
- •1.Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.
- •2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.
- •12. Засоби передачі масової інформації.
- •Проблема дослідження комунікатора (ідеї м.Вебера).
- •Теорія „когнітивного дисонансу” та „теорія відповідності”. Проблема подолання „когнітивного дисонансу”.
- •Контроль за поширенням мас інф: від цензури до спіндоктора.
- •Масова аудиторія та її типологізація.
- •Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.
- •Психологічні проблеми масово-інформ. Процесів.
- •Вплив уваги на ефективність масової комунікації.
- •Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.
- •22.Комунікативна та докомунікативна стадії спілкування, їх врахування у масово-комунікаційному процесі.
- •Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
- •25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
- •Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення нац змі.
- •Теорія „прямого впливу” та „теорія обмеженого впливу”.
- •28.Концепція двоступеневого поширення інформації: теорія та практичне застосування.
- •29Етапи розвитку теорії масової комунікації в хх ст.
- •30.Особливості діяльності засобів масової комунікації
- •31.Складові системи національних змк: особливості організації та функціонування.
- •32.Основні методи дослідження, які викор. В теорії мк.
- •33.Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
- •34.Проблема дослідження комунікатора.
- •Професійні
- •Непрофесійні
- •Особливості каналів масової комунікації.
- •Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.
- •Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.
- •42.Проблема соціальних настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.
- •43.Психологічні чинники привернення уваги до мк.
- •45.Сучасний погляд на соціальні функції змі: теорія використання та задоволення.
- •46.Надзвичайні події у структурі мк: вплив та ефекти.
- •Сучасний стан у вітчизняній теорії масової комунікації.
- •Видові риси, особливості та переваги окремих каналів мк.
- •Засоби мк та державотворчий процес.
- •Міжнародні комунікативні потоки та масова комунікація.
- •Інтерактивна модель в. Шрамма
- •Джерела для медіа досліджень в Україні
- •«Подвійна природа» змі
- •Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
- •Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.
- •Три моделі сучасних медіа систем
- •Основні риси :
- •Основні риси ліберальної моделі
- •68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.
- •69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів
- •74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання
- •VВисновки
«Подвійна природа» змі
Існує декілька концепцій, що пояснюють «подвійну природу» ЗМІ.
«Подвійна природа» ЗМІ полягає у тому, що, з одного боку, це дієвий інструмент формування суспільної думки з різних питань, і з іншого – суспільна трибуна, дзеркало, у якому відбивається стан умов. У демократичному суспільстві ЗМІ грають важливу роль суспільного контролера й експерта, який оцінює діяльність держави. Сама природа ЗМІ така, що всі процеси, що проходять в соціумі, так чи інакше відбиваються у їх змісті. Тож, будучи частиною інформаційного простору ЗМІ відбивають соціальну реальність у всьому її різноманітті.
ЗМІ, і це знову прописні істини, мають «подвійну природу». З одного боку, вони інформують громадськість про все значуще в Україні і світі, з іншого - як суб'єкти господарювання - ЗМІ мають на меті отримання прибутку. Як мінімум, аби вижити в жорсткому конкурентному середовищі. А формулу виживання вигадали задовго до нас: заробляй більше, витрачай менше. Наприклад, замість утримання цілого штату кореспондентів купують готову новину від тих, хто фінансово і ресурсно може собі дозволити виступити «інформаційним донором». Виходить дешевше, і завжди, на відміну від власного продукту, є вибір.
Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
Функції ЗМІ різноманітні. У будь-якому сучасному суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних політичних функцій.
Інформаційна. Мабуть, найважливішою з них є інформаційна функція. Суть її в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Інформація, передана мас-медіа, включає не тільки неупереджене, фотографічне висвітлення тих або інших фактів, а й їхнє коментування та оцінку.
Звичайно, далек не всі розповсюджувані ЗМІ відомості носять політичний характер. До політичної інформації належать ті відомості, які мають суспільну значимість і потребують уваги з боку державних органів або чинять на них вплив.
Просвітництво. Інформаційна діяльність ЗМІ дає людям можливість адекватно судити про політичні події й процеси лише в тому випадку, якщо вона виконує й просвітницьку функцію. Ця функція виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна адекватно оцінювати й упорядковувати зведення, одержувані зі ЗМІ й інших джерел, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації.
Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання спеціальних освітніх установ — шкіл, університетів тощо. І все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього її життя, в тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.
Соціалізація. Освітня роль ЗМІ тісно пов'язана з функцією соціалізації, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності.
У демократичному суспільстві найважливіше політико-соціалізаційне завдання ЗМІ — масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінностей, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою.
Критика і контроль. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і суд, і різні напрями державної політики, і самі ЗМІ.
їхня контрольна функція ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоч ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.
У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон. Вони проводять власні журналістські розслідування, після публікації результатів яких нерідко створюються спеціальні парламентські комісії, заводяться кримінальні справи або приймаються важливі політичні рішення.
Мобілізаційна. Вона виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомій бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження.
Коло політичних функцій ЗМІ не вичерпується перерахованими. Деякі вчені, підходячи до цього питання з інших позицій, виділяють такі їхні функції, як:
інноваційна, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом широкої і наполегливої постановки відповідних суспільних проблем і привертання до них уваги влади і громадськості;
оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій;
формування громадської думки;
артикуляція різних суспільних інтересів, конституювання й інтеграція політичних суб 'єктів. Вони забезпечують представникам різних суспільних груп можливість привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси.