- •1.Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.
- •2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.
- •12. Засоби передачі масової інформації.
- •Проблема дослідження комунікатора (ідеї м.Вебера).
- •Теорія „когнітивного дисонансу” та „теорія відповідності”. Проблема подолання „когнітивного дисонансу”.
- •Контроль за поширенням мас інф: від цензури до спіндоктора.
- •Масова аудиторія та її типологізація.
- •Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.
- •Психологічні проблеми масово-інформ. Процесів.
- •Вплив уваги на ефективність масової комунікації.
- •Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.
- •22.Комунікативна та докомунікативна стадії спілкування, їх врахування у масово-комунікаційному процесі.
- •Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
- •25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
- •Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення нац змі.
- •Теорія „прямого впливу” та „теорія обмеженого впливу”.
- •28.Концепція двоступеневого поширення інформації: теорія та практичне застосування.
- •29Етапи розвитку теорії масової комунікації в хх ст.
- •30.Особливості діяльності засобів масової комунікації
- •31.Складові системи національних змк: особливості організації та функціонування.
- •32.Основні методи дослідження, які викор. В теорії мк.
- •33.Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
- •34.Проблема дослідження комунікатора.
- •Професійні
- •Непрофесійні
- •Особливості каналів масової комунікації.
- •Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.
- •Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.
- •42.Проблема соціальних настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.
- •43.Психологічні чинники привернення уваги до мк.
- •45.Сучасний погляд на соціальні функції змі: теорія використання та задоволення.
- •46.Надзвичайні події у структурі мк: вплив та ефекти.
- •Сучасний стан у вітчизняній теорії масової комунікації.
- •Видові риси, особливості та переваги окремих каналів мк.
- •Засоби мк та державотворчий процес.
- •Міжнародні комунікативні потоки та масова комунікація.
- •Інтерактивна модель в. Шрамма
- •Джерела для медіа досліджень в Україні
- •«Подвійна природа» змі
- •Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
- •Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.
- •Три моделі сучасних медіа систем
- •Основні риси :
- •Основні риси ліберальної моделі
- •68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.
- •69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів
- •74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання
- •VВисновки
VВисновки
1. На сьогодні в Україні наявні 3 основні підходи щодо формування системи суспільного мовлення: ліквідація державного мовлення та утворення на його основі СМ; часткове збереження державного мовлення та утворення низки культурно-освітніх каналів на принципах СМ; паралельне існування державного мовлення та СМ. Найбільш доцільним та таким, що відповідає європейським стандартам СМ, слід вважати перший підхід – ліквідація державного мовлення та утворення на його основі суспільного мовлення. Саме навколо нього на сьогодні сформувався відносний консенсус між органами державної влади, відповідальними за регулювання інформаційного простору України.
77.Вплив політичної системи в державі на функціонування медіа
Громадське телерадіомовлення було найважливішою формою державної власності на ЗМІ. У багатьох країнах держава напряму або ж через державні підприємства володіла інформаційними агентствами, газетами чи підприємствами, пов’язаними з медіа. Субсидування преси також мало місце. Державна допомога може бути прямою чи непрямою (зниження ПДВ, пошт тарифів, оплата за корист ком-ми), вона може бути спрямована на інфо агенства або окремих журналістів (зниження податків або вартості проїзду в громадянському транспорті). Типовим є і субсидіювання кіноіндустрії.
78.Поставленні події та їх поширення у медіа
Для поліпшення іміджу провідних політиків світу готуються «поставлені події». До них належать церемонії, пов'язані з життям королівських родин, похорони перших державних осіб, інаугурації, зустрічі на міжнародному рівні, підписання мирних угод тощо. Ритуал цих подій ретельно розробляється, готуються сценарії, заздалегідь установлюються телекамери, обирається час для трансляції (доволі часто — найкращий телевізійний час (прайм тайм), але самі події йдуть у прямому ефірі, їх політичний резонанс незаперечний, а соціальна значущість полягає у зміцненні авторитету вищих офіційних осіб та в ілюзії співучасті в тій чи іншій важливій події. Джарол Менгейм, автор книги «Стратегічна публічна дипломатія і американська зовнішня політика: еволюція стратегії» вважає важливою трансляцію візитів перших осіб держав, оскільки презентація відносин, що змінюються на краще, додає політичної ваги. Дж. Менгейм вбачає в комунікаційних стратегіях невід'ємну частину політики і дипломатії. Багато з керівників держав приїжджає до Сполучених Штатів, щоб здобути політичні переваги, інколи в очах своїх громадян, а інколи — в очах міжнародної громадськості. Вони їдуть до Вашингтона, тому що для них це — центр американської політичної і медіа-влади і тому, що вони прагнуть деяких переваг, якими їх там можуть обдарувати. Такі «поставлені події» (першою «ластівкою» з них вважається пряма трансляція урядових урочистих банкетів під час перебування Річарда Ніксона в Китаї 1972 р.) серед дослідників політичної комунікації дістали назву «театр влади»: міжнародній аудиторії і лідерам інших держав демонструються зміни у двосторонніх (чи багатосторонніх) відносинах.
У колишньому СРСР прикладом таких «поставлених подій» першої половини 80-х pp. були похорони Генеральних секретарів ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, Юрія Андропова, Костянтина Черненка, на які прибували перші особи держав усього світу. Цю нагоду вони використовували також для особистого знайомства з новим радянським лідером та для уточнення його позицій щодо зовнішньополітичного курсу. Особливу невтомність у відвіданні таких подій (не тільки в СРСР, але і в церемоніях поховання лідерів інших держав) виявляв Джордж Буш, на той час віце-президент США. Серед зарубіжних дипломатичних кореспондентів про нього говорили: _«Тільки помріть — і Буш уже тут». Ясна річ, що йшлося не про особливу прихильність віце-президента Сполучених Штатів до жалобного ритуалу або його особистих почуттів до високопоставлених небіжчиків, а про виконання прямих дипломатичних функцій у політичній атмосфері «холодної війни», коли президенту Р.Рейгану не завжди вигідно було демонструвати зближення зі своїми політичними супротивниками.
Пристосування політичних і соціальних подій до вимог телебачення незмінно веде до процесів тривіалізації, символізації та драматизації змісту подій, до їх побудови за законами розважальності, що, врешті-решт, призводить до медіатизації, тобто до підкорення цих подій форматам медіа. За законами медіатизації відбувається багато «поставлених подій» міжнародного політичного життя. Це не може не вносити в них корективи.
+еще можно первые два абзаца этого скана: (смотри ниже)
