14. Індивідуальний підхід до дитини в процесі виховання

Ефективність виховного процесу залежить і від того, наскільки в ньому враховують вікові та індивідуальні особливості особистості. «Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, — вважав К. Ушинський, — якою вона є в дійсності, з усіма її слабостями, в усій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами і з усіма її великими духовними вимогами. Тоді тільки буде він спроможний черпати в самій природі людини засоби виховного впливу а засоби ці величезні».

Досвідчені педагоги намагаються бачити кожного учня таким, яким він є, і відповідно до цього будувати виховну роботу з класом.

Індивід. підхід передбачає побудову всієї системи вихов. з урахуванням індивідуальної неповторності дитини що базується на вроджених відмінностях або на умовах ситуацій в яких перебуває дитина.

При цьому виділяють 2ва аспекти – психол. та педагогічний. Сутність психологічного – встановлення неповторності учня, визначення його ставлення до себе та оточуючих, визначення особливостей прийняття зовн. впливів. Сутність педагогічного – це вибір таких засобів і форм впливу які максимально відповідають психологічним особлив. станом та настроєм.

Рекомендації для батьків в контексті виховного процесу – не вимагати в дітей миттєвої реакції – не примушувати дитину а переконувати – не контролювати дитину надмірно – не карати дитину за правду – не маніпулювати – не брехати – не забирати у дитини право на помилку.

15. Процес учіння

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками.

Прямою метою і продуктом учбової діяльності є саме учіння.

Процес навчання діям і знань включає виникнення складу і структури дій і знань з усіма параметрами та їх подальше становлення, в якому відбуваються перетворення і зміни виникають знань і дій за формальними характеристикам: повноти, диференційованості, узагальненості, відносин зчленування і підпорядкування понять і операцій, порядку їх здійснення, рівня здійснення, ступеня автоматизированности, а також розумності, свідомості, абстрактності, освоєності.

Процес навчання складається з чотирьох фаз. - У першій фазі на основі психічного відображення об'єкта в суб'єкт виникає чуттєвий образ об'єкту: учитель у наочній формі пропонує учневі навчальний матеріал і проблемну ситуацію так, щоб він зрозумів їх сенс, і тим самим як би вводить учня в майбутній процес навчання.

У другій фазі психічний образ виділяється з психічного процесу як його можливий результат: йде активне формування ходів рішення та їх тренування з допомогою вчителя.

У третій фазі те, що суб'єкт освоїв, знову повертається в психічний процес і в діяльність учня; ця фаза використовується для закріплення і перевірки знань.

Четверта фаза-синтез нових знань з минулим досвідом, їх практичне застосування.

Головна мета засвоєння знань – успішне їх застосування для розв’язання тих чи інших практичних завданью

Завдання учіння – виявлення істотних характеристик самого процесу – визначення етапів цього процесу і оптимальних умов протікання – з*ясування критеріїв які можуть бути застосовані у діагностиці успішності процесу учіння.