12. Засоби передачі масової інформації.

Засоби масової інформації це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інфо. В цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства, кінодокументалістика, Інтернет та ін.

Сучасні ЗМІ є установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спе­ціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

Характерні риси засобів масової інформації:

• публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);

• наявність спеціальних технічних засобів;

• непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних парт1 нерів;

• непостійний характер аудиторії;

• переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципі­єнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення.

Засобами передачі масової інформації являються:

- преса (газети, журнали, дайджести, щотижневики й ін.);

- аудіовізуальні ЗМІ (радіо, телебачення, документальні фільми, телетексти й ін.);

- інформаційні служби (телеграфні агентства, рекламні бюро, PR- Агентства, професійні журналістські клуби й асоціації).

- електронні ЗМІ (блоги, соціальні мережі, Інтернет)

Преса -це масові періодичні друковані видання, що дають споживачеві інформації можливість контролювати динаміку освітлюваних подій, обставини й напрямки їхнього розвитку. Основне місце в системі періодичних видань займають газети.

Радіо -це масове аудиальное ЗМІ. Унікальність радіо -у його вездесущности й загальнодоступності. Слухаючи радіо, люди можуть довідатися новини, слухати музику, розважальні програми й при цьому займатися іншими справами.

Телебачення -це аудіовізуальне ЗМІ, що, синтезуючи звук і зображення, забезпечує більше широкі комунікативні можливості. Телебачення здатне створити "ефект присутності", що не можуть створити ні радіо, ні газети.

Інформаційні служби - це організації, що збирають і пересылающие новини. Традиційно вони становлять основу національної й міжнародної систем поширення новин. Кореспонденти інформаційних служб збирають відомості, які потім перепродуються передплатникам - газетам, журналам, державним органам, телекомпаніям, комерційним і іншим структурам.

Телекомунікація -це технічні служби, що забезпечують передачу й прийом повідомлень.

Різноманітність щодо типологічних характеристик, за допомогою яких визначається кожне видання чи програма, засоби масової інформації у сукупності створюють цілісну систему журналістики. Вони взаємодіють між собою, координують зусилля, конкурують, обмінюються досягненнями і досвідом.

Завдяки здатності телебачення відображувати дійсність за допомогою звукозорової мови все інтенсивніше виявляється інтегральна якість системи — емоційність. Тепер вже не тільки газета, але і радіо змушені шукати власні можливості для посилення емоційності виступів.

Помітно відчувається і вплив преси на радіо і телебачення, наслідком яких є проникнення аналітичного, дослідницького начала в радіо- і телепередачі. Це і бесіда «за круглим столом» глядачів, і публіцистичне осмислення складних життєвих проблем за участю телеглядачів, і документальні фільми дослідницького характеру.

Протягом кількох століть суспільство задовольнялось по суті єдиним засобом масової інформації — пресою. Прискорення суспільного життя зумовило виникнення й інших засобів.

Преса — найстаріший вид журналістики, її родоначальниця. Розширення і диференціація аудиторії преси, нові соціальні завдання, науково-технічна революція породжують необхідність виникнення нових видів і типів періодичних видань, включаючи програми і канали електронної преси. Цей процес продовжується і в наш час, система преси знаходиться в постійному русі, розвитку.

13. Особливості масової аудиторії.

Масова аудиторія як компонент масової комунікації характеризується неоднорідністю, рассредоточенностью (за територіальною ознакою) і анонімністю. У соціології індивіди, що утворюють цю аудиторію, розглядаються як особистості, включені в мережу реальних суспільних відносин і зв'язків. Саме за допомогою масової комунікації ці особистості можуть встановити і підтримувати відносини і зв'язки не тільки усередині своєї соціальної групи, але і з більш широким соціальним середовищем.

Аудиторії можуть бути стійкими чи нестійкими у своїх перевагах, звичках, що враховується при дослідженні взаємодії джерела і одержувача інформації.

Багато в чому залежать від соціально-демографічних характеристик (стать, вік і т.д.). Також при прийомі масової інформації поведінка аудиторії опосередковується факторами, що мають ситуативний характер (унікальність обставин, зовнішня обстановка і т.д.). Чим більше аудиторія, тим більш важлива інформація і значуще джерело.

Споживання масової інформації залежить від рівня підготовленості аудиторії до сприйняття інформації. Найважливішим показником рівня підготовленості є інформованість.

Важливим об'єктом уваги в сучасних дослiдженнях є поняття спецiалiзованої i масової аудиторiї. У даному випадку спецiалiзована iнформацiя вичленовується у межах масової комунiкацiї, сприйняття якої не передбачає спецiальної пiдготовки аудиторiї, але розрахована на специфiчну структуру iнтересiв, яка передбачає пiдвищену орiєнтацiю на визначений вид iнформацiї.

У межах аудиторiї рiзних джерел масової iнформацiї поняття спецiалiзованої та цiльової аудиторiї зближуються, хоча межi мiж ними не зникають. Справа у тому, що спецiалiзована аудиторiя передбачає (на рiзницю вiд цiльової) стiйкий характер інтересу до визначеного кола тем i систематичного споживання iнформацiї з визначеною читацькою адресою. У той же час цiльова аудиторiя може обмежуватися епізодичним i коротким iснуванням у зв'язку з актуалiзацiєю визначеного кола проблем, що висвiтлюється. Таким чином, при вивченнi процесу формування громадської думки цiльова аудиторiя являє значний iнтерес.

Усi численні пiдходи до типологiзацiї аудиторiї ЗМК мають кiнцевою метою максимально точне виявлення оцiночного ставлення аудиторiї не тiльки до конкретних засобiв масової комунiкацiї, але i до проблем, якi висвiтлюються в їх матерiалах. Ставлення аудиторiї до ЗМК в цiлому чи до окремих його каналiв являє собою соцiально-психологiчний феномен, який проявляється в активнiй вибiрковостi аудиторiї по вiдношенню до змiсту iнформацiї. Ставлення формується як результат взаємодiї двох груп характеристик. Першу з них складають ознаки аудиторiї, другу створюють характеристики джерела iнформацiї та результатiв цiєї дiяльностi (жанрово-тематична структура iнформацiї, її доступнiсть для сприйняття, актуальнiсть, різноманітність, оперативність тощо). Переважна бiльшiсть можливих проявiв ставлення аудиторiї до засобiв масової комунiкацiї пов'язана з врахуванням фактiв свiдомостi людей, якi входять до аудиторiї.