VВисновки

1. На сьогодні в Україні наявні 3 основні підходи щодо формування системи суспільного мовлення: ліквідація державного мовлення та утворення на його основі СМ; часткове збереження державного мовлення та утворення низки культурно-освітніх каналів на принципах СМ; паралельне існування державного мовлення та СМ. Найбільш доцільним та таким, що відповідає європейським стандартам СМ, слід вважати перший підхід – ліквідація державного мовлення та утворення на його основі суспільного мовлення. Саме навколо нього на сьогодні сформувався відносний консенсус між органами державної влади, відповідальними за регулювання інформаційного простору України.

77.Вплив політичної системи в державі на функціонування медіа

Громадське телерадіомовлення було найважливішою формою державної власності на ЗМІ. У багатьох країнах держава напряму або ж через державні підприємства володіла інформаційними агентствами, газетами чи підприємствами, пов’язаними з медіа. Субсидування преси також мало місце. Державна допомога може бути прямою чи непрямою (зниження ПДВ, пошт тарифів, оплата за корист ком-ми), вона може бути спрямована на інфо агенства або окремих журналістів (зниження податків або вартості проїзду в громадянському транспорті). Типовим є і субсидіювання кіноіндустрії.

78.Поставленні події та їх поширення у медіа

Для поліпшення іміджу провідних політиків світу готу­ються «поставлені події». До них належать церемонії, пов'язані з життям королівських родин, похорони перших державних осіб, інаугурації, зустрічі на міжнародному рів­ні, підписання мирних угод тощо. Ритуал цих подій ретель­но розробляється, готуються сценарії, заздалегідь установ­люються телекамери, обирається час для трансляції (дово­лі часто — найкращий телевізійний час (прайм тайм), але самі події йдуть у прямому ефірі, їх політичний резонанс незаперечний, а соціальна значущість полягає у зміцненні авторитету вищих офіційних осіб та в ілюзії співучасті в тій чи іншій важливій події. Джарол Менгейм, автор книги «Стратегічна публічна дипломатія і американська зовніш­ня політика: еволюція стратегії» вважає важливою тран­сляцію візитів перших осіб держав, оскільки презентація відносин, що змінюються на краще, додає політичної ва­ги. Дж. Менгейм вбачає в комунікаційних стратегіях не­від'ємну частину політики і дипломатії. Багато з керівни­ків держав приїжджає до Сполучених Штатів, щоб здобу­ти політичні переваги, інколи в очах своїх громадян, а ін­коли — в очах міжнародної громадськості. Вони їдуть до Вашингтона, тому що для них це — центр американської політичної і медіа-влади і тому, що вони прагнуть деяких переваг, якими їх там можуть обдарувати. Такі «постав­лені події» (першою «ластівкою» з них вважається пряма трансляція урядових урочистих банкетів під час перебуван­ня Річарда Ніксона в Китаї 1972 р.) серед дослідників по­літичної комунікації дістали назву «театр влади»: міжнарод­ній аудиторії і лідерам інших держав демонструються змі­ни у двосторонніх (чи багатосторонніх) відносинах.

У колишньому СРСР прикладом таких «поставлених подій» першої половини 80-х pp. були похорони Гене­ральних секретарів ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, Юрія Андропова, Костянтина Черненка, на які прибували пер­ші особи держав усього світу. Цю нагоду вони викорис­товували також для особистого знайомства з новим ра­дянським лідером та для уточнення його позицій щодо зовнішньополітичного курсу. Особливу невтомність у від­віданні таких подій (не тільки в СРСР, але і в церемоні­ях поховання лідерів інших держав) виявляв Джордж Буш, на той час віце-президент США. Серед зарубіжних дипломатичних кореспондентів про нього говорили: _«Тільки помріть — і Буш уже тут». Ясна річ, що йшлося не про особливу прихильність віце-президента Сполуче­них Штатів до жалобного ритуалу або його особистих по­чуттів до високопоставлених небіжчиків, а про виконан­ня прямих дипломатичних функцій у політичній атмос­фері «холодної війни», коли президенту Р.Рейгану не зав­жди вигідно було демонструвати зближення зі своїми по­літичними супротивниками.

Пристосування політичних і соціальних подій до ви­мог телебачення незмінно веде до процесів тривіалізації, символізації та драматизації змісту подій, до їх побудови за законами розважальності, що, врешті-решт, призво­дить до медіатизації, тобто до підкорення цих подій фор­матам медіа. За законами медіатизації відбувається бага­то «поставлених подій» міжнародного політичного жит­тя. Це не може не вносити в них корективи.

+еще можно первые два абзаца этого скана: (смотри ниже)