятті рішень відносно введення в дію будь-якого проекту.

До основних загальних методів прогнозування можна віднести такі:

• методи експертних оцінок;

• методи екстраполяції трендів;

• методи регресивного аналізу;

• інші методи економіко-математичного моделювання.

Експертні методи прийняття рішень у стратегічному виборі передбачають урахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства у разі реалізації обраної стратегії.

У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок належать: метод інтерв’ю,

метод написання сценарію, аналітичні доповідні записки.

Метод інтерв’ю передбачає розмову фахівця з експертом, результатом

якої має бути прийняття рішення щодо поставленого перед експертом завдання. Формування аналітичних записок, навпаки, передбачає самостійну роботу експерта над аналізом ситуації та можливими шляхами її розвитку.

Метод написання сценарію – це опис логічно послідовного процесу, виходячи з конкретної ситуації. Сценарії переважно розробляються на основі певних техніко-економічних характеристик і показників основних процесів виробничої і наукової бази для вирішення поставленого завдання. Сценарій за своєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої повинна будуватися робота з впровадження досліджуваної стратегії.

Методи колективних експертних оцінок включають: метод комісій, колективної генерації ідей (мозкова атака), синектики, метод Дельфі, матрич-

ний метод.

Колективні експертні оцінки є комплексними методами, тому що вони

передбачають проведення індивідуальних експертних оцінок, а також статистичну обробку отриманих результатів.

Метод комісії (проведення виробничих нарад, конференцій і семінарів, “круглі столи”) дозволяє виробити переважну альтернативу для оцінки конкретної ситуації з урахуванням дії комплексу різних факторів.

Недолік – експерти керуються логікою компромісу. У зв’язку з цим остаточно формулювання оцінки і варіанти рішення не обов’язково найкращі з числа висловлених на нараді.

Метод “мозкової атаки” (штурму) розвиває метод комісії. Його відмінність полягає в створенні на нараді експертів неформальної, непримушеної атмосфери, яка стимулює творчість. Сутність методу полягає в тому, що окремо вирішують такі завдання: генерація нових ідей; аналіз і оцінка запропонованих ідей. Відповідно створюють дві групи людей: генераторів ідей та аналітиків. Найпродуктивнішими вважають групи чисельністю 10-15 осіб, хоча є приклади застосування і груп 150-200 осіб. Основні правила:

• обмежене коло експертів різних галузей знань, як правило, не зв’язаних відношенням посадової підпорядкованості;

• нетривале засідання, вільне висловлювання ідей – критика заборонена;

• оцінка ідей після наради групою вузьких спеціалістів.

Недоліком “мозкової атаки” є значний рівень інформаційного шуму, який створюється тривіальними ідеями.

На принципах “мозкової атаки” грунтується метод синектики. Основна його відмінність від традиційної “мозкової атаки” полягає в тому, що експертами є постійна за складом група, яка під час роботи набуває потрібного досвіду. Крім цього, використання методу синектики дає змогу висловлювати критичні зауваження під час “атаки”.

Одним з найефективніших методів експертних оцінок є метод Дельфі. Цей метод дає змогу експертам відмовитися від незручних форм роботи: дискусій, нарад, інших видів обговорювань. Тому цей метод характеризується трьома основними властивостями:

• анонімністю;

• регулюємим зворотним зв’язком;

• груповою відповіддю.

Анонімність забезпечується спеціальною формою опитного листа чи особими прийомами опитування, наприклад, контакт з комп’ютером.

Регулюємий зворотний зв’язок досягається завдяки тому, що учасники експертизи після кожного туру пропонують ознайомитися з колективною думкою.

Групова оцінка – опитування проводяться в 3-4 тури, в кожному з яких статистичними методами визначається групова оцінка.

Метод екстраполяції трендів базується на статистичних спостережен-нях за динамікою повного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою цього методу закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.

Регресійний аналіз – це математичний метод прогнозування. Метою регресійного аналізу є встановлення конкретної аналітичної залежності одного або декількох результативних показників від одного або декількох факторних. Таку залежність подають за допомогою математичної моделі, що задається повним рівнянням регресії. Один раз визначені взаємозв’язки вважаються усталеними, а майбутні значення залежної змінної прогнозуються шляхом підстановки у рівняння певних значень незалежних змінних. Регресійний аналіз є відносно дорогим, але комплексним і надійним прийомом.

До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового і матричного моделювання та інші методи.