
- •1.Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.
- •2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.
- •12. Засоби передачі масової інформації.
- •Проблема дослідження комунікатора (ідеї м.Вебера).
- •Теорія „когнітивного дисонансу” та „теорія відповідності”. Проблема подолання „когнітивного дисонансу”.
- •Контроль за поширенням мас інф: від цензури до спіндоктора.
- •Масова аудиторія та її типологізація.
- •Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.
- •Психологічні проблеми масово-інформ. Процесів.
- •Вплив уваги на ефективність масової комунікації.
- •Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.
- •22.Комунікативна та докомунікативна стадії спілкування, їх врахування у масово-комунікаційному процесі.
- •Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
- •25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
- •Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення нац змі.
- •Теорія „прямого впливу” та „теорія обмеженого впливу”.
- •28.Концепція двоступеневого поширення інформації: теорія та практичне застосування.
- •29Етапи розвитку теорії масової комунікації в хх ст.
- •30.Особливості діяльності засобів масової комунікації
- •31.Складові системи національних змк: особливості організації та функціонування.
- •32.Основні методи дослідження, які викор. В теорії мк.
- •33.Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
- •34.Проблема дослідження комунікатора.
- •Професійні
- •Непрофесійні
- •Особливості каналів масової комунікації.
- •Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.
- •Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.
- •42.Проблема соціальних настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.
- •43.Психологічні чинники привернення уваги до мк.
- •45.Сучасний погляд на соціальні функції змі: теорія використання та задоволення.
- •46.Надзвичайні події у структурі мк: вплив та ефекти.
- •Сучасний стан у вітчизняній теорії масової комунікації.
- •Видові риси, особливості та переваги окремих каналів мк.
- •Засоби мк та державотворчий процес.
- •Міжнародні комунікативні потоки та масова комунікація.
- •Інтерактивна модель в. Шрамма
- •Джерела для медіа досліджень в Україні
- •«Подвійна природа» змі
- •Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
- •Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.
- •Три моделі сучасних медіа систем
- •Основні риси :
- •Основні риси ліберальної моделі
- •68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.
- •69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів
- •74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання
- •VВисновки
33.Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
Значну роль у громадянській соціалізації відіграють засоби масової інформації. Вони виконують функції соціальної комунікації, інформування і виховання, формування громадянських цінностей, створюють відповідний соціально-політичний клімат.
Аудиторія як об'єкт комунікаційного впливу має ряд соціального-психологічних особливостей, які необхідно мати на увазі, вивчаючи масові інформаційні процеси. У ході їх ламаються перепони (чи бар'єри) декількох видів: фізичні — тобто простір і час; соціальні — ті, що визначаються статусом і ролями індивідів, які складають аудиторії; гносеологічні — ті, які виникають через відсутність чи нерозвиненість абстрактного мислення; ідеологічні — ті, що проявляються як результат засвоєння світогляду і стереотипів, які суперечать ідеологічним основам здійснюваного впливу; психологічні — у вигляді вже склавшихся у свідомості аудиторії соціальних настанов, сформульованих думок, пасивності уваги тощо. Сукупність цих факторів визначає висоту бар'єрів, які стоять між джерелом інформації та аудиторією.
Громадянська соціалізація особи значною мірою залежить від історичної пам'яті народу, яка має чималий потенціал формування національної самосвідомості.
Cоціальна інформація має своєю метою формування соціальних параметрів функціонування соціуму. Закріплені у суспільній свідомості як норми поведінки та суспільні установки, вони ціленаправляють розвиток суспільства.
Конкретна реальна людина формує погляди на своє майбутнє в повсякденному житті, спираючись при цьому на властиві їй здоровий глузд і буденний досвід. Він виробляється від покоління до покоління повсякденною діяльністю людини, її світовідчуттям та світосприйняттям як основа безпосередньо практичного ставлення до наявної дійсності, інших людей і приймає форму предметно–соціальних і предметно–моральних настанов.
Зміни у способі життя людини, які генеруються суспільним прогресом, а також накопичений дотепер науково–технічний потенціал, інформаційні потужності і засоби масової комунікації, що стали реальною четвертою владою й опорою демократії, двояко впливають на гуманітарну сферу. Вони не тільки сприяють її розвитку, але й одночасно і, треба визнати, досить ефективно руйнують попередню структуру звичних, самовідтворюваних соціальних спільностей людей, роблять відносини між ними більш заплутаними і багатозначними.
Зокрема, це означає масову заміну суворої регламентації у відносинах між членами даної соціальної спільності, між останньою та іншими спільностями і суспільством в цілому на більш аморфну. Все залежить від того, чи не йде збільшення соціальних відносин людини за рахунок зниження їхньої якості. Тобто, за рахунок порушення відповідності між цими відносинами і загальнолюдськими цінностями, узвичаєними нормами моралі, культури та спілкування.
Інтенсивна інформатизація суспільства, з одного боку, розширює простір для розвитку масової свідомості, а з іншого боку — збільшує можливості індивідуальної свідомості завдяки численним інформаційним каналам максимально наблизитися до масового за обсягом та змістом.
Отже, завдяки суспільному прогресу відбувається поступова демонополізація впливу якогось певного, безпосереднього соціокультурного середовища на формування конкретної людини. А це, у свою чергу, призводить до того, що збільшується її сприйнятливість тих ціннісних орієнтацій, що продиктовані міжособистісним спілкуванням і менше залежать від масової свідомості. Вони можуть не збігатися з тими, які характерні для соціальної спільності (формального оточення), куди ця людина входить.